Рішення

від 30.10.2013 по справі 910/18609/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18609/13 30.10.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Велбум Трейд Сервіс» простягнення 9 503,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Шевчук Д.Б. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велбум Трейд Сервіс» про стягнення 9 503,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання домовленості №335 від 25.04.2013 р. позивач перерахував грошові кошти у розмірі 9 503,00 грн., а відповідач належним чином зобов'язання по поставці труби сталевої у кількості 2,6 тонни не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 р. порушено провадження у справі №910/18609/13 та призначено її до розгляду на 30.10.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі комерційної домовленості між №335 від 25.04.2013 р. відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - трубу сталеву 114х10,0мм. У кількості 2,6 тонни, протягом 15-ти робочих днів від дати отримання авансу.

28.05.2013 р. позивач на підставі рахунку-фактури №СФ-0016483 від 30.04.2013 р. перерахував відповідачу аванс у розмірі 9 503,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000019883 від 28.05.2013 р.

Листом-вимогою №1юр-5270 від 21.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою негайно поставити товар, в протилежному випадку, позивач повідомив відповідача, що позивач буде змушений відмовитися від комерційної домовленості в односторонньому порядку.

Заявою №1юр-5420 від 03.09.2013 р., надісланою на адресу відповідача, позивач відмовився від комерційної домовленості в односторонньому порядку та просив відповідача повернути суму сплаченого авансу у розмірі 9 503,00 грн., перерахувавши її на розрахунковий рахунок позивача наведений у заяві.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно зберігає належні позивачу грошові кошти у розмірі 9 503,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Умовами комерційної домовленості №335 від 25.04.2013 р. встановлено обов'язок покупця оплатити 50% вартості товару до його передання продавцем.

28.05.2013 р. позивачем сплачено відповідачу 9 503,00 грн. попередньої оплати за комерційною домовленістю.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов комерційної домовленості строк поставки товару становить 15 робочих днів від дати отримання авансового платежу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та дати здійснення позивачем авансового платежу (28.05.2013 р.) зобов'язання відповідача з поставки товару на підставі домовленості настало 11.06.2013 р.

Згідно із ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листом-вимогою №1юр-5270 від 21.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою негайно поставити товар, в протилежному випадку, позивач повідомив відповідача, що позивач буде змушений відмовитися від комерційної домовленості в односторонньому порядку.

Відповідач, в свою чергу, відповіді на лист-вимогу №1юр-5270 від 21.08.2013 р. не направив, поставку товару не здійснив.

Заявою №1юр-5420 від 03.09.2013 р., надісланою на адресу відповідача, позивач відмовився від комерційної домовленості в односторонньому порядку та просив відповідача повернути суму сплаченого авансу у розмірі 9 503,00 грн., перерахувавши її на розрахунковий рахунок позивача наведений у заяві.

Таким чином, з урахуванням прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару позивач на підставі ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України правомірно відмовся від домовленості та вимагав повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відтак, враховуючи припинення договірних правовідносин між сторонами, відсутність правових підстав володіння отриманих грошових коштів відповідачем та доказів їх повернення позивачу, позивачем правомірно заявлено вимогу про повернення грошових коштів на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. У розмірі 9 503,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідач на момент розгляду справи зобов'язання повернути позивачу грошові кошти у розмірі 9 503,00 грн.

Відповідачем не надано доказів поставки товару, надання позивачу послуг або виконання робіт та існування будь-яких правовідносин з позивачем, за якими би вбачалось існування грошового зобов'язання позивача на користь відповідача.

За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велбум Трейд Сервіс» грошових коштів у розмірі 9 503,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велбум Трейд Сервіс» (04116, м. Київ, вул. Коперніка, 27; ідентифікаційний код 38463514) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» (39605, м. Кременчуг, вул. Перемоги, 32/5; ідентифікаційний код 26113233) грошові кошти у розмірі 9 503 (дев'ять тисяч п'ятсот три) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2013 р.