Постанова

від 23.10.2013 по справі 808/5551/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року 12 год. 20 хв. Справа № 808/5551/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком Плюс»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби України

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 №0000042211та №0000032211

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком Плюс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000042211 від 10.01.2013 та № 0000032211 від 10.01.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Техпромдеталь» (код ЄДРПОУ 36911364) за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від №334/22-1109/36803351 від 26.12.2012 (далі - Акт перевірки позивача). В обґрунтування висновків Акту перевірки позивача відповідач посилається на те, що правовідносини між позивачем та ПП «Техпромдеталь» не мали реального характеру, правочини щодо придбання товару взагалі не відбувалися. На підставі Акту перевірки позивача відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000042211 від 10.01.2013 та № 0000032211 від 10.01.2013.

Висновки відповідача позивач вважає необґрунтованими та недоведеними, а відтак, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання, в якому просить розглянути справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином завчасно (розписку про повідомлення судом про дату та час нового судового засідання, яка міститься в матеріалах справи, представник отримав 25.09.2013). Про причини неявки суд повідомлено не було. Жодних заяв або клопотань до суду не надано.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ст. 41 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У попередньому судовому засіданні, яке відбулося 01.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Техпромдеталь» підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. В основу висновків, викладених в Акті перевірки, покладено вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №1-1046/11 від 20.03.2012, яким засновників ПП «Техпромдеталь» було визнано винними у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Посилання відповідача на відсутність господарських операцій з ПП «Техпромдеталь», є необґрунтованим та не доведеним у встановленому законодавством порядку. Зазначений вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя фактично має виправдувальний характер, оскільки обвинувачення висувалось і щодо скоєння злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 212 КК України, але за цими нормами цих осіб виправдано. За відсутності будь-яких судових рішень, якими встановлений факт нереальності правочинів позивача із ПП «Техпромдеталь», висновки відповідача є неправомірними та необґрунтованими. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки позивача, свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ПП «Техпромдеталь» не відбувалися. Зазначив, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя засновників контрагента позивача ПП «Техпромдеталь» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, а саме, створенні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Відсутність товарно-транспортних накладних або інших первинних документів, що підтверджували б транспортування товару, свідчить про не підтвердження факту поставки товару за період, що перевірявся, позивачу від ПП «Техпромдеталь». Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив, що на підставі наказу №1262 від 12.12.2012 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Техпромдеталь» ( код ЄДРПОУ 36911364 ) за період з 01.07.2010. по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від №334/22-1109/36803351 від 26.12.2012.

Згідно із висновками Акту перевірки позивача перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 21400,00 грн.

2. п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 18200,00 грн.

В обґрунтування Акту перевірки позивача відповідач посилається на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яким засновників ПП «Техпромдеталь» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

10.01.2013 відповідачем були прийняті оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0000032211 на загальну суму 22750,00 грн., яким позивачу збільшено суму податку на прибуток, в т.ч. за основним платежем - 18200,00 грн., за штрафними санкціями - 4550,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000042211 на загальну суму 26750,00 грн., яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 21400,00 грн., за штрафними санкціями - 5350,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 позивачем задекларовано податкового кредиту по операціях з ПП «Техпромдеталь» на загальну суму 21400 грн.

Позивач мав фінансові правовідносини з ПП «Техпромдеталь» по придбанню товару (інструмент) на підставі договорів № 24/06/01 від 24.06.2010, № 25/06/01 від 25.06.2010, № 6 від 21.07.2010.

Продавцем на суму 128400 грн. у тому числі ПДВ у сумі 21400 грн. були виписані наступні видаткові накладні: №30/70/01 від 30.07.10, №03/08/01 від 03.08.10, №13/08/01 від 13.08.10, №25/08/01 від 25.08.10, № 28/09/01 від 28.09.10, №29/09/01 від 29.09.10, № 30/09/01 від 30.09.10, №01/10/1 від 01.10.10, №06/10/1 від 06.10.10, 15/10/1 від 15.10.10, №27/10/01 від 27.10.10, №28/10/01 від 28.10.10, №29/10/01 від 29.10.10, №05/11/01 від 05.11.10, №26/11/01 від 26.11.10, №29/11/01 від 29.11.10.

Продавцем на суму 128400 грн. у тому числі ПДВ у сумі 21400 грн. були виписані наступні податкові накладні: № 0723 від 26.07.2010, № 0724 від 29.07.2010, № 0726 від 29.07.2010, № 0728 від 30.07.2010, № 0729 від 30.07.2010 р., №0873 від 03.08.2010, №0874 від 13.08.2010, №0876 від 16.08.2010, №0878 від 25.08.2010, № 0879 від 26.08.2010, № 0880 від 31.08.2010, № 0881 від 31.08.2010, № 0919 від 24.09.2010, № 0922 від 24.09.2010, № 0926 від 28.09.2010, №0927 від 28.08.2010, №0929 від 29.09.2010, №0930 від 30.09.2010, №1032 від 01.10.2010, №1037 від 06.10.2010, №1039 від 15.10.2010, № 1041 від 27.10.2010, №1044 від 22.10.2010, № 1048 від 28.10.2010, №1049 від 29.10.2010, № 1136 від 05.11.2010, № 1140 від 26.11.2010, №1141 від 26.11.2010, № 1145 від 29.11. 2010, №1236 від 23.12.2010, №1238 від 27.12.2010.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Техпромдеталь».

Всі вказані документи були додані позивачем до позовної заяви та наявні в матеріалах справи.

Відповідач стверджує, що підтвердити факт реальності операцій поставки ПП «Техпромдеталь» позивачу не має можливості, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

В обґрунтування твердження про необхідність документального оформлення факту транспортування товару від ПП «Техпромдеталь» до позивача відповідач посилається на вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.

Згідно із преамбулою зазначених Правил, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками і вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вимоги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки регламентовані ними відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та ПП «Техпромдеталь».

З пояснень представника позивача судом встановлено, що зазначений товар транспортувався директором позивача власним транспортом. Відповідач не довів іншого.

Відносно наявності порушених кримінальних справ щодо засновників ПП «Техпромдеталь», суд зазначає, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 Ібрагіма та ОСОБА_2 визнано винними у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, а саме, створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою перекриття незаконної діяльності, скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вироком суду у кримінальній справі доведено лише умисел осіб на створення фіктивного підприємства, зокрема ПП «Техпромдеталь», при цьому подальша діяльність такого підприємства не охоплюється складом злочину, визначеного ст. 205 Кримінального кодексу України. Більш того, будь-які оцінки взаємовідносинам ПП «Техпромдеталь» з позивачем вказаний вирок не містить. Тому саме по собі доведення факту фіктивного підприємництва з боку засновників підприємства-контрагента не може свідчити про наявність в діях ПП «Техпромдеталь», а так само і позивача умислу на порушення публічного порядку.

Також, суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало б оцінку взаємовідносин позивача з ПП «Техпромдеталь».

Крім того, зазначеним вироком цих осіб було виправдано за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

Вказаний вирок суду набрав законної сили 28.05.2012 за наслідками його перегляду в апеляційному порядку апеляційним судом Запорізької області.

Посилання відповідача на показання свідків, які досліджувались під час розгляду зазначеної кримінальної справи, суд не приймає як доказ нереальності правочинів позивача із ПП «Техпромдеталь», оскільки ці показання необхідно оцінювати у сукупності із доведеним правопорушенням, а саме фіктивним підприємництвом.

Зі змісту норми ст. 205 КК України вбачаться, що зазначений в цій нормі злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності, і не охоплює подальшу діяльність такого суб'єкта підприємницької діяльності.

Відтак, у зв'язку із виправданням засновників ПП «Техпромдеталь» за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, посилання відповідача на будь-які свідчення, досліджені під час судового розгляду кримінальної справи, не стосуються предмета доказування у справі адміністративної юрисдикції, предметом розгляду у якій є правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень у зв'язку із висновком податкового органу про нереальність певної господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям з ПП «Техпромдеталь».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спор.

Суд зазначає, що у позивача наявні всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Техпромдеталь».

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000042211 від 10.01.2013 та № 0000032211 від 10.01.2013, а відтак про необхідність їх скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042211 від 10.01.2013, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0000032211 від 10.01.2013, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком Плюс» витрати на сплату судового збору у сумі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький