Постанова

від 11.10.2013 по справі 810/4302/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року 810/4302/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ІНЖИНІРІНГ» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2013 до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «СОТ ІНЖИНІРІНГ» (далі - позивач, Товариство) з позовом до Державної податкової Інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Податковий орган), яким просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2013 №0001162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28487,00 грн. (у т.ч. з основним платежем 24492,00 грн., штрафні санкції - 3995,00 грн.) та №0001172201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26427,00 грн. (у т.ч. з основним платежем 22621,00 грн., штрафні санкції - 3806,00 грн.).

Усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) в порядку процесуального правонаступництва.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками Акту №312/22-00/35783916 від 09.04.2013 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сіятс» за період липень 2012 року, ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за період червень 2012 року, ТОВ «ТДК Трейд» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011» (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки, на його думку, висновки даного акту про порушення норм податкового та цивільного законодавства при здійсненні господарських операцій між Товариством та вказаними контрагентами зроблені всупереч нормам чинного податкового законодавства та грунтуються на непідтверджених припущеннях. Також позивач зазначив, що законом не передбачено права податкових органів в позасудовому порядку визнавати правочини нікчемними. При цьому реальність такої господарської діяльності Товариства підтверджується первинними та іншими документами.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №619281 від 19.09.2011 та Довідною з ЄДРПОУ серії АА №163370 від 27.03.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «СОТ ІНЖИНІРІНГ»», код за ЄДРПОУ 35783916, зареєстроване як суб'єкт господарювання 27.03.2008 Вишгородською районною державною адміністрацією; види діяльності за КВЕД: виробництво офісного устаткування (30.01.1), монтаж та установлення офісного устаткування (30.01.2), виробництво інших машин та устаткування загального призначення (29.24.1), ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення (29.24.4), дослідження і розробки в галузі технічних наук (73.10.2), інші види оптової торгівлі (51.90.0).

Товариство згідно з Довідкою форми №4-ОПП №120 від 02.03.2011 перебуває на обліку як платник податків в Ірпінській ОДПІ;

Згідно зі Свідоцтвом №100110052 НБ№125235 від 08.04.2008 Товариство є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу № 174 від 29.03.2013, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.4 п.78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою Податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сіятс» за період липень 2012 року, ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за період червень 2012 року, ТОВ «ТДК Трейд» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011.

За результатами вказаної перевірки Податковим органом складено Акт №312/22-00/35783916 від 09.04.2013, у висновках якого зафіксовано наступні порушення з боку Товариства:

1) п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 22620,24 грн., в тому числі за червень 2011 року 7400,00 грн., за травень 2012 року 4600,00 грн., за червень 2012 року 4620,24 грн., за липень 2012 року - 6000,00 грн.;

2) пп. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати в сумі 24492,26 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 8510,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 9681,26 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 6300,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки:

Листом №22644/7/22-910 від 10.09.2012 від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт від 05.09.2012 №3479/22-9/36927463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТК «МІССУРІ» за червень 2012 року", у якому зазначено наступне. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків МІОІС ТОВ «ТК «МІССУРІ» та покупцями. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «ТК «МІССУРІ» за період червень 2012 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ТК «МІССУРІ» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, операції TOB «ТК «МІССУРІ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «ТК «МІССУРІ» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ТК «МІССУРІ» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. ТОВ «ТК «МІССУРІ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, у ТОВ «ТК «МІССУРІ» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «ТК «МІССУРІ» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб.

ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 20.09.2012 № 3801/22-9/37046433 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сіятс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період липень 2012 року", у якому зазначено, зокрема, наступне. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Сіятс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Сіятс», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Сіятс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України). В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Сіятс» за період липень 2012 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Сіятс» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до чч. 1, 2 ст.215, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Сіятс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким, чином, у ТОВ «Сіятс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Сіятс» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Бориспільською ОДПІ листом №2432/7/23-1 від 11.07.2011р. направлено акт від 11.07.2011 №491/23-1/37391130 ТОВ "ТДК "Трейд", код за ЄДРПОУ 37391130 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК "Трейд", з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період квітень, травень 2011 року", яким встановлено наступне. ВПМ Бориспільської ОДПІ було встановлено, що невстановлені особи використовуючи його ім'я для прикриття незаконної діяльності створили підприємство, до реєстрації та діяльності якого він не мав відношення. Таким чином, створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів. Чим саме займалося підприємство, в кого знаходиться печатка та бухгалтерська документація гр. ОСОБА_2, невідомо. Отже, невідомими особами були створені умови, при яких він можливо буде нести відповідальність за дії яких не скоював, що являється порушенням його прав як громадянина України. Отже, фінансово - господарські операції ТОВ "ТДК «Трейд" та контрагентів-покупців, в період 08.02.2011 по квітень 2011 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "ТДК «Трейд" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. У результаті порушення ТОВ "ТДК «Трейд" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім, тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Підсумовуючи викладені в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок та про рузультати перевірки обставини, Податковий орган дійшов висновку, що не підтвердженим є фактичне здійснення поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «ТДК Трейд», що свідчить про те, що правочини між TOB «СОТ ІНЖИНІРІНГ» та цими контрагентами за період червень 2011 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, встановлено, що договори укладені між ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» та ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «ТДК Трейд» мають нереальний характер і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» та ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «ТДК Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2013 №0001162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28487,00 грн. (у т.ч. з основним платежем 24492,00 грн., штрафні санкції - 3995,00 грн.) та №0001172201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26427,00 грн. (у т.ч. з основним платежем 22621,00 грн., штрафні санкції - 3806,00 грн.).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність Товариства, визнана Податковим органом протиправною в Акті перевірки, яка здійснювалась на підставі наступних договорів:

1) договору постачання №12 від 02.07.2012, укладеного між ТОВ «Сіятс» (постачальник) та ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» (покупець), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунках-фактурах. На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано належним чином завірені копії: рахунку-фактури №03/07-4 від 03.07.2012 на суму 36000,00 грн., у тому числі ПДВ 6000,00 грн. (товар - труба 16х1,0, труба 25х1,0, ламель березова 800х53х8); видаткової накладної №70312 від 03.07.2012 на суму 36000,00 грн., у тому числі ПДВ 6000,00 грн. (товар - труба 16х1,0, труба 25х1,0, ламель березова 800х53х8); податкової накладної №70312 від 03.07.2012 на суму 36000,00 грн., у тому числі ПДВ 6000,00 грн. (товар - труба 16х1,0, труба 25х1,0, ламель березова 800х53х8); виписок з банківського рахунку Товариства;

2) договору поставки №05/11 від 21.05.2011, укладеного між ТОВ «ТДК Трейд» (постачальник) та ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» (покупець), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах, передбачених цим договором, товар згідно з рахунками-фактурами, що є невід'ємними частинами даного договору; ціни та товар визначаються за згодою покупця у рахунках-фактурах. На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано належним чином завірені копії: рахунку-фактури №25/05-8 від 25.05.2011 на суму 44400,00 грн., у тому числі ПДВ 7400,00 грн. (продукція - «дошка обрізна»); видаткової накладної №ТТ-52503 від 25.05.2011 на суму 44400,00 грн., у тому числі ПДВ 7400,00 грн. (продукція - «дошка обрізна»); податкової накладної №52503 від 25.05.2011 на суму 44400,00 грн., у тому числі ПДВ 7400,00 грн. (товар - «дошка обрізна»); виписки з банківського рахунку Товариства;

3) договір купівлі-продажу №9 від 01.05.2012, укладеного між ТОВ «Торгова Компанія Міссурі» (продавець) та ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» (покупець), згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари та послуги в порядку і на умовах, передбачених договором; асортимент, кількість та ціна продукції визначається у рахунках-фактурах та накладних. На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано належним чином завірені копії: рахунку-фактури №21/06-4 від 21.06.2012 на суму 27721,44 грн., у тому числі ПДВ 4620,24 грн. (товар - «цемент А 400»); видаткової накладної №62104 від 21.06.2012 на суму 27721,44 грн., у тому числі ПДВ 4620,24 грн. (товар - «цемент А 400»); податкової накладної №62104 від 21.06.2012 на суму 27721,44 грн., у тому числі ПДВ 4620,24 грн. (товар - «цемент А 400»); виписки з банківського рахунку Товариства.

На підтвердження подальшої реалізації поставленого (проданого) зазначеними вище контрагентами товару позивачем надано належним чином завірені копії наступних документів:

- рахунків-фактур №СФ-0000125 від 19.06.2012, №СФ-21 від 26.05.2011, №СФ-0000139 від 26.07.2012, №СФ-0000137 від 12.07.2012, №СФ-0000133 від 12.07.2012, №СФ-0000136 від 12.07.2012;

- видаткових накладних №РН-0000125 від 21.06.2012, №РН-21 від 26.05.2011, №РН-0000139 від 26.07.2012, №РН-0000137 від 12.07.2012, №РН-0000142 від 26.07.2012, №РН-0000133 від 12.07.2012, №РН-0000136 від 12.0.2012;

- довіреностей на видачу товарно-матеріальних цінностей №228 від 21.06.2012, №280 від 26.05.2011, №5487 від 17.07.2012, №5762 від 09.07.2012, №ЛК-007147 від 26.07.2012.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.09.2012 №3479/22-9/36927463, від 20.09.2012 №3801/22-9/37046433 та акт Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 11.07.2011 №491/23-1/37391130 не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог статті 198 Податкового кодексу України при формуванні Товариством податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за результатами господарської діяльності зі вказаними контрагентами.

Суд також звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» та зазначеними контрагентами вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» та зазначеними контрагентами, правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище: договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Товариства із вказаними контрагентами, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеними суб'єктами господарювання у звітних документах.

Абзацом 9 пп. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено випадок, який не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Так, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

При цьому судом враховано положення п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, до числа таких платників податку відноситься позивач.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «ТДК Трейд» за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

Таким чином, не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах з вказаними контрагентами.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що з ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» або ТОВ «ТДК Трейд», можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат за результатами господарської діяльності з ТОВ «Сіятс» за липень 2012 року, ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за червень 2012 року, ТОВ «ТДК Трейд» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» та ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «ТДК Трейд»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум ПДВ та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 22 квітня 2013 року №0001162201 та №0001172201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ Інжинірінг» (код за ЄДРПОУ 35783916) судовий збір у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.