ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2013 Справа № 905/5893/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О., розглянувши матеріали
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Харцизьк" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 14724,35 грн. Нейрановський А.О. - представник за довіреністю; не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Харцизьк" про стягнення заборгованості у розмірі 14228,50 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 14228,50грн., індексу інфляції у розмірі 170,74грн., 3% річних у розмірі 325,11грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №27-09-11 від 27.09.2011 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 14228,50 грн.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №27-09-11 від 27.09.2011; додаткової угоди №1 від 03.02.2012; специфікацій №№1,2,3,4; видаткових накладних № 502 від 28.09.2011, № 473 від 27.11.2011, № 97 від 24.02.2012, № 325 від 17.08.2012, № 440 від 30.11.2012; товарно-транспортних накладних №28в від 28.09.2011, №27е від 27.10.2011, №24 від 24.02.2012, № 17 від 17.08.2012, №30 від 30.10.2012; довіреностей на отримання ТМЦ; акту-звірки взаємних розрахунків за період: 01.09.2011 - 13.05.2013; претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Харцизьк".
В судове засідання 15.10.2013 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та повернуті на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
В С Т А Н О В И В:
27.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК-Харцизьк", як покупцем (відповідач) укладений договір №27-09-11 (з урахуванням специфікації №1 (додаток №1), специфікації №2 (додаток №2); специфікації №3 (додаток №3), специфікації №4 (додаток №4) до договору поставки №27-09-11 від 27.09.2011 (далі - договір) строком дії, згідно п. 10.1 договору до 31.12.2012, а в частині розрахунків і гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (додаткова угода №1).
Відповідно до п. 1.2 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу певну продукцію (далі - товар), а відповідач прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.
Найменування, кількість та ціна продукції оговорюються у специфікаціях/додатках, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).
Датою поставки є дата, зазначена в специфікаціях (п. 3.2 договору).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.
Відповідно п. 4.1. договору розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником по даному договору здійснюється покупцем шляхом перерахування авансового платежу у 100% розмірі продукції, зазначеної у специфікації.
Між сторонами підписані та погоджені специфікації до договору, а саме: №1 від 27.09.2011, в якій узгодили поставку відходів анкерного виробництва (від арматури) у кількості 25 т. за ціною 2125,00 грн. за 1 т. (без ПДВ), на суму 53125,00 грн. (без ПДВ), ПДВ 10625,00 грн., разом з ПДВ 63750,00 грн.; №2 від 27.09.2011, в якій узгодили поставку відходів анкерного виробництва (від арматури) у кількості 25 т. за ціною 2125,00 грн. за 1 т. (без ПДВ), на суму 53125,00 грн. (без ПДВ), ПДВ 10625,00 грн., разом з ПДВ 63750,00 грн.; №3 від 21.02.2012, в якій узгодили поставку відходів анкерного виробництва у кількості 10,220 т. за ціною 2125,00 грн. (без ПДВ), на суму 21717,50 грн. (без ПДВ), ПДВ 4343,50 грн., разом з ПДВ 26061,00 грн., №4 від 21.02.2012, в якій узгодили поставку відходів анкерного виробництва у кількості 15 т. за ціною 2125,00 грн. за 1 т. (без ПДВ), на суму 31875,00 грн. (без ПДВ), ПДВ 6375,00 грн., разом з ПДВ 38250,00 грн.
На виконання умов договору та специфікацій до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК-Харцизьк" прийняло продукцію на суму 157284,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №502 від 28.09.2011 на загальну суму 58267,50 грн., №473 від 27.11.2011 на загальну суму 26877,00 грн., №97 від 24.02.2012 на загальну суму 26061,00 грн., № 325 від 17.08.2012на загальну суму 17850,00 грн., №440 від 30.11.2012 на загальну суму 28228,50 грн.
Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.
У ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи наданокопії банківських виписок за період з 07.10.2011 по 09.11.2012 на суму 76794,50 грн., які підтверджують часткову оплату вартості продукції на суму 76794,50 грн., актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2011 по 13.05.2013 підтверджується часткова оплата вартості продукції на суму 143055,50 грн.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що оплата вартості товару по договору повинна була бути здійснена у формі 100% попередньої оплати, однак фактичні дії сторін свідчать про зміну умов договору щодо строку оплати товару по договору, оскільки позивач здійснив поставку відповідачу без отримання попередньої оплати, а відповідач не здійснивши попередню оплату отримав у відповідача товар без зауважень.
За таких обставин, до спірних відносин в частині встановлення строку, протягом якого відповідач повинен був здійснити оплату вартості товару слід застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії (вимоги про сплату) № 80 від 22.05.2013, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 14228,50 грн. Претензія отримана відповідачем 17.07.2013, проте відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.
Відповідач, в порушення умов договору, вартість отриманого від позивача товару, у розмірі 14228,50 грн. позивачу не оплатив. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 14228,50 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 14228,50 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.11.2012 по 05.08.2013 у розмірі 325,11 грн. та інфляційних втрат за період з 01.11.2012 по 05.08.2013 у розмірі 170,74 грн.
Проте, судом встановлено, що згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України період прострочення виконання зобов'язання відповідачем починається з 25.07.2013, тому відповідачем невірно визначений період нарахування 3% річних.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, судом зроблений власний розрахунок 3% річних у зв'язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 14,03грн.
Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат за період прострочення з 01.11.2012 по 05.08.2013 здійсненого позивачем, суд визнає його не вірним, оскільки згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України період прострочення виконання зобов'язання відповідачем починається з 25.07.2013.
Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").
Відповідно до п. 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.
З огляду на зазначене, позивачем невірно визначений період нарахування та наданий необґрунтований розрахунок інфляції.
Оскільки в зазначений період інфляційного збільшення суми боргу не відбулось, а розрахунок позивача є невірним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Харцизьк" (86700, Донецька область, м.Харцизьк, вул.Челюскінців, б. 183, код ЄДРПОУ 34063791 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (86104, Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченко, б. 11, код ЄДРПОУ 35833631) суму основного боргу у розмірі 14228 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 50 коп.; 3% річних у сумі 14 (чотирнадцять) грн. 03 коп.; судовий збір у розмірі 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 72 коп.
3 . В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік
Дата складення повного рішення 21.10.2013.
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2013 |
Оприлюднено | 31.10.2013 |
Номер документу | 34450268 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Д.М. Огороднік
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні