Рішення

від 22.10.2013 по справі 905/3942/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 Справа № 905/3942/13

Господарський суд Донецької області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Сажнева М.В., Колесник Р.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс Альянс" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" про стягнення 200000,00грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача1: від відповідача2: не з'явився не з'явився Дацко В.А.- представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс Альянс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" як солідарних боржників заборгованість у розмірі 200000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті проведеного аналізу господарської діяльності позивача арбітражним керуючим встановлено, що 31.10.2011 позивач здійснив поставку відповідачу-2 кукурудзи врожаю 2011 року на загальну суму 400200,00 грн., що підтверджується відповідною податковою накладною №58/2. Позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою погасити заборгованість за поставлену 31.10.2011 кукурудзу на суму 400200,00 грн. Однак відповідач-2 листом від 12.03.2013 вказав, що позивач не здійснював поставку відповідачу-2 кукурудзи на суму 1200600,00 грн. у зв'язку з чим просив провести коригування податкових зобов'язань. За таких обставин, позивач вважаючи, що відповідач-2 не правомірно відмовляється від виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого у жовтні 2011 року товару, тому просить частково стягнути заборгованість в судовому порядку у розмірі 200000,00 грн. Окрім того, позивач посилається на укладений з відповідачем -1 договір поруки, відповідно до умов якого відповідач-1 поручився за виконання відповідачем-2 перед позивачем зобов'язання з оплати вартості отриманого у жовтні 2011 року товару.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: податкової накладної №58/2 від 31.10.2011, листа від 12.03.2013 №24/03, реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідач -1 явку своїх представників в судові засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, позовна заява та ухвали суду надсилались на адресу: м. Красногорівка, вул. Лутугіна, 2, кв. 1, яка зазначена позивачем та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За таких обставин, відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що кукурудзу у кількості 276 тон на загальну суму 400200,00 грн. від позивача не отримував. За таких обставин, у відповідача-2 не виникло зобов'язання з оплати вартості неотриманого товару. Посилання позивача на податкову накладну, відповідач-2 спростовує відсутністю первинного бухгалтерського документу, а саме видаткової накладної, наявність лише податкової накладної не є належним доказом у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 15.08.2013 справу №905/3942/13 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Сажнева М.В., Колесник Р.М.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-2 документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" виписало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" податкову накладну №58/2 на загальну суму 400200,00 грн., відповідно до якої продавцем виступає позивач, покупцем - відповідач, дата відвантаження товару - 31.10.2011, найменування товару "кукурудза врожаю 2011 року", кількість - 276000,00 кг, вартість товару - 400200,00 грн., у тому числі ПДВ 66700,00 грн. Податкова накладна №58/2 відображена позивачем у податковій звітності, а саме у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи разом з додатком №5 та реєстром виданих (отриманих) податкових накладних, які були подані до Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області, належні докази чого наявні в матеріалах справи, сума ПДВ по податковій накладній №58/2 включена позивачем до складу податкових зобов'язань. Вказані обставини підтверджуються копіями документів, які надішли на запит суду разом з листом №80 від 13.08.2013 від Богуславського відділення Миронівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому також зазначається про відсутність перевірки правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2011 року позивача з приводу господарських відносин з відповідачем-2.

За таких обставин, на думку позивача, між позивачем та відповідачем-2 виникли господарські відносини з поставки товару, що підтверджується податковою накладною №58/2.

Відповідач-2 не погоджується з такою позицією позивача та зазначає, що отримавши від позивача податкову накладну №58/2, товар по ній від позивача не отримав. Згідно пояснень відповідача-2, суму ПДВ на підставі податкової накладної №58/2 останнім включено до складу податкового кредиту, що підтверджується відповідною декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2011 року разом з додатком №5 та реєстром виданих (отриманих) податкових накладних (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи). Вказані документи податкової звітності подані відповідачем-2 до Кагарлицької Об'єднаної ОДПІ. Відобразивши у податковій звітності податкову накладну №58/2 та не отримавши товар, відповідач-2 звернувся до позивача з листом №24/03 від 12.03.2013, в якому просив провести коригування податкових зобов'язань, у тому числі по податковій накладній №58/2, оскільки поставку товару не здійснено. Позивач та відповідач-2 коригування податкових зобов'язання не здійснили.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1-2 ст.9 цього ж закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

З огляду на зазначене, обґрунтованими є доводи відповідача-2 про те, що факт здійснення сторонами господарських операцій повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

Тобто, необхідною умовою вирішення спору у даній справі є дослідження первинних документів -видаткових накладних, на підставі яких здійснено поставку товару та виписано позивачем податкову накладну №58/2.

Ухвалами суду від позивача неодноразово витребувались належні докази на підтвердження здійснення позивачем поставки товару відповідачу-2 на загальну суму 400200,00 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних, актів приймання-передачі, довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей); належні докази звернення позивача до відповідача-2 з вимогою про сплату заборгованості.

Однак, позивач вимог суду не виконав, належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення позивачем відповідачу -2 поставки товару на суму 400200,00 грн. не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували факт поставки відповідачу-2 товару в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас, помилковим є висновок позивача стосовно того, що надана позивачем податкова накладна підтверджує факт поставки відповідачу-2 товару, оскільки відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податковими накладними є податкові документи, які одночасно відображаються у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця і як вірно зазначає відповідач-2 податкові накладні складаються в односторонньому порядку та не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Таким чином, з'ясувавши обставини, які мають значення для справи та враховуючи те, що, в даному випадку, обов'язок покупця оплатити вартість товару виникає тільки у зв'язку з отримання товару, а матеріалами справи не підтверджено отримання відповідачем-2 від позивача товару по податковій накладній №58/2, то у суду відсутні підстави вважати доводи позивача про наявність у відповідача-2 перед ним грошового зобов'язання на загальну суму 200000,00грн. правомірними та обґрунтованими.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 200000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Окрім того, 28.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс Альянс", як поручителем (відповідач-1) укладений договір поруки, відповідно до умов якого відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання перед ним грошових зобов'язань відповідача-2 відносно виконання грошового зобов'язання за придбану кукурудзу за накладними від 31.10.2011 року.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Поручителя слід вважати зобов'язаним надати виконання замість основного боржника лише з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя про виконання договору поруки у солідарному порядку.

Враховуючи вищевикладене та відсутність порушення зобов'язання боржником (відповідачем-2) по податковій накладній №58/2 перед кредитором (позивачем), позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 як солідарного боржника основного боргу у розмірі 200000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Окрім того, під час розгляду справи, судом за допомогою програми "Діловодство спеціалізованого суду" було з'ясовано, що позивач неодноразово звертався до господарського суду Донецької області з різними позовними заявами, на підставі яких порушено провадження по справам №№ 905/1043/13-г, 905/3942/13, 5006/6/170/2012, 905/2687/13, 5006/27/1815/2012, 905/2893/13 і в якості доказів сплати судового збору подавав одну й ту ж квитанцію №342798 від 21.12.2012 на суму 5880,00 грн. За результатами розгляду справи №905/1043/13-г та №905/2893/13 судом прийняті рішення, а саме по справі №905/1043/13-г у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача, а саме ТОВ "Агро-Богуславщина"; за результатами розгляду справи №905/2893/13 прийнято рішення про відмову у задоволенні позову та вирішено повернути суму надмірно сплаченого на підставі квитанції № 342798 судового збору у розмірі 3617,47 грн. За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належні докази сплати позивачем судового збору за подання даного позову, оскільки подана позивачем квитанція №342798 судом не приймається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 4000,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" (09751, Київська обл., с. Медвин, вул. Леніна, 1, код 32167932 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя М.В. Сажнева

Суддя Р.М. Колесник

Дата складення повного тексту рішення 23.10.2013.