Рішення

від 22.10.2013 по справі 916/1461/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 916/1461/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС"

до відповідача: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь"

про стягнення 1 086 074,80 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді Желєзна С.П.

Зайцев Ю.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Дєчева О.М., довіреність від 23.03.2013р.

від відповідача: Пархоменко В.В., довіреність від 18.03.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 21.06.2013р. до 03.07.2013р. о 15 год. 40 хв., з 03.07.2013р. до 17.07.2013р. о 15 год. 20 хв., з 17.07.2013р. до 22.07.2013р. о 12 год. 40 хв., з 22.07.2013р. до 02.08.2013р. о 10 год. 00 хв., з 21.10.2013р. до 22.10.2013р. о 12 год. 00 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" 1 086 074,80 грн., за договором позики 700 000,00 грн. - основного боргу, 70 000,00 грн. - штрафних санкцій, 79 397,26 грн. - пені, 1 330,00 грн. - інфляційних збитків, 132 328,77 грн. - суми 25% відсотків річних, 100 000,00 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 290,00 грн. - інфляційних збитків за користування безпідставно набутими грошовими коштами, 2 728,77 грн. - сума 3% річних за користування безпідставно набутими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2013р. позовну заяву (вх.№2279/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1461/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заява позивача про забезпечення позову (вх.№19224/13 від 21.06.2013р.) судом задоволена, у зв'язку з чим, ухвалою від 21.06.2013р. накладено арешт на грошові кошти в сумі 993184,93 грн., що належать сільськогосподарському виробничому кооперативу "Промінь".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2013р. справу №916/1461/13 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 02.08.2013р. визначено наступний склад колегії по розгляду даної справи: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Никифорчук М.І. прийняла справу №916/1461/13 до свого провадження.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 02.09.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Никифорчука М.І. у відпустці, визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Желєзна С.П.

Ухвалою господарського суду Одеської області колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Желєзна С.П. прийняла справу №916/1461/13 до свого провадження та призначила її до розгляду в засіданні суду.

Позивачем було подано до суду заяву про збільшення заявлених позовних вимог від 27.08.2013р. (вх.№25703/13), де він виклав свої остаточні позовні вимоги, судом прийнята до розгляду.

Представник позивача збільшені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Клопотання відповідача про зменшення штрафу, пені та розстрочення виконання рішення (вх.№31778/13 від 21.10.2013р.) судом не задоволено, оскільки останнім не подано жодних припустимих доказів, що підтверджують викладені в клопотання обставини.

Представник відповідача збільшені позивачем позовні вимоги визнає частково, однак свою правову позицію у письмовому вигляді до суду не подав, проти задоволення позовних вимог в частині відкодування витрат щодо надання правової допомоги заперечує, з підстав викладених у запереченях від 21.10.2013р. (вх.№3776/13).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22 серпня 2011р. між відкритим акціонерним товариством "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" (Позикодавець) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Промінь" (Позичальник) було укладено договір №126/У, згідно умов п. 1.1. якого, вбачається, що за цим договором Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надає безвідсоткову поворотну фінансову допомогу), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

У відповідності до п.1.2. договору сума позики за цим договором складає 700 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору, позика надається строком до 01.12.2012р.

Із змісту п.3.1. договору, вбачається, Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п.2.2., 2.4. цього договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність встановлену договором та діючим законодавством України.

Згідно п.п.4.2., 4.3., 4.4. договору, якщо Позичальник не повернув суму позики у строк встановлений п.2.2. договору, то він сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно не поверненої позики за кожний день прострочення, з моменту коли такі кошти мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення Позикодавцеві. У разі порушення строку повернення суми позики більш ніж на 10 днів, Позичальник додатково до сплати пені, сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми своєчасно не поверненої позики. Сторони домовились, що у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, Позичальник, у випадку прострочення строку повернення суми позики, сплачує Позикодавцю 25% річних від суми своєчасно не поверненої позики за весь час прострочення.

Цей договір вважається укладеним з моменту з моменту передачі суми позики або її частини Позичальнику та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.6.1. договору).

На виконання умов договору поставки №126/У від 22.08.2011р. позивачем було надано відповідачу позику на загальну суму 70 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №40 від 02.11.2011р. на суму 100 000,00 грн., №1853 від 20.10.2011р. на суму 100 000,00 грн., №1852 від 20.10.2011р. на суму 200 000,00 грн., №5 від 25.08.2011р. на суму 300 000,00 грн., про що, також свідчить відсутність заперечень з цього приводу з боку відповідача.

Крім того, позивачем було помилково перераховано на рахунок відповідача 100 000,00 грн., що підтверджується поданими позивачем платіжними дорученнями №419 від 22.11.2011р. на суму 75 000,00 грн., №2034 від 23.11.2011р. на суму 7 500,00 грн., №420 від 22.11.2011р. на суму 17 500,00 грн.

05.10.2012р. позивач звернувся до відповідача з листом №177/10 відповідно до якого вимагав негайно повернути товариству з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" грошові кошти у сумі 100 000,00 грн., як помилково перераховані. Докази надсилання наявні в матеріалах справи (а.с.33).

Однак, відповідач на зазначений лист відповіді не надав, кошти не повернув.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором 126/У від 22.08.2011р. щодо повернення суми позики в розмірі 700 000,00 грн. та безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Приписами ст.1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору №126/У від 22.08.2011р., договірні зобов'язання щодо повернення отриманої позики в розмірі 700 000,00 грн., взагалі не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворився борг, який позивачем зазначений в розмірі - 700 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за наданою позикою, встановлений судом в розмірі 700 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" пені в розмірі 79 397,26 грн., 10% штрафу в розмірі 70 000,00 грн., 1 330,00 грн. інфляційних збитків та 25% річних в сумі 132 328,77 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із змісту пп.1 п.2 ст.258 Цивільного кодексу України вбачається, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Із змісту п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки містить арифметичні помилки. З цих підстав, судом було самостійно розраховано пеню несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 01.12.2012р. по 01.06.2013р. та визначено її розмір в сумі 52 500,00 грн. виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір подвійної облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки 700 000,00 грн. 01.12.2012р. -01.06.2013р. 183 7.5000% 0.041%* 52 500,00 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 52 500,00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 26 897,26 грн. суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 25% річних на підставі п.4.4. договору суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 25% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до повернення за договором позики.

Наразі, перевіривши наданий позивачем розрахунок 25% річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 25% річних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 132 328,77 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення інфляційних збитків річних, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір інфляційних збитків, виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.12.2012р.- 02.09.2013р. 700 000,00 грн. 0.0996 - 2 815,40 грн. 697 184,60 грн.

Приймаючи до уваги те, що судом при самостійному розрахунку інфляційних збитків позивача, встановлено відсутність матеріальних втрат товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних збитків в сумі 1 330,00 грн. в повному обсязі.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 10% штрафу в сумі 70 000,00 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача 10% штрафу в сумі 70 000,00 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 10% штрафу в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 70 000,00 грн.

При цьому не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 30 000,00 грн., оскільки останнім не доведено суду винятковість обставин, зокрема важкого фінансового стану та відсутності коштів для його оплати в повному розмірі.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 100 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За положеннями ст.139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті , призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Так, судом встановлено та не заперечуються відповідачем, що ТОВ "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" було помилково перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.

Листом від 05.10.2013р. позивач вимагав негайного повернення цих грошових коштів в сумі 100 000,00 грн., як помилково надісланих.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових в сумі 100 000,00 грн. підлягає задоволенню в порядку положень ст.1212 ЦК України.

Оцінюючи позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% процентів річних як компенсації (плати) відповідача за користування ним утримуваними безпідставно отриманими грошовими коштами, в розмірі 100 000,00 грн., належними до повернення, вважає їх такими, що підлягає задоволенню.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір 3% річних визначено в сумі 2 646,58 грн. - наступним чином:

Сума боргу грн.Період прострочкиКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 100 000,00 грн. 11.10.2013р. - 02.09.2013р. 327 3% 2687.67 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 2 687,67 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 41,10 грн. суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки за матеріальні втрати позивача від знецінення безпідставно отриманих грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в сумі 290,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків, поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір інфляційних збитків, виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 16.10.2012р. - 02.09.2013р. 100 000,00 грн. 0.995 - 501.80 грн. 99 498,20 грн.

Приймаючи до уваги те, що судом при самостійному розрахунку інфляційних збитків позивача, встановлено відсутність матеріальних втрат товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних збитків в сумі 290,00 грн. в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС", у зв'язку з чим стягненню з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" на користь позивача підлягає заборгованість за договором №126/У від 22.08.2011р. встановлена судом в розмірі 700 000,00 грн., двадцять п'ять процентів річних в сумі 132 328,77 грн., 70 000,00 грн. десяти процентів штрафу, 52 500,00 грн. - пені, 100 000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 2 687,67 грн. - трьох процентів річних. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги позивача про відшкодування витрат за надання правової допомоги, суд зазначає наступне:

Як вбачається зі змісту ст. 59 Конституції України , кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положеннями ст.49 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №9 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013 у справі №1-4/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства-фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 ГПК України справи про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані, з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

В судовому засіданні 22.10.2013р. позивач подав до суду копію оредеру серії ОД№006309 на надання правової допомоги ТОВ "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" адвокатом Поярковою О.В., проте матеріали справи містять докази надання позивачу правової допомоги адвокатським об'єднанням "СОЛОМОН" на підставі укладеного з ним договору про надання правової допомоги №22 від 11.04.2013р. Будь яких доказів надання правової допомоги адвокатом Поярковою О.В. в матеріалах справи не містяться, тому у суду відсутні правові для відшкодування позивачу 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу в розумінні ст.ст.44-49 ГПК України, у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 21 150,22 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" (67412, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Лучинське, код ЄДРЮОФОП 30317883) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ "АГРОПОСТАЧСЕРВІС" (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, 103, код ЄДРЮОФОП 00906212) 700 000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп. боргу, 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 52 500 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. пені, 132 328 (сто тридцять дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 77 коп. двадцяти процентів річних, 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 2 687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 67 коп. трьох процентів річних за користування безпідставно набутими грошовими коштами, 21 150 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 28.10.2013р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Желєзна С.П.