Рішення

від 22.10.2013 по справі 922/3648/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 922/3648/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд", юр. адреса: 61057, м. Харків, пров. Театральний, б.4, пошт. адреса: 62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Щорса, 2, код ЄДРПОУ 37188632; до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", 61052, м. Харків, вул. Малиновського, 3, код ЄДРПОУ 37874381; про стягнення 162688, 91 грн. за участю представників:

позивача - Келеберда Н.Б., довіреність від 01.07.2013р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" про стягнення суми основного боргу 162688,91грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки №48/11 від 01.11.2011р. в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого іноземним підприємством "Індра" відповідачу, в зв"язку з чим у відповідача перед вказаною особою утворилася сума заборгованість, право вимоги якої у розмірі 162688,91грн. іноземне підприємство "Індра" відступило позивачу за договором про переведення боргу №237/13 від 31.01.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем, в порушення ч.2 ст. 530 ЦК України, не сплачено позивачу грошовий борг, що був переведений за договором про переведення боргу №237/13 від 31.01.2013р., за змістом п.1.1. якого іноземне підприємство "Індра" перевело, а товариство з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" прийняло грошовий борг у розмірі 162688,91грн., що виник на підставі договору поставки №48/11 від 01.07.2011р., укладеного між ІП "Індра" та ТОВ "ТД "Мілланд"; звернувся із заявою про залучення документів до матеріалів справи б/н від 21.10.2013р. за вх.№39000 від 22.10.2013р.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, доказів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі не надав, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи відповідачу 04.10.2013р., проте останній своїм конституційним правом на захист не скористався.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд" (постачальник) та іноземним підприємством "Індра" (покупець) 01.07.2011р. укладено договір поставки №48/11, згідно умов якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов"язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яке є невід"ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору (п.1.3. договору).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками і діє до 31.12.2012р.

Позивач, протягом дії цього договору, поставляв ІП "Індра" товар, а останнє його оплачувало (підтверджується накладними та банківськими виписками, наданими до матеріалів справи).

За змістом п.5.4. договору поставки №48/11 від 01.07.2011р. покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу 30 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару.

В порушення умов договору поставки неоплаченим залишився товар на суму 162688,91грн., що у тому числі підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами та скріпленим печатками (а.с.17).

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого за договором поставки №48/11 від 01.07.2011р., в порушення умов цього договору, в сумі 162688,91грн. не оплачена, доказів оплати отриманого від позивача товару до суду не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також 31.01.2013р. іноземним підприємством "Індра" (первісний боржник), відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор) укладено договір про переведення боргу №237/13 (а.с.16), відповідно до умов якого первісний боржник переводить, а новий боржник приймає грошовий борг у розмірі 162688,91грн., що виник на підставі договору поставки №48/11 від 01.07.2011р. Кредитор не заперечує проти переведення боргу, визначеного у п.1.1. договору, і підписуючи зі своєї сторони договір, дає свою згоду на переведення зазначеного боргу в порядку та на умовах, визначених договором (п.2. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором (п.10 договору).

Позивач, на підставі приписів ч.2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, і боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, направляв відповідачу вимогу б/н від 05.08.2013р., що отримана відповідачем 08.08.2013р. (а.с.8), проте зобов"язання по сплаті грошового боргу в сумі 162688,91грн. відповідачем виконано не було.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов договору поставки №48/11 від 01.07.2011р., з врахуванням положень договору про переведення боргу №237/13 від 31.01.2013р., вартість товару поставленого за вищевказаним договором поставки, відповідачем в повному обсязі не оплачена, доказів оплати поставленого позивачем товару відповідачем до суду також не надано, хоча за змістом п.4 договору про переведення боргу №237/13 від 31.01.2013р., новий боржник у зобов"язанні, переведеному по даному договору, має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником за основним договором.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором про переведення боргу №237/13 від 31.01.2013р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 162688,91грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", код за ЄДРПОУ 37874381, адреса: 61052, м. Харків, вул. Малиновського, 3; на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд", юр. адреса: 61057, м. Харків, пров. Театральний, б.4, код ЄДРПОУ 37188632 : 162688,91 (сто шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят вісімь грнивень 91 коп.) гривень; 3253,78 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.10.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.