Постанова

від 24.10.2013 по справі 801/2275/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2013 р. Справа №801/2275/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Золотковій Г.Ю.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Кардончик В.Г., довіреність від 20.03.2013 року,

представник відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таір-К» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002832204 від 20.02.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37498,25 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 35871,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 1627,25 гривень та № 0002842204 від 20.02.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45273,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 44595,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 678,75 гривень.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року допущено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову, зазначив, що судово-економічною (бухгалтерською) експертизою підтвердилось необґрунтованість та неправомірність висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 625/22-1 від 07.02.2013 року. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Суд, враховуючі думку представника позивача, якій не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Таір-К» є юридичною особою, зареєстрованою 30.03.2006 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №438263 (т.2, а.с.102).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таір-К» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 04.05.2006 року, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00889650 (т.2 а.с. 103).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Таір-К» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 28.01.2013 року по 01.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з КП «Альянс» та ТОВ ВТК «Окнополь» з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року (з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року).

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» знайшли своє відображення у Акті № 625/22-1 від 07.02.2013 року (т.1, а.с. 14-40).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.14.1.191 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-V, п.3 підр.4 разд. XX Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-V встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток всього в сумі 44595 гривень, у тому числі у 3 кварталі 2010 року у сумі 1695,00 гривень, у 4 кварталі 2010 року у сумі 1016,00 гривень, у 1 кварталі 2011 року у сумі 39079,00 гривень, у 2 кварталі 2011 року у сумі 935,00 гривень, у 3 кварталі 2011 року у сумі 1247,00 гривень, у 4 кварталі 2011 року у сумі 623,00 гривень;

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.187.1 п.187.1 ст.187, п.201.1. ст..201, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України по факту взаємовідносин з вказаними підприємствами встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього в сумі 35871,00 гривень, у тому числі за вересень 2010 року в сумі 1356,00 гривень, за жовтень 2010 року в сумі 271,00 гривень, за листопад 2010 року в сумі 271,00 гривень, за грудень 2010 року в сумі 271,00 гривень. за січень 2011 року в сумі 271,00 гривень, за лютий 2011 року в сумі 30721,00 гривень. за березень 2011 року в сумі 271,00 гривень, за квітень 2011 року в сумі 271,00 гривень, за листопад 2011 року в сумі 1897,00 гривень, за грудень 2011 року в сумі 271,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення №0002832204 від 20.02.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37498,25 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 35871,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 1627,25 гривень та № 0002842204 від 20.02.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на суму 45273,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 44595,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 678,75 гривень.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначених висновків податкового органу стали господарські операції, які мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами для надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таір-К» (Замовник) та КП «Альянс» (Підрядник) укладений договір №774 від 01.05.2010 року на технічне обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації у приміщеннях ТЦ «Таір» по вул. Маршала Єрьоменка,30 м. Керч.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт №ОУ-0002005 від 30.07.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 3254,40 гривень, у тому числі ПДВ 542,40 гривень (т.2, а.с.3);

- акт №ОУ-0002016 від 19.07.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.4);

- акт №ОУ-0002506 від 04.08.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.5);

- акт №ОУ-0002506 від 06.09.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.6);

- акт №ОУ-0002506 від 05.10.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.7);

- акт №ОУ-0002506 від 05.11.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.8);

- акт №ОУ-0004363 від 09.12.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.9);

- акт №ОУ-0004595 від 12.01.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.10);

- акт №ОУ-00041 від 11.02.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.11);

- акт №ОУ-430 від 18.03.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.12);

- акт №б/н від 27.04.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.13);

- акт №б/н від 22.06.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.14);

- акт №б/н від 02.06.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.15);

- акт №б/н від 27.07.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.16);

- акт №б/н від 31.08.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.17);

- акт №б/н від 16.09.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.18);

- акт №б/н від 06.09.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.19);

- акт №б/н від 11.11..2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.20);

- акт №б/н від 27.12.2011 року здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.21);

- податкова накладна №2132 від 06.07.2010 року на суму 3254,40 гривень, у тому числі ПДВ 542,40 гривень (т.2, а.с.33);

- податкова накладна № 2218 від 19.07.2010 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.34);

- податкова накладна № 2784 від 04.08.2010 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.35);

- податкова накладна № 3221 від 06.09.2010 року року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.36);

- податкова накладна № 367 від 05.10.2010 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.37);

- податкова накладна № 4128 від 05.11.2010 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.38);

- податкова накладна № 4481 від 09.12.2010 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.39);

- податкова накладна № 32 від 12.01.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.40);

- податкова накладна № 43 від 11.02.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.41);

- податкова накладна № 131 від 18.03.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.42);

- податкова накладна № 253 від 27.04.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.43);

- податкова накладна № 189 від 22.06.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.44);

- податкова накладна № 26 від 02.06.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.45);

- податкова накладна № 271 від 31.08.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.46);

- податкова накладна № 41 від 06.09.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.47);

- податкова накладна № 124 від 16.09.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.48);

- податкова накладна № 95 від 11.12.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.49);

- податкова накладна № 229 від 27.12.2011 року на суму 1627,20 гривень, у тому числі ПДВ 271,20 гривень (т.2, а.с.50);

Придбані роботи (послуги) були у повному обсязі оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Таір-К» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь КП «Альянс», що підтверджується платіжними дорученнями а саме (т.2, а.с.51-89) : платіжне доручення №495 від 27.07.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №580 від 31.08.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №213 від 16.03.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №674 від 06.07.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №717 від 19.07.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №890 від 06.09.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №113 від 11.02.2011 року на суму 1627,40 гривень, платіжне доручення №24 від 12.01.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №217 від 18.03.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №312 від 26.04.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №379 від 02.06.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №441 від 21.06.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №617 від 16.09.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №594 від року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №743 від 11.11.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №846 від 27.12.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення № 794 від 04.08.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №983 від 05.10.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №1201 від 09.12.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №1093 від 05.11.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №213 від 16.03.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №674 від 06.07.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №717 від 19.07.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №890 від 06.09.2010 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №411 від 21.06.2011 року на суму 1627,20 гривень, платіжне доручення №794 від 04.08.2010 року на суму 1627,20 гривень.

Також, відповідно до матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю (Покупець) та ТОВ «ВТК «Окнополь» (Постачальник) укладений договір №27 від 01.02.2011 року на постачання побутової техніки.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- податкова накладна №72 від 01.02.2011 року на суму 182698,00 гривень, у тому числі ПДВ 30449,66 гривень (т.2, а.с.31-33);

- податкова накладна №73 від 01.02.2011 року на суму 89032,00 гривень, у тому числі ПДВ 14838,67 гривень (т.2, а.с.30).

Придбані товари були у повному обсязі оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Таір-К» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «ВТК «Окнополь», що підтверджується платіжним дорученнями №213 від 16.03.2011 року на суму 182698,00 гривень, у тому числі ПДВ 30449,67 гривень.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентами, а також включення суми ПДВ. Отримані товар та послуги були оплачені позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою. Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Стосовно висновків відповідача, що усі операції між позивачем та вказаними контрагентами спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання товарів та послуг від КП «Альянс» та ТОВ «ВТК «Окнополь» використання їх в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та робіт до валових.

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

З 01.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів та послуг від КП «Альянс» та ТОВ «ВТК «Окнополь», та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таір-К» та КП «Альянс», ТОВ «ВТК «Окнополь» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача - КП «Альянс» та ТОВ «ВТК «Окнополь» .

Судом під час розгляду справи ухвалою від 21.03.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком № 137/13 судово-економічної експертизи від 10.10.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С. (т.2,а.с.129-143) висновки акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №625/22-1 від 07.02.2013 року, щодо заниження податку на прибуток на суму 44595,00 гривень, заниження ПДВ в сумі 35871,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» не підтверджуються.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, фактичне придбання робіт (послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» від зазначених контрагентів підтверджується первинними документами.

Наданими на дослідження документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» використання в господарській діяльності товарів, робіт (послуг), отриманих від КП «Альянс» та ТОВ «ВТК «Окнополь» документально підтверджується, саме:

- придбані у КП «Альянс» послуги з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації знаходяться на балансі позивача, що підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів за рахунком 103 «Будинки та споруди».

- товари придбані у ТОВ «ВТК «Окнополь» на загальну суму 182698,00 гривень, у тому числі ПДВ 30449,67 гривень оприбутковані на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» та використовувались для подальшої реалізації кінцевому споживачу, придбаний товар був доставлений у магазин ТОВ «Таір-К» автомобілем Газ-33021 державний №4264 КРХ, якій належить підприємству, про що свідчать подорожні листи вантажного автомобіля №7 від 01.02.2011 року та №8 від 02.02.2011 року та товарно-транспортні накладні ф.1-ТН від 01.02.2011 року №2 та від 02.02.2011 року №3. Придбаний товар за накладною №72 від 01.02.2011 року на загальну суму 93666,00 гривень передана до магазину ТОВ «Таір-К» відповідно до накладної на внутрішнє переміщення №72 від 01.02.2011 року, придбаний товар за накладною № 73 від 01.02.2011 року на загальну суму 89032,00 гривень передана до магазину ТОВ «Таір-К» відповідно до накладної на внутрішнє переміщення №73 від 01.02.2011 року.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів та робіт (послуг) у контрагентів КП «Альянс», ТОВ «ВТК «Окнополь» та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» (податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, головними книгами, журналами-ордерами) з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Суд, дослідивши даний висновок № 137/13 від 10.10.2013 року судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та КП «Альянс» та ТОВ «ВТК «Окнополь».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, №0002842204 від 20.02.2013 року та №0002832204 від 20.02.2013 року не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 827,72 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

В судовому засіданні 24.10.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 25.10.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0002842204 від 20.02.2013 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 45273 (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят три) гривні 75 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0002832204 від 20.02.2013 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37498 (тридцять сім тисяч чотириста дев'яноста вісім) гривень 25 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 72 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.