Рішення

від 28.10.2013 по справі 920/1493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.2013 року Справа № 920/1493/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сумихіммаш", м. Суми

про стягнення 169489 грн. 34 коп.

СУДДЯ Рунова В.В.

Представники:

від позивача - Логвиненко Л.Г., довіреність б/н від 19.08.2013 року

від відповідача - Бруньов Р.В., довіреність б/н, від 14.02.2012 року

За участю секретаря судового засідання Балицького В.В.,

Суть спору : позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 169489 грн. 34 коп., у тому числі: 162256 грн. 88 коп. основного боргу, 5936 грн. 19 коп. пені, 1262 грн. 94 коп. 3% річних, 33 грн. 33 коп. інфляційних витрат, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 3389 грн. 79 коп.

У судовому засіданні 28.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У попередньому судовому засіданні та 28.10.2013 року представник відповідача зазначив, що відповідач дійсно має перед позивачем заборгованість, яка є предметом спору у даній справі.

28.10.2013 року відповідач надав до суду заяву про розстрочення виконання рішення, в якій просить суд розстрочити виконання рішення з 01.11.2013 року по 31.04.2014 року, посилаючись на те, що на даний час існує заборгованість замовників перед ТОВ "Сумихіммаш", що призвело до відсутності обігових коштів та появи боргу перед позивачем. В обґрунтування поданої заяви відповідачем надано суду копії договорів з підприємствами-замовниками, які сприяли утворенню заборгованості перед позивачем.

28.10.2013 року представник позивача подав до суду заперечення на подану заяву про розстрочення виконання рішення, в яких зазначає, що не погоджується з поданою заявою, оскільки про існування заборгованості відповідачу було відомо ще до подання позову, про що свідчить направлення претензії відповідачу від 26.06.2013 року, після чого відповідач лише частково погасив заборгованість перед позивачем. Крім того, позивач в поданих запереченнях зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування причин викладених у поданій заяві, а саме обставин, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення. Також позивач зазначив, що наведені відповідачем доводи щодо існування заборгованості замовників перед його підприємством не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для розстрочення виплати боргу, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.

Подані сторонами документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

15.03.2013 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Сумихіммаш" було укладено договір поставки № 308, відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник (позивач) зобов'язувався у порядку та строки, встановлені договором, передати товар (чорний металопродукт) у власність покупця (відповідача), асортимент, кількість та ціна якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 332978 грн. 32 коп.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов'язувався провести оплату поставленого товару у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.3 договору, порядок розрахунків визначається як 100% передплата, якщо інше не обумовлено у специфікації або рахунках на оплату.

Умовами специфікацій передбачено наступний порядок оплати: відстрочка платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Як зазначено в позовній заяві, оплата відповідачем за поставлений товар здійснена не в повному обсязі, а саме в сумі 170721 грн. 44 коп.

У судовому засіданні 28.10.2013 року представник позивача зазначив, що відповідач у визначений договором строк не провів повний розрахунок за поставлений товар, залишок несплаченої суми, відповідно до поданих представником позивача документів, станом на 19.08.2013 року становить 162256 грн. 88 коп.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу у письмовій формі.

Таким чином, враховуючи документи, надані до суду, а також пояснення представників сторін, судом встановлено, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 162256 грн. 88 коп. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку прострочення оплати за поставлений товар, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 5936 грн. 19 коп. пені.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5936 грн. 19 коп. підлягає задоволенню.

Також позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1262 грн. 94 коп. та інфляційні витрати у сумі 33 грн. 33 коп.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 33 грн. 33 коп. інфляційних збитків та 1262 грн. 94 коп. 3 % річних, підлягають задоволенню, оскільки нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Що стосується заяви відповідача про розстрочення виконання рішення:

В поданому клопотанні відповідач посилається на те, що на даний час існує заборгованість замовників перед ТОВ "Сумихіммаш", що призвело до відсутності обігових коштів та появи боргу перед позивачем, у зв'язку з чим просить суд розстрочити виконання рішення з 01.11.2013 року по 31.04.2014 року. Як вже зазначалось, в обґрунтування поданої заяви відповідачем надано суду копії договорів з підприємствами-замовниками, які сприяли утворенню заборгованості перед позивачем.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Також у вказаній постанові зазначено, що при вирішенні питання про розстрочку, відстрочку виконання рішення слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

За відсутності підстав для розстрочки, відстрочки виконання рішення, суд відмовляє у відстроченні, розстроченні виконання рішення.

Як вбачається з поданої заяви та додатків до неї, відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування причин викладених у поданій заяві, а саме обставин, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення. Наведені відповідачем доводи щодо існування заборгованості замовників перед його підприємством не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для розстрочення виплати боргу, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.

Таким чином, у задоволенні вказаної заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суд відмовляє, оскільки відсутні обґрунтування та належні докази в її підтвердження та докази в підтвердження можливості сплати існуючої заборгованості у визначений в заяві строк (до 31.04.2014 року)..

Згідно Закону України "Про судовий збір", ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по судовому збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сумихіммаш" (40011, м. Суми, пр. Шевченка, 1/37; код 37970132) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, 5; код 36441934) 162256 грн. 88 коп. основного боргу, 5936 грн. 19 коп. пені, 1262 грн. 94 коп. 3% річних, 33 грн. 33 коп. інфляційних витрат, 3389 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сумихіммаш" про розстрочення виконання рішення відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.10.2013 року.

Суддя В.В. РУНОВА