Рішення

від 22.10.2013 по справі 905/6410/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2013 Справа № 905/6410/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державної установи «Держгідрографія», м. Київ, в особі філії Державної установи «Держгідрографія» «Керченський район Держгідрографії», м. Керч, Автономна Республіка Крим

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Металургійного комбінату «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 53 774грн. 15коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: представник не з'явився -

від відповідача: Бузивська Н.М. - за довіреністю №09-18/2863 від 24.12.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.10.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державна установа «Держгідрографія», м. Київ, в особі філії Державної установи «Держгідрографія» «Керченський район Держгідрографії», м. Керч, Автономна Республіка Крим, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Металургійного комбінату «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область, заборгованості за договором №47-7/88 про надання послуг з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, на акваторії порту ПАТ МК «Азовсталь» від 01.11.2011р. у сумі 51 645грн. 40коп., пені у сумі 1 747грн. 51коп. та 3% річних у сумі 381грн. 24коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 343 Господарського кодексу України.

Представник позивача 03.10.2013р. звернувся до суду з заявою №1/1.4/1706 від 01.10.2013р., в якій просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 51 645грн. 40коп. на підставі п. 1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з оплатою відповідачем вказаної суми боргу, в підтвердження чого надав відповідне платіжне доручення. В частині стягнення з відповідача пені у сумі 1 747грн. 51коп. та 3% річних у сумі 381грн. 24коп., позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №09-9/22 від 30.09.2013р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, в підтвердження направлення на адресу відповідача рахунків-фактур СФ-0000322 від 15.05.2013р. та СФ-0000402 від 31.05.2013р., з моментом отримання яких пов'язаний граничний строк оплати наданих позивачем послуг.

Позивач у судове засідання 22.10.2013р. представника не направив, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач у судовому засіданні 22.10.2013р. заперечив проти задоволення позовних вимог, наполягав на вирішенні спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державною установою «Держгідрографія», в особі філії Державної установи «Держгідрографія» «Керченський район Держгідрографії» (далі - виконавець) та Публічним акціонерним товариством Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - замовник) був укладений договір №47-7/88 про надання послуг з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, на акваторії порту ПАТ МК «Азовсталь» від 01.11.2011р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, ремонту і обслуговуванню плавучих засобів навігаційного обладнання на акваторії порту Публічного акціонерного товариства Металургійного комбінату «Азовсталь», а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг, згідно п. 1.2 договору: послуги з ремонту і обслуговування плавучих засобів навігаційного обладнання Публічного акціонерного товариства Металургійного комбінату «Азовсталь» (далі - засоби навігаційного обладнання (ЗНО), встановлених по заявці замовника, шляхом оснащення, обслуговування, підтримки в технічно-справному стані (очищення від обростаній підводної частини буя, якірного пристрою, перевірка світлооптичного обладнання і батарей живлення).

Загальна вартість робіт, як домовились сторони у п.3.1 договору, становить 78 253грн. 92коп. з ПДВ.

Розрахунки, згідно п.4.1 договору здійснюються замовником після надання послуг на підставі отриманого від виконавця рахунку на оплату послуг у термін не пізніше 10 банківських днів з моменту одержання рахунку.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявні наступні рахунки: рахунок фактура №СФ-0000402 від 31.05.2013р. на суму 51 645грн. 40коп. та №СФ-0000322 від 15.05.2013р. на суму 14 913грн. 44коп.

Факт виконання позивачем робіт за договором №47-7/88 про надання послуг з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, на акваторії порту ПАТ МК «Азовсталь» від 01.11.2011р. на загальну суму 66 558грн. 84коп. відповідачем не заперечується.

Крім того, з банківської виписки від 27.08.2013р. вбачається, що відповідачем станом на час подання позову 10.09.2013р., в якості сплати вартості робіт за договором на користь позивача сплачено 14 913грн. 44коп.

Решту вартості робіт у сумі 51 645грн. 40коп. станом на час подання позову відповідачем сплачено не було, що відповідачем не заперечується.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Невиконання відповідачем прийнятого за договором обов'язку зі сплати повної вартості виконаних робіт згідно рахунку-фактури №СФ-0000402 від 31.05.2013р. на суму 51 645грн. 40коп. призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України та стало підставою для звернення до господарського суду з позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, решту вартості виконаних робіт у сумі 51 645грн. 40коп. відповідачем було сплачено платіжними дорученнями №3000492466 від 23.09.2013р., тобто, після звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання за договором з оплати виконаних робіт згідно рахунку-фактури №СФ-0000402 від 31.05.2013р. на час розгляду справи судом відповідачем виконані в повному обсязі.

При цьому, враховуючи добровільне погашення відповідачем існуючої на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованості за договором в розмірі 51 645грн. 40коп., спір на час прийняття рішення по суті є відсутнім, з огляду на що провадження по справі в зазначеній частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім основної заборгованості за договором як вбачається з позовної заяви, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1 747грн. 51коп. та 3% річних у сумі 381грн. 24коп., оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 7.3 укладеного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання платежів відповідно до розділу IV договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки здійснюються замовником після надання послуг на підставі отриманого від виконавця рахунку на оплату послуг у термін не пізніше 10 банківських днів з моменту одержання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів направлення відповідачу рахунків на оплату вартості виконаних робіт, позивачем було надано копію журналу реєстрації вихідних документів. З вказаного журналу вбачається, що 21.05.2013р. та 06.06.2013р. позивачем було зареєстровано в якості вихідної кореспонденції, що направляється Публічному акціонерному товариству Металургійний комбінат «Азовсталь», документи на оплату послуг згідно договору та на оплату послуг у травні відповідно.

Будь-яких інших доказів, в підтвердження здійснення саме поштового відправлення позивачем відповідачу рахунку-фактури №СФ-0000402 від 31.05.2013р. на суму 51 645грн. 40коп. та №СФ-0000322 від 15.05.2013р. на суму 14 913грн. 44коп., а також доказів отримання цих рахунків відповідачем, як встановлено вимогами п. 4.1 договору, позивачем не надано, з огляду на що суд дійшов висновку про недоведеність порушень відповідачем строків оплати виконаних робіт, з огляду на що пеня у сумі 1 747грн. 51коп. та 3% річних у сумі 381грн. 24коп. нараховані позивачем безпідставно.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1 747грн. 51коп. та 3% річних у сумі 381грн. 24коп. недоведеними матеріалами справи, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, наступне.

Розподіл сплачених сум судового збору між сторонами здійснюється господарським судом за загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуюче те, що спірна сума заборгованості відповідачем перерахована на рахунок позивача 23.09.2013р., тобто після звернення позивача з цим позовом до господарського суду, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. При розподіленні витрат зі сплати судового збору, судом було враховано позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові пленуму №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ч.1, 7 ст. 193, ст.230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної установи «Держгідрографія», м. Київ, в особі філії Державної установи «Держгідрографія» «Керченський район Держгідрографії», м. Керч, Автономна Республіка Крим, до Публічного акціонерного товариства Металургійного комбінату «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення пені у сумі 1 747грн. 51коп. та 3% річних у сумі 381грн. 24коп., відмовити.

Провадження у справі за позовом Державної установи «Держгідрографія», м. Київ, в особі філії Державної установи «Держгідрографія» «Керченський район Держгідрографії», м. Керч, Автономна Республіка Крим до Публічного акціонерного товариства Металургійного комбінату «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №47-7/88 про надання послуг з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, на акваторії порту ПАТ МК «Азовсталь» від 01.11.2011р. у сумі 51 645грн. 40коп., припинити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ідентифікаційний код 00191158) на користь Державної установи «Держгідрографія» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, ідентифікаційний код 21720000) в особі філії Державної установи «Держгідрографія» «Керченський район Держгідрографії» (98318, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, 54, ідентифікаційний код 25871380) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 652грн. 39коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2013р.

Суддя Ю.С. Мельниченко