Рішення

від 29.10.2013 по справі 927/1149/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 телефон 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

24 жовтня 2013р. справа №927/1149/13

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

До відповідача: Селянського фермерського господарства «Пролісок»,

вул. Садова,3/7, смт.Замглай, Ріпкинський р-н., 15005

Про стягнення 82620грн. 92коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 фізична особа-підприємець, ОСОБА_2, представник довіреність від 22.10.2013р. №440

Від відповідача: Молчанов Д.Ю. представник довіреність №4 від 01.10.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2142грн. за виконані роботи згідно договору від 08.12.2011р. та штрафних санкцій в сумі 80000грн., в т.ч. інфляційних втрат в сумі 384,72грн. та 94,20грн. 3% річних.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 09.10.2013р., в якій зазначено, що розмір основної заборгованості по договору складає 2142грн., зважаючи на те, що відповідачем не здійснено остаточного поетапного розрахунку згідно підписаних актів КБ-2 та КБ-3, неоплаченим залишається акт від 30.12.2011р. Позивач також зазначає, що 30.12.2011р. відповідачем підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт і остаточний розрахунок відповідач повинен був провести 02.01.2012р. Останнє перерахування коштів відбулося 13.02.2012р., нарахування штрафної санкції (пені) почалося після спливу триденного терміну, строк якого відраховувався з моменту проведення останньої оплати за виконані роботи, тобто з 17.02.2012р. по 06.09.2013р. кількість днів затримки становить 568 днів. Позивач вважає за розумне та справедливе стягнення штрафу в сумі 80000,00грн. за перші 80 днів прострочення за період з 17.02.2012р. по 06.05.2012р. Крім того, позивач зазначає, що нарахована сума інфляційних втрат в розмірі 384,72грн. за період з 17.02.2012р. по 06.09.2013р. та 3% річних в розмірі 94,20грн. за період з 17.02.2012р. по 06.09.2013р., належна до стягнення з відповідача сума складає 82620,92грн. Згідно прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог від 09.10.2013р. позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2142,00грн., штрафні санкції у розмірі 80000,00грн. за період з 17.02.2012р. по 06.05.2012р., інфляційних втрат у сумі 384,72грн. та 3% річних у сумі 94,20грн. за період з 17.02.2012р. по 06.09.2012р.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 07.10.2013р., в якій зазначено, що договором від 08.12.2011р. не було передбачено складання проектно-кошторисної документації, натомість вартість виконання всіх робіт передбачалась у п.3.1 і становила 100 тис.грн., що між позивачем та відповідачем було складено та підписано дефектний акт на виконання вказаних у договорі робіт, що у поданій до позовної заяві довідці Полікомбанку №1-06/1549 від 13.08.13р. чітко зазначено, що на рахунку позивача за період з 01.11.2011р. по 12.08.203р. перераховано від відповідача в безготівковому порядку 10000грн., решта 20045грн. було отримано готівкою, доказів, які б підтвердили отримання коштів позивачем готівкою не має, оскільки за їх отримання позивач розписувався в ордерах про отримання готівки, які знаходяться у відповідача. Крім того, позивач повідомляє, що при подачі позовної заяви в прохальній частині була допущена помилка, що стосується стягнення суми судового збору з селянського (фермерського) господарства «Крокус», оскільки спір наразі виник між ФОП ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Пролісок», при цьому реквізити відповідача зазначено в позові вірно та просить стягнути судовий збір в сумі 1720,50грн. з селянського (фермерського) господарства «Пролісок».

Суд залучив до матеріалів справи заяви позивача про уточнення позовних вимог від 07.10.2013р. та від 09.10.2013р., в яких позивач, зокрема, визначив остаточні позовні вимоги до відповідача по кожній із складових вимог, щодо їх розміру та періоду нарахування, щодо стягнення судового збору, не змінюючи при цьому ціни позову, предмету або підстав позову. Оскільки подані позивачем заяви від 07.10.2013р. та від 09.10.2013р. не порушують нічиї права та інтереси, а тому прийняті судом, про що зазначено в ухвалі суду від 15.10.2013р.

Від відповідача надійшов відзив на позов від 11.10.2013р., в якому проти позову заперечував та зазначив, що відповідно до п.1.2 договору від 08.12.2011р. всі види будівельних робіт, які будуть виконуватися, мають відповідати встановленим будівельним стандартам та вимогам ДБН Д.1.1-1-1-2000 відповідача, виконуватися якісно, що відповідно до п.3.3 договору відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-х банківських днів після приймання об'єкта комісією та складання акту форми КБ-2 та КБ-3, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. (КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. на суму 9867грн. було підписано 07.12.2011р., Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. (КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. на суму 22320грн. було підписано 30.12.2011р. У відзиві відповідач посилається на те, що в порушення п.5.1 договору позивач не повідомляв відповідача про завершення робіт, що твердження позивача про те, що відповідач порушив строки оплати за договором не відповідають дійсності та фактичним матеріалам справи. Також відповідач зазначив, що листом від 06.08.2012р. позивач розірвав договір від 08.12.2011р. в односторонньому порядку, відповідно до цього листа позивач вважає договір від 08.12.2011р. на заміну мансардного даху на будівлі приміщення профілакторію в с.Замглай недійсним, так як відповідачем не виконуються умови договору, а саме несвоєчасно поставляються матеріали, другою причиною розірвання договору є те, що відповідач, на думку позивача, по невідомим причинам відмовляється від поетапного фінансування виконаних робіт. Відповідач вважає, що відповідно ч.3 п.4.4 договору має право не оплачувати позивачу виконані роботи в разі припинення позивачем будівельних робіт або розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, відповідач зазначив, що експертною установою ТОВ «СіверЕксперт» на лист №57 від 14.09.2013р. відповідача надано висновок, що вартість та обсяги виконаних робіт по завершенню будівельних робіт зі зміни мансардного даху на будівлі приміщення профілакторію не відповідають законодавству України, є завищеними і підлягають приведенню виконавцем ФОП ОСОБА_1 у відповідність до фактичних обсягів робіт, що визначається чинними нормативними документами, які застосовуються в будівництві.

У судовому засіданні 15.10.2013 року представник відповідача заперечував проти позову, проти нарахованих відповідачем штрафних санкцій та заявив усне клопотання про застосування судом позовної давності до штрафних санкцій.

Позивач, представники позивача та відповідача 24.10.2013р. у судовому засіданні надали клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Позивач в судовому засіданні 24.10.2013 року надав пояснення відносно підстав направлення претензій, адресованих відповідачу на адресу вул.Перемоги,8, с.Вербичі, в якому зазначив, що претензія направлялась на фактичну адресу знаходження офісу відповідача вул.Перемоги,8, с.Вербичі, а не на адресу його реєстрації, оскільки позивач хотів щоб відповідач достовірно отримав претензію, ознайомився з нею та сплатив суму коштів у добровільному порядку.

Позивач у судовому засіданні 24.10.2013р. надав письмові пояснення відносно заперечень відповідача від 23.10.2013р., в яких зазначив, що роботи в тому обсязі, в якому вони мали бути виконані згідно умов договору, виконані не були, так як відповідач припинив забезпечення позивача всіма необхідними для проведення робіт будівельними матеріалами, що був зобов'язаний здійснювати відповідно до п.4.3 договору від 08.12.2011р., тому, відповідно, повідомляти про завершення робіт у позивача підстав не було, що ж стосується прийняття відповідачем фактично виконаних робіт на суму 32187,00грн., то це підтверджується актами КБ-3 та КБ-2в за грудень 2011р., що підписані відповідачем та скріплені печаткою відповідача, а тому доводи про неповідомлення про завершення робіт є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Також позивач зазначив, що відповідно до п.9.1 договору від 08.12.2011р. дострокове розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору, а така угода не укладалась. Визнання договору недійсним і розірвання договору не є тотожними поняттями, регламентується різними нормами права і тягне за собою різні правові наслідки, позивач стверджує, що в даному випадку не має місця ні розірвання договору, ні визнання його недійсним, оскільки це вже є зовсім іншим предметом спору і жодним чином не стосується предмету розгляду даної справи. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем фактично було прийнято виконані позивачем роботи на загальну суму 32187,00грн., що підтверджується актами форми КБ-3 та КБ-2в за грудень 2011р., жодних повідомлень про відмову від прийняття робіт та претензій щодо якості їх виконання від відповідача на адресу позивача протягом майже двох років після закінчення їх проведення не надходило. Позивач також вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ТОВ «СіверЕксперт» щодо надання відповідних висновків, що позивача, як виконавця робіт та як зацікавлену особу, не було запрошено для участі при проведенні ТОВ «СіверЕксперт» комісійної перевірки обсягів робіт та якості проведених будівельних робіт, що встановлення вартості виконаних позивачем робіт ТОВ «СіверЕксперт» зі спливом майже 2-х років після їх завершення є абсурдом, а висновок від 08.10.2013р. не є доказом, що має значення для даної справи в розумінні ст.34 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2013р. надав додаткові заперечення на позовну заяву від 21.10.2013р., в яких проти позову заперечував та зазначив, що передбачений договором обсяг робіт підрядником виконаний не був, що поетапні (проміжні) розрахунки договором не передбачені, остаточний розрахунок з позивачем може бути проведений лише за умови приймання в установленому договором та законом порядку об'єкту будівництва, що позивачем не було надано жодних доказів виконання ним умов договору та закону щодо приймання об'єкту по завершенні всіх робіт, враховуючи це строк для остаточного розрахунку згідно п.3.3 договору не настав. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, що за змістом п.7.10 договору сторони визначили сплату штрафу за затримання розрахунку в твердій сумі за кожний день затримки, така домовленість про сплату штрафу суперечить вказаній вище нормі закону, до того ж ч.6 ст.231 ГК України встановлює штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання виключно у відсотках, що протиріччя даної умови договору та її невідповідність закону свідчить про те, що сторони не досягли згоди з даної умови договору, а тому з урахуванням зазначеної вище норми закону вона не може бути застосована. Також відповідач вважає, що вимога про стягнення штрафу пред'явлена позивачем поза межами позовної давності, що згідно заяви про уточнення позовних вимог від 09.10.2013р. позивач нарахував штрафні санкції в розмірі 80000грн. за період з 17.02.2012р. по 06.05.2012р., таким чином перебіг строку позовної давності почався з 07.05.2012р. та сплив 07.05.2013р., як випливає з матеріалів справи позовна заява датована 05.09.2013р., отже, вимога про стягнення штрафу пред'явлена позивачем поза межами позовної давності та просив суд застосувати положення ч.3,4 ст.267 ЦК України щодо наслідків спливу позовної давності, відмовити у позові повністю.

Враховуючи, що відповідачем згідно ст. 267 Цивільного кодексу України заявлено про застосування позовної давності до винесення судом рішення, тому суд прийняв до розгляду заяву відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 80000,00грн.

При з'ясуванні судом позиції позивача стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення штрафних санкцій, позивачем та його представником не наведено заперечень щодо вказаної заяви відповідача.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 14.04.203р., заміна свідоцтва про державну реєстрацію проведена 29.01.2009р. з підстав зміни місця проживання фізичної особи-підприємця, номер запису 20640010002006332.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААВ №120133 селянське (фермерське) господарство «Пролісок» зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 14226481, місцезнаходження Чернігівська обл., Ріпкинський р-н, вул.Садова, будинок 3, квартира, 7.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, 08.12.2011р. між виконавцем (позивачем у справі) та замовником (відповідачем у справі) укладено договір (далі - договір), згідно п.1.1 якого «замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання завершити будівельні роботи із заміни масантового даху на будівлі приміщення профілакторію (надалі - об'єкт)».

Під час розгляду справи позивач та відповідач підтвердили, що укладений між ними договір від 08.12.2011р. стосується мансардового даху.

Згідно ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та їх оплатити.

Умовами договору від 08.12.2011р. сторони не передбачили виготовлення проектно-кошторисної документації та виконання робіт позивачем у відповідності до проектно-кошторисної документації.

Під час розгляду справи сторони підтвердили відсутність проектно-кошторисної документації на виконання будівельних робіт по договору від 08.12.2011р.

У п.1.2 договору сторони зазначили, що всі види будівельних робіт, які будуть виконуватись, мають відповідати встановленим будівельним стандартами та вимогам ДБН Д.1.1-1-200 замовника, виконуватись якісно на високому професійному рівні.

За умовами п.1.3 договору виконавець (позивач у справі) зобов'язався суворо виконувати всі вказівки замовника, щодо виконання робіт, не порушуючи при цьому правил проведення будівельних робіт та техніки безпеки, пожежної безпеки та санітарних норм.

Відповідно до п.1.4 договору виконавець зобов'язався виконати всі вказані в договорі роботи до 31.12.2012р.

Згідно з п.3.1 договору загальна вартість виконання всіх вказаних у договорі робіт становить 100тис.грн.

Дослідивши зміст договору від 08.12.2011р. суд дійшов висновку, що договір не містить детального переліку робіт вартістю 100тис.грн., які повинен вчинити виконавець «по завершенню будівельних робіт із заміни мансардового даху на будівлі приміщення профілакторію».

Поданий позивачем до матеріалів справи дефектний акт (а.с.84) суд оцінює критично, оскільки в акті зазначено, що він «до договору від 21.11.2011 року закінчення будівельних робіт по недобудованому мансардовому поверху на будівлі приміщення профілакторію», укладений між сторонами договір від 08.12.2011року не містить будь-яких посилань та застережень відносно поданого позивачем дефектного акту, договір від 21.11.2011р. не є предметом спору та розгляду у даній справі.

Замовник відповідно до п.2.1 забезпечує виконавця автокраном, транспортом для переміщення будівельних матеріалів, надає виконавцю послуги екскаватора та транспорт для очищення об'єкту від сміття (п.2.4 договору). Відповідно до п.4.3 договору відповідач зобов'язався забезпечити виконавця всіма необхідними для проведення робіт будівельними матеріалами.

На вимогу суду відповідачем не подано доказів виконання ним зобов'язань по договору від 08.12.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.2 ст.853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Позивачем в підтвердження виконання робіт на суму 32187,00грн. та прийняття їх відповідачем подано: акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) на суму 9867,00грн. від 07.12.2011р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/1 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 9867,00грн. від 07.12.2011р.; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) на суму 22320,00грн. від 30.12.2011р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/2 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 22320,00грн. від 30.12.2011р. Вказані документи підписані замовником, скріплені його печаткою, та не містять будь-яких застережень (зауважень), щодо виконаних позивачем робіт, їх кількості, якості, вартості, та відповідно прийнятих замовником (відповідачем у справі).

Судом у судовому засіданні 24.10.2013 року було здійснено огляд, поданих позивачем, оригіналів: акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) на суму 9867,00грн. від 07.12.2011р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/1 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 9867,00грн. від 07.12.2011р.; акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) на суму 22320,00грн. від 30.12.2011р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/2 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 22320,00грн. від 30.12.2011р., копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Судом у судовому засіданні 24.10.2013 року було здійснено огляд, поданих представником відповідача, оригіналів: акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) на суму 9867,00грн. від 07.12.2011р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/1 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 9867,00грн. від 07.12.2011р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Посилання відповідача на Висновок комісії про прийняття об'єкту: «Завершення будівельних робіт зі змінами мансардного даху на будівлі приміщення профілакторію» в смт.Замглай, Ріпкинського району, Чернігівської області згідно договору від 08.12.11р., складеного 8 жовтня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «СіверЕкспер» на підставі звернення селянського (фермерського) господарства «Пролісок», в якому встановлено, що вартість та обсяги виконаних робіт по завершенню робіт зі зміни мансардного даху на будівлі приміщення профілакторію не відповідають законодавству України, є завищеними і підлягають приведенню виконавцем ФОП ОСОБА_1 у відповідність до фактичних обсягів робіт, що визначаються чинними нормативними документами, які застосовуються у будівництві, судом не приймаються, оскільки складений в односторонньому порядку без участі підрядника, майже через 2 роки після прийняття відповідачем без будь-яких зауважень по актам приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, виконаних позивачем робіт. Окрім того, наведений відповідачем висновок не спростовує факт підписання та узгодження позивачем і відповідачем обсягу робіт, їх вартості відповідно прийнятих відповідачем по акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) від 07.12.2011р. та довідці від 07.12.2011р. про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/1 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 9867,00грн.; по акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) від 30.12.2011р. та довідці від 30.12.2011р. про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/2 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 22320,00грн.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем по актам приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми №КБ-2в) від 07.12.2011р. на суму 9867,00 грн. та від 30.12.2011р. на суму 22320,00грн. є остаточним виконанням робіт, оскільки з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, наявність іншого обсягу робіт погодженого сторонами та конкретизації будівельних робіт по договору від 08.12.2011р.

Відповідно до п.4.2 договору виконавець має право одержувати оплату за виконані обсяги робіт у розмірах та у строки, передбачені цим договором.

Замовник згідно п.3.2 договору виплачує виконавцю аванс в розмірі 20тис.грн. до 20.12.2011р. та згідно п.3.3 договору проводить остаточний розрахунок не пізніше трьох банківських днів після приймання об'єкта комісією та складання акту форми КБ-2 та КБ-3.

Приймаючи до уваги, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/1 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 9867грн. підписані сторонами 07.12.2011р., а акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/2 за грудень 2011 року (форми №КБ-3) на суму 22320грн. підписані сторонами 30.12.2011р., відмова від прийняття виконаних позивачем робіт відповідачем не заявлялася, суд доходить висновку, що відповідач за умовами договору зобов'язаний провести оплату виконаних робіт у строк - 12.12.2011р. та 05.01.2012р. відповідно.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково на суму 30045грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами №126 від 30.12.2011р. на суму 10045,00грн., №13 від 13.02.2012р. на суму 10000,00грн та платіжним дорученням №342 від 08.12.11р. на суму 10000,00грн. За таких обставин, відповідачем частково у сумі 2142,00грн. неоплачені прийняті роботи по акту від 30.12.11р.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 2142грн., що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2142,00грн. боргу за виконані роботи, а заперечення відповідача проти вимог щодо стягнення 2142,00грн. боргу судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи та вище наведеним.

Відповідно до п.9.1 договору дострокове розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до нього.

Сторонами не подано доказів укладання додаткової угоди щодо дострокового розірвання договору.

Умовами договору - п. 7.10 передбачено, що при затриманні розрахунків за виконані роботи замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1000грн. за кожний день затримки.

Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 80000,00грн. за період з 17.02.2012р. по 06.05.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно положень ч.2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно положень ч.3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач проти нарахування штрафу заперечував посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а за змістом п.7.10 договору сторони визначили сплату штрафу за затримання розрахунку в твердій сумі за кожний день затримки і така домовленість про сплату штрафу суперечить вказаній вище нормі закону.

Вказані заперечення відповідача судом не прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Тобто, сторони не позбавлені права у договорі визначити штрафні санкції у певній грошовій сумі, в даному випадку в розмірі 1000грн. за кожний день затримки оплати виконаних робіт.

Дослідивши зміст п.7.10 договору та враховуючи вищевикладені положення діючого законодавства України, суд прийшов до висновку, що передбачений сторонами штраф при затриманні розрахунків за виконані роботи, який розраховується за кожний день затримки за своєю правовою суттю є пенею, що не було враховано позивачем.

У відповідності до ст.ст.1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У період з 17.02.2012р. по 06.05.2012р. згідно постанови правління Національного банку України від 09.08.2010р. N 377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» діяла облікова ставка у розмірі 7,75% річних, а з 23.03.2012р. згідно постанови правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» діяла облікова ставка у розмірі 7,5% річних.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що за період прострочення відповідачем платежу у сумі 2142,00грн. з 17.02.2012р. по 06.05.2012р. підлягає нарахуванню штрафна санкція у вигляді пені у сумі 71,22грн.

Однак, позивачем при заявлені вимоги про стягнення штрафної санкції у сумі 80000,00грн. за період з 17.02.2012р. по 06.05.2012р. не враховано, що за прострочення платежу може бути стягнуто пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а саме сума 71,22грн., в решті сума штрафних санкцій заявлена до стягнення є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до суду тільки 06.09.2013р., що підтверджується відповідною відміткою канцелярії суду на позовній заяві від 05.09.13р. За таких обставин, на дату звернення позивача до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за період з 17.02.2012р. по 06.05.2012р. сплив річний строк позовної давності, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Позивачем не подано суду доказів поважності причини пропущення позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій і такі докази не містяться в матеріалах справи, підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи вищевикладене та звернення відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 71,22грн. задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 384,72грн. за період з 17.02.2012р. по 06.09.2012р. та 3% річних в розмірі 94,20грн. за період з 17.02.2012р. по 06.09.2012р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 35,64грн. виходячи із фактичної кількості днів періоду, визначеного позивачем - з 17.02.2012р. по 06.09.2012р.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляції задоволенню не підлягають, оскільки Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, на який посилається позивач при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, розповсюджується тільки на індексацію грошових доходів населення. Крім того, позивачем не враховані місяці з деінфляцією за фактичний період нарахування - з 17.02.2012р. по 06.09.2012р., у зв'язку з чим при проведенні перевірки розрахунку інфляційних втрат за період з 17.02.2012р. по 06.09.2012р., розрахованих на суму заборгованості 2142,00грн., суд доходить висновку про відсутність суми інфляційних втрат, які б підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки показник індексу інфляції за вказаний період становить 99,4990074%.

Оскільки відповідач в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають в частині стягнення боргу в сумі 2142,00грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 35,64грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань, та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 45,35грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 217, 230, 231, 232, 317 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 549, 625, 837, 853, 854, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Пролісок» (вул. Садова, 3/7, смт. Замглай, Ріпкинський р-н, Чернігівська обл., р/р 26005301102182 ф-я ЧОУ АТ «Ощадбанк» м. Чернігів, МФО 353553, ідентифікаційний код 14226481) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 Полікомбанк, МФО 353100, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2142грн.00коп. боргу, 35грн.64коп. три проценти річних, 45грн.35коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2013 року.

Суддя Н.Ю. Книш