Ухвала

від 15.10.2013 по справі 815/4869/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 815/4869/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Крижанівська Н.С. (довіреність від 30.09.2013 р.),

представник відповідача Південної митниці - Бачерікова Д.О. (довіреність від 26.09.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФВ Пласт Україна» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, картки та стягнення 29867,85 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФВ Пласт Україна» (далі - позивач, або ТОВ «ФВ Пласт Україна») звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУДКСУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення, картки та стягнення 29867,85 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФВ Пласт Україна» задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00324 від 17.06.2013 року. Стягнуто з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФВ Пласт Україна» надмірно сплачені платежі у загальному розмірі 29867,85 грн., з яких мита у сумі 5743,82 грн. та податку на додану вартість у сумі 24124,03 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, що ГУДКСУ в Одеській області висновок від Південної митниці про повернення з Державного бюджету на користь ТОВ «ФВ Пласт Україна» надмірно сплачені кошти в загальній сумі 29867,85 грн. не отримувало, тому не мало жодних правових підстав для здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми.

Відповідач - Південна митниця, також, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості Південна митниця Міндоходів діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник апелянта - Південної митниці Міндоходів підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в поданій скарзі.

Представник позивача в судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідачів та просив залишити останні без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з підстав викладених у запереченнях на подані апеляційні скарги (а.с.239-244).

Представник апелянта - ГУДКСУ в Одеській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.233).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача та представника відповідача - Південної митниці Міндоходів, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача - ГУДКСУ в Одеській області, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФВ Пласт Україна» імпортувалися в Україну - металеві радіатори, в асортименті, кількості та за цінами визначеними у рахунках-фактурах (інвойсах до контракту про поставку товару № 01-13 від 20.05.2013 року, укладеного з компанією Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина), на умовах СІF UА Одеса (у редакції Інкотермс 2000 р./2010 р.)). Зокрема, згідно Інвойсів №№ 17850, 5201, 5202 від 28.05.2013 року до контракту № 01-13 від 20.05.2013 року поставлявся товар: радіатори панельні сталеві код УКТЗЕД 73221900, у кількості 21164,31 брутто кг за ціною 22 023,14 євро.

Митну вартість товару було визначена за першим методом - ціною контракту, на підтвердження чого одночасно з митною декларацією надані обумовлені ст. 53 Митного кодексу України документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісну та якісну характеристики, містять цінове та вартісне обґрунтування.

Для здійснення митного оформлення ТОВ «ФВ Пласт Україна» звернулося до Південної митниці М/п «Одеса-порт» з митною декларацією митного оформлення ввезеного на митну територію України товару № 500060001/2013/022682 від 07.06.2013 року, за якою отримано відмову в здійсненні оформлення та видано відповідне рішення та картка відмови.

Оформлення вказаного товару здійснено за декларацією № 500060001/2013/024254 від 18.06.2013 року із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості, із чим ТОВ «ФВ Пласт Україна» незгодне.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФВ Пласт Україна», суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у Південної митниці Міндоходів сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано. Також, суд першої інстанції зазначив, що представником Південної митниці Міндоходів не було обґрунтовано правомірності митного оформлення товару позивача за митною вартістю, визначеною не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, не доведено неможливість застосування послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, для визначення та підтвердження митної вартості товарів ТОВ «ФВ Пласт Україна» були подані усі необхідні документи, що зазначені у графі 44 попередньої митної декларації № 500060001/2013/022682 від 07.06.2013 року. Зокрема, до митного оформлення було надано: зовнішньоекономічний договір від 20.05.2013 року № 01-13, інвойс від 28.05.2013 року № 17850, копію вантажної митної декларації країни відправлення від 29.05.2013 року № 13343100ЕХ093791.

Як зазначено апелянтом, Південною митницею, в поданій апеляційній скарзі, під час здійснення митницею контролю правильності митної вартості товарів було встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, наявні ознаки підробки, зокрема, в поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі та інвойсі підписи іноземної сторони контрактоутримувача різняться. Також, у п. 3.2 зовнішньоекономічного договору зазначено, що продавець зобов'язаний надати покупцеві сертифікат якості та сертифікат походження товару, які відсутні у пакеті документів.

Колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи апелянта, оскільки як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ФВ Пласт Україна» надала документи від Турецької компанії Termo Teknik Tic ve San A.S., з яких вбачається, що підписи та печатки мають різний вигляд у зв'язку з тим, що їх існує декілька, а також у зв'язку з широким колом підписантів за документами, які їх оформлюють. Тобто, порушень або підробок, які б викликали спрацювання профілю ризику постачальником-нерезидентом у документах допущено не було.

Щодо сертифікату походження та пакувального листа колегія суддів зазначає, що ці документи наявні у декларанта та мають належний вигляд.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи на вимогу Південної митниці 10.06.2013 року декларант надав наступні документи: копію каталогу виробника б/н; інформацію щодо вартості сировини від 02.05.2012 року б/н; інвойс на закупівлю сировини від 05.07.2012 року № 07/12 - 20855; імпортну декларацію на сировину від 13.07.2012 року № 12410500ІМ048346; платіжне доручення на сировину від 04.02.2013 року № 00026018; контракт на закупівлю сировини від 16.04.2012 року № NS - ТRМТ - 302/2012/3.

Однак, митний орган не рахував вказані документи, зазначивши: «що у висновку ТПП від 13.05.2013 року № 000465 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. В наданій бухгалтерській документації відсутні складові митної вартості, що унеможливлює розрахувати митну вартість товарів».

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами Південної митниці та вважає, що позивач вірно наголосив, що ТПП надало висновок згідно форми надання відповідних довідок, зазначивши, при цьому, діапазон цін від 1,03-1,05 євро та термін дії до 15-07.2013 року. Тобто, компетентний орган у межах повноважень та конкретно надав фінансову інформацію.

Щодо неможливості визначити складову митної вартості колегія суддів погоджується з доводами позивача, що при оформленні бухгалтерських документів турецький виробник не змінював каталогів та вартості, що у них міститься. Надана, також, й інформація щодо вартості сировини, як складової сформованої вартості товару.

Також, колегія суддів наголошує, що як вбачаться зі змісту оскаржуваного рішення підставою для відмови у прийнятті визначеної декларантом митної вартості послугував саме аналіз бази даних (ЄАІС ДМСУ), що було досліджено у судовому засіданні суді першої інстанції, з посиланням на митне оформлення товарів, що здійснено за більшою вартістю - МД від 05.06.2013 року № 500060001/2013/022140 - 2,0961дол. США за кг. ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 1,38 дол. США/кг. Тобто, єдиним аргументом митниці у застосуванні 6 (шостого) резервного методу замість основного першого, є аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ.

Разом з тим, Митним кодексом України не передбачено права митних органів або будь-яких осіб коригувати ціну товару на підставі цінової бази даних ДМСУ. Дані цінової бази щодо рівня вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення Митного кодексу України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатнім та визначальним для висновку про не достовірність митної вартості товару.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України, зокрема, у рішенні від 26.03.2013 року за позовом ТОВ «Варра Трейд» до Південної митниці (К/800/10052/13, К/800/11330/13, К/800/13680/13). Так, Вищий адміністративний суд України зазначив, що відповідно до положень Митного кодексу України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування інших методів визначення митної вартості товарі за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого.

Таким чином, оскільки в оскаржуваному рішенні митниці не міститься обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто відсутні обґрунтування неможливості застосування першого методу визначення митної вартості за ціною договору, а лише зазначено про данні ЄАІС ДМСУ, при цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду для визначення та підтвердження митної вартості позивачем були подані усі необхідні документи, що зазначені у графі 44 митної декларації № 500060001/2013/022682 від 07.06.2013 року, зокрема, до митного оформлення було надано: зовнішньоекономічний договір від 20.05.2013 року № 01-13, інвойс від 28.05.2013 року №№ 17850, копію вантажної митної декларації країни відправлення від 29.05.2013 року № 13343100ЕХ093791, а також документи надані на вимогу митного органу, а саме копію каталогу виробника б/н, інформацію щодо вартості сировини від 02.05.2012 року б/н, інвойс на закупівлю сировини від 05.07.2012 року, № 07/12 - 20855, імпортну декларацію на сировину від 13.07.2012 року № 12410500ІМ048346, платіжне доручення на сировину від 04.02.2013 року № 00026018, контракт на закупівлю сировини від 16.04.2012 року № NS - TRMT - 302/2012/3 (а.с.49-113), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ФВ Пласт Україна» про визнання протиправними та скасування рішення Південної митниці Міндоходів м/п «Одеса-порт» за № 500060001/2013/610011/2 від 17.06.2013 року про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00324 від 17.06.2013 року, а також стягнення на користь позивача з державного бюджету України, надмірно сплачені платежі у загальному розмірі 29867,85 грн., з яких мита у сумі 5743, 82 грн. та податку на додану вартість у сумі 24124,03 грн.

Посилання апелянта ГУДКСУ в Одеській області, що надмірно сплачене ввізне мито та податок на додану вартість ним можуть бути повернені лише при наявності відповідного висновку митного органу, який вони не отримували, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в п. 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає їх без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФВ Пласт Україна» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, картки та стягнення 29867,85 грн. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/