Рішення

від 21.10.2013 по справі 916/2537/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 916/2537/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Кришиневській Л.Е

за участю представників:

від позивача - Філевський Р.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Монтаж-Технология" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат" про стягнення 177 703,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Монтаж-Технология" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат" про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 177 703,35 грн., посилаючись на наступне.

22.05.2012 р. між ПП „Монтаж-Технология" та ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат" було укладено договір субпідряду № 22-05/12, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат" доручило, а ПП „Монтаж-Технология" зобов'язалось на свій страх і ризик, власними та залученими силами і засобами відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства України виконати роботи по реконструкції частини торговельно-садового центру під продуктовий супермаркет з прибудовою приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 66-г. В свою чергу відповідач за договором зобов'язався прийняти та оплати виконані роботи.

Як стверджує позивач, ПП „Монтаж-Технология" свої зобов'язання виконало належним чином в повному обсязі.

Так, позивач вказує, що листом № 67 від 23.08.2012 р. позивач повідомив відповідача про виконання робіт в повному обсязі, зокрема про те, що котельна з 16.08.2012 р. по 19.08.2012 р. пройшла комплексні випробування та знаходиться у робочому режимі, що акт випробування був підписаний представником відповідача 19.08.2012 р., а акти виконаних робіт були направлені електронною поштою відповідачу.

При цьому, як зазначає позивач, 01.10.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору субпідряду, якою обумовлювалось проведення додаткових робіт по освітленню та монтажу щита на об'єкті на суму 9000,00 грн. За ствердженнями позивача, акти виконаних робіт були підписані відповідачем у жовтні 2012 р.

Наразі позивач вказує, що за актами виконаних робіт за жовтень 2012 р. позивачем було виконано робіт на суму 614000,00 грн., однак відповідач оплатив виконанні роботи лише частково в сумі 439 000,00 грн., про що свідчать банківські виписки.

Таким чином, позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11.03.2013 р. склала 175 000,00 грн.

Наразі позивач зазначає, що листом № 33 від 11.03.2013 р. відповідачу було нагадано про наявність заборгованості та запропоновано скласти графік її погашення. На зазначений лист ПП „Монтаж-Технология" отримало лист № 73 від 20.03.2013 р. відповідача з графіком погашення 175 000,00 грн., відповідно до якого ТОВ „ВКФ „Квадрат" зобов'язалось до 30.04.2013 р. сплатити 50 000,00 грн., а до 31.05.2013 р. - 125 000,00 грн. Але, 13.06.2013 р. відповідач сплатив тільки 2 000,00 грн.

Так, позивач вказує, що 08.08.2013 р. ПП „Монтаж-Технология" знов направило відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка була отримана останнім 12.08.2013 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, вказані вимоги позивача відповідачем проігноровано, що стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом.

Разом з тим позивач посилається на п. 10.3 договору, яким передбачено сплата підрядником субпідряднику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості у разі, якщо підрядник прострочить строк оплати виконаних будівельних робіт. Так, позивач вказує, що розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем за період з 01.06.2013 р. по 09.09.2013 р. складає 3289,23 грн.

Крім того, позивач послався на положення ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на вказані положення ЦК, позивач здійснив нарахування 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 01.06.2013 р. по 09.09.2013 р., що складають 1423,73 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013 р. позовну заяву Приватного підприємства „Монтаж-Технология" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2537/13, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги в частині основної заборгованості у розмірі 173 000,00 грн. визнав повністю, про що зазначено в поданій відповідачем 18.10.2013 р. до господарського суду Одеської області заяві (а.с. 53), в якій останній просив суд розглянути справу за його відсутністю.

В засіданні суду 21.10.2013 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про вихід за межі позовних вимог згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України стосовно стягнення пені і 3% річних (а.с. 54-56), в якому позивачем здійснено розрахунок пені за період з 01.11.2012 р. по 30.04.2013 р. (181 день) в сумі 6556,85 грн. та 3% річних у розмірі 4506,90 грн. за період з 01.11.2012 р. по 09.09.2013 р. (313 дн.), виходячи з наявної суми заборгованості у вказаний період.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

22 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат" (підрядник) та Приватним підприємством „Монтаж-Технология" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 22-05/12 (а.с. 6-9), відповідно до п. 1.1 якого відповідач як підрядник доручає, а позивач як субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства України виконати роботи по реконструкції частини торговельно-садового центру під продуктовий супермаркет з прибудовою приміщення за наступною адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 66-Г, в свою чергу відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2. договору види, склад та обсяги робіт, які передбачені умовами п. 1.1 даного договору та які доручені до виконання субпідряднику, визначаються протоколом погодження договірної ціни та графіком виконання робіт, проектною документацією та можуть бути переглянуті сторонами у разі внесення змін до проектної документації.

За умовами п. 2.1. договору субпідрядник виконує роботи в строк і терміни, передбачені даним договором і календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору. Дата початку виконання робіт - не пізніше 23 травня 2012 р. (п. 2.2. договору). Дата закінчення виконання всіх робіт - не пізніше 15 липня 2012 р., при цьому датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття підрядником (п. 2.3., 2.5. договору).

Згідно п. 3.1. договору вартість робіт та матеріалів визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни і складає 605 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 100 833,33 грн. Договірна ціна, визначена у п. 3.1 даного договору, включає в себе відшкодування всіх витрат субпідрядника, в тому числі, але не обмежуючи вартість наданих підряднику послуг та плату за виконані ним роботи (п. 3.2 договору).При цьому вартість робіт за цим договором є твердою, зазначається у підписаних між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт по фактично виконаних субпідрядником на об'єкті роботах в межах договірної ціни.

П. 6.1.5, 6.1.8 договору визначено, що підрядник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної даному договорі, і не можуть бути усунені субпідрядником, підрядником або третьою особою; вимагати від підрядника сплати штрафу або пені у порядку та розмірах передбачених даним договором або нарахувати та утримати такі грошові кошти із суми, що підлягає сплаті субпідряднику за виконані роботи.

При цьому у відповідності з п. 6.4.1 субпідрядник зобов'язаний виконати комплекс робіт по об'єкту відповідно до умов даного договору, норм чинного законодавства України та передати їх підряднику за актами приймання виконаних будівельних робіт.

Передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх підрядником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат. Підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) здійснюється щомісячно, у строки, що забезпечують складання звітності, тобто не пізніше 30 числа поточного місяця, за умови їх отримання підрядником, разом з виконавчою документацією по виконаних роботах, не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 7.2 договору).

У відповідності до п. 7.3 договору підрядник зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту отримання документів, зазначених в п. 7.2., підписати акт приймання виконаних будівельних робіт та витрат або письмово надати субпідряднику обґрунтовані зауваження по якості виконаних робіт, невідповідності робіт, пред'явлених до оплати встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт. Після повідомлення субпідрядника про усунення недоліків та при умові їх відсутності підрядник розглядає акт приймання виконаних будівельних робіт та підписує його.

Відповідно до п. 13.1 договору договір набуває чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

01 жовтня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору субпідряду (а.с. 13), якою обумовлювалось проведення додаткових робіт по освітленню та монтажу щита на об'єкті на суму 9000,00 грн., розрахунок за які підрядник зобов'язався здійснити після завершення робіт на підставі акту виконаних робіт протягом 5 банківських днів.

Разом з тим згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу укладений між сторонами по справі договір субпідряду є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також за приписами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору субпідряду сторонами були підписані акти приймання виконаних робіт за жовтень 2012 року на суму 577000,00 грн., на суму 27 500,00 грн. та на суму 9 000,00 грн. (а.с. 14-28), що підтверджують виконання позивачем робіт на загальну суму 614 000,00 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи на підставі оформлених сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Проте, як зазначає позивач та не оспорюється відповідачем, останній оплатив виконані роботи лише частково на суму 439 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку (а.с. 29-36), у т.ч.:

- згідно банківської виписки від 23.05.2012 р. - 200 000,00 грн.;

- згідно банківської виписки від 07.06.2012 р. - 50 000,00 грн.;

- згідно банківської виписки від 18.06.2012 р. - 50 000,00 грн.;

- згідно банківської виписки від 27.06.2012 р. - 50 000,00 грн.;

- згідно банківської виписки від 05.07.2012 р. - 50 000,00 грн.;

- згідно банківської виписки від 25.09.2012 р. - 4 000,00 грн.;

- згідно банківської виписки від 02.11.2012 р. - 30 000,00 грн.;

- згідно банківської виписки від 05.12.2012 р. - 5 000,00 грн.

Відтак, у відповідача виникла заборгованість в сумі 175000,00 грн. (614000,00 грн. - 439000,00 грн.). Так, позивач своїм листом № 33 від 11.03.2013 р. (а.с. 37) повідомив відповідача про наявність заборгованості та просив скласти графік її погашення. На зазначений лист ПП „Монтаж-Технология" отримало від відповідача лист № 73 від 20.03.2013 р. (а.с. 38) з графіком погашення суми в розмірі 175 000,00 грн., відповідно до якого ТОВ „ВКФ „Квадрат" зобов'язалось до 30.04.2013 р. сплатити 50 000,00 грн., а до 31.05.2013 р. - 125 000,00 грн. Однак, за ствердженнями позивача, 13.06.2013 р. відповідачем було сплачено тільки 2 000,00 грн., у зв'язку з чим на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи становить 173000,00 грн., яка визнана відповідачем повністю.

Між тим несплатою позивачу зазначеної суми заборгованості за вище вказаним договором субпідряду відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 173 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних суд зазначає наступне.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 10.3. договору субпідряду, якщо підрядник прострочить строк оплати виконаних будівельних робіт, підрядник сплачує субпідряднику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, як випливає з умов договору субпідряду та графіку фінансування робіт (а.с. 12), остаточний розрахунок мав бути здійснений відповідачем у жовтні 2012 року. Однак, згідно графіку погашення відповідачем виниклої заборгованості в сумі 175000,00 грн. у листі № 73 від 20.03.2013 р. (а.с. 38), з яким погодився позивач, ТОВ „ВКФ „Квадрат" зобов'язалось до 30.04.2013 р. сплатити 50 000,00 грн., а до 31.05.2013 р. - 125 000,00 грн. Проте, відповідач не здійснив повний розрахунок у вказаний термін, у зв'язку чим 01.06.2013 р. мало місце прострочення щодо сплати вказаної суми відповідачем. При цьому після сплати 13.06.2013 р. відповідачем суми в розмірі 2000,00 грн., прострочення існувало щодо сплати суми в розмірі 173000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором щодо повної оплати наданих позивачем послуг, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню від несплаченої вартості робіт за кожний день прострочення за період з 01.06.2013 р. до 09.09.2013 р., виходячи з діючої у вказаний період облікової ставки НБУ та існуючої суми боргу. За таких обставин, суд вважає обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 3279,62 грн. (а.с. 41).

Клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6556,85 грн. за період з 01.11.2012 р. по 20.04.2013 р. судом залишено без задоволення з огляду на проведений позивачем розрахунок пені за інший період, що не розглядався судом. Так, пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення, тобто суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені в сумі 3279,62 грн., яка заявлена до стягнення.

До того ж частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному між сторонами по справі договорі підряду не встановлено іншого відсотку, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо здійснення оплати за виконані роботи, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на відповідну суму боргу за договором субпідряду за період з 01.06.2013 р. до 09.09.2013 р., що складають за розрахунком позивача (а.с. 42) 1423,73 грн.

Клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4506,90 грн. за період з 01.11.2012 р. по 09.09.2013 р. судом залишено без задоволення з тих же підстав, що зазначались вище стосовно проведеного позивачем розрахунок пені за інший період, що не розглядався судом.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 177703,35 грн. (173000,00 грн. основного боргу + 3279,62 грн. пені + 1423,73 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Монтаж-Технология" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства „Монтаж-Технология" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат" про стягнення 177703,35 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат" (65010, м. Одеса, вул. Палубна, 9/2; код ЄДРПОУ 30662800) на користь Приватного підприємства „Монтаж-Технология" (54048, м. Миколаїв, вул. Силікатна, 277, кв. 116; код ЄДРПОУ 32282891) суму заборгованості за виконані робот в розмірі 173000/сто сімдесят три тисячі/грн. 00 коп., пеню в сумі 3279/три тисячі двісті сімдесят дев'ять/грн. 62 коп., 3% річних в сумі 1423/одна тисяча чотириста двадцять три/грн. 73 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3554/три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири/грн. 07 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2013 р.

Суддя Петров В.С.