Рішення

від 24.10.2013 по справі 923/1303/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р. Справа № 923/1303/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Рубаник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Україна», с.Ольгине Херсонської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягинське хлібоприймальне підприємство», с.Тягинка Херсонської області

про визнання неправомірними дій елеватора та спонукання до виконання умов договору

за участю представників сторін:

від позивача: Чумаченко М.М. дов. Від 24.08.2013 р.

від відповідача: не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Україна» (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягинське хлібоприймальне підприємство» (відповідач) щодо вимоги карантинного сертифікату на кожну партію завезених на елеватор сільськогосподарських культур за договором складського зберігання зерна №5 від 04.06.2013 р. та просить зобов'язати відповідача прийняти на зберігання зернові культури, передбачені договором, без надання карантинного сертифікату.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, просить розглянути справу без його участі

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

4 червня 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тягинське хлібоприймальне підприємство» було укладено договір зберігання (далі - договір), за яким відповідач зобов'язувався прийняти на зберігання сільськогосподарські культури (ячмінь, пшениця, ріпак продовольчий, соя, соняшник), а позивач зобов'язувався передати на зберігання вищевказані культури та оплатити надані послуги на умовах, передбачених договором.

В позовній заяві позивач стверджує, що розпочав завезення сої, планує розпочати завезення соняшнику та кукурудзи на зберігання за договором, які були вирощені у Горностаївському районі Херсонської області в контурі земель Ольгинської сільради. Також зазначає, що відповідач сільськогосподарські культури не приймає без карантинного сертифікату, який вимагає елеватор на кожну партію завезеного зерна.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач листом від 17.06.2013 р. №17/06-13 повідомив ТОВ «Торговий дім «Україна» про обов'язкове надання карантинного сертифікату, за відсутності якого зернові культури на зберігання прийматись елеватором не будуть (а.с.18).

Відповідно до Закону України «Про карантин рослин» карантинний сертифікат - документ, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Згідно приписів ч.1 ст.29 вищевказаного закону об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифікату у випадках:

- вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону;

- транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Оскільки сільськогосподарська культура (соя), яку позивач транспортував на зберігання до елеватора, переміщувалась не в карантинну зону, вона не підпадає під дію ч.1 ст.29 Закону України «Про карантин рослин».

Частиною 11 статті 29 Закону України «Про карантин рослин» передбачено, що об'єкти регулювання можуть переміщуватися в межах зони, вільної від регульованих шкідливих організмів, без наявності карантинного сертифіката.

Карантинна зона - територія, на якій запроваджено карантинний режим у зв'язку з виявленням карантинного організму.

Матеріалами справи підтверджується, що на території Горностаївського району, де вирощена сільськогосподарська продукція позивача (на землях Ольгинської сільської ради) запроваджено особливий режим по американському білому метелику (Розпорядження Горностаївської райдержадміністрації від 14.08.2006 р. №236) та карантинний режим по амброзії полинолистній (Розпорядження Горностаївської райдержадміністрації від

29.10 .2001 р. №426), а також особливий карантинний режим по карантинних бур'янах у розрізі сільських, селищних та міських рад (Розпорядження голови облдержадміністрації від 24.09.2007 р. №1117).

Відповідачем не надано на підтвердження своєї позиції доказів наявності публічної інформації про встановлення карантинного режиму на території зернового складу ТОВ «Тягинське ХПП», куди має бути завезена продукція, передбачена умовами укладеного договору складського зберігання зерна №5 від 04.06.2013 р.

Пунктом 2.2.1 договору визначено вичерпний перелік документів, необхідних для прийняття зернових культур на зберігання. Вказаним переліком не передбачено надання карантинного сертифікату на кожну партію завезеної зернової культури.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, вимога відповідача щодо надання карантинного сертифікату на кожну партію завезеної зернової культури та неприйняття зернової культури на зберігання є порушенням вимог договору. Позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, - суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягинське хлібоприймальне підприємство» щодо вимоги карантинного сертифікату на кожну партію завезених на елеватор сільськогосподарських культур за договором складського зберігання зерна №5 від 04.06.2013 року.

3.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Тягинське хлібоприймальне підприємство» прийняти на зберігання зернові культури, передбачені договором складського зберігання зерна №5 від 04.06.2013 р.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягинське хлібоприймальне підприємство» (74330, Херсонська обл., Бериславський район, с.Тягинка, ЄДРПОУ 30039765, р/ 2600510588 в ХОД АТ «Райффмайзен Банк Аваль» м.Херсон, МФО 352093) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Торговий дім «Україна» (74621, Херсонська область, Горностаївський район, с.Ольгине, пров.Шкільний, буд.6, р/р 2600601336807 Центральна філія ПАТ «Кредобанк» МФО 325365, код ЄДРПОУ 32267295) судовий збір в сумі 1147,00 грн.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська