Постанова

від 30.10.2013 по справі 815/6750/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6750/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-Агрокопитал» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000172250, 0000162250 від 06.03.2013 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що висновки в акті перевірки від 01.03.2013 року № 0276/2250/32543814, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими визнано в якості безповоротної фінансової допомоги внесок засновника ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» до статутного фонду, що не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки податковим органам не надано права контролю за виконанням рішень загальних зборів господарських товариств. Також податковим органом зазначено, що позивачем відображені у податковій звітності взаємовідносини із контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, оскільки контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення тощо, що свідчить про відсутність господарської діяльності зазначеного підприємства. Разом із тим, укладені позивачем із контрагентами договори були виконані у повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, а отже мають реальний характер. Будь-яких доказів про нікчемність укладених правочинів співробітниками податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 14.02.2013 року №№ 40, 41 виданих Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС, згідно з п.44.7 ст.44, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, на підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС України від 13.02.2013 року № 188, співробітниками податкової служби проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складений акт від 01.03.2013 року № 0276/2250/32543814 (т. І, а.с. 30-76).

Зазначена перевірка була проведена у відповідності до пп.44.7 ст.44 та пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України з питань перегляду результатів акту перевірки від 03.01.2013 року № 0005/2250/32543814, у зв'язку із ненаданням первинних документів до попередньої перевірки. Таким чином, встановлені ст.102 ПК України граничні терміни донарахування зобов'язань з податку на додану вартість за 2010 рік (спливає в лютому 2013 року) та з податку на прибуток за 2010 рік (спливає в лютому 2014 року) до спірних правовідносин не застосовуються.

У висновках вищевказаного акту перевірки, зазначені наступні порушення:

· заниження ПДВ по скороченій декларації (за спеціальним режимом оподаткування) в сумі 115259 гривень, у т.ч. листопад 2010 року - 25900 гривень, травень 2011 року - 40455 гривень, липень 2011 року - 7300 гривень, серпень 2011 року - 9593 гривень, квітень 2012 року - 6587 гривень, травень 2012 року - 5762 гривень, червень 2012 року - 15267 гривень, липень 2012 року - 4700 гривень, серпень 2012 року - 5693 гривень та збільшено ПДВ за вересень 2011 року на суму 5998 гривень, чим порушень пп.7.4.1 п.7.1 ст.7, пп.7.2.3, пп.7.2.6, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 ПК України;

· заниження ПДВ по загальній декларації в сумі 124783 гривень, у т.ч. за листопад 2009 року - 39425 гривень, січень 2010 року - на 16541 гривень; лютий 2010 року - 16842 гривень; вересень 2010 року - 51975 гривень, чим порушень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.3, пп.7.2.6, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 ПК України;

· використання пільгових сум ПДВ (за спеціальним режимом оподаткування) не за призначенням та всупереч умовам та цілям її надання згідно з Законом;

· заниження податку на прибуток за 4 квартал 2009 року на 23005 гривень; за 2010 рік - на 135676 гривень; 1 квартал 2011 року - 27406 гривень; 2-4 квартали 2011 року - 622530 гривень; 3 квартали 2012 року - 17534 гривень, чим порушень п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, ст.3, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.8 п.139.1 ст.139, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.8.3 п.138.8 ст.138, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.2. п.10 підрозділу 4 розділу ХХ, п.135.3 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.10.2 «є» п.138.10 ст.138, п.135.3 ст.135 ПК України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0000162250, яким ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 200617 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 754242 гривень (т. І, а.с.27); від 06.03.2013 року № 0000172250, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 803146 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 38304 гривень (т. І, а.с. 28).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» зареєстровано Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області 13.04.2004 року за № 15351200000000068 (т. І, а.с. 10)і з 24.04.2004 року взято на податковий облік за № 1183 (т. І, а.с.11).

Статут підприємства затверджений рішенням загальних зборів засновників 20.03.2004 року та зареєстрований Ізмаїльською райдержадміністрацією за № 04059126100010583 від 23.04.2004 року.

Відповідно до рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом № 1 від 27.01.2006 року (т.І, а.с.24) внесено зміни до п.5.1 ст.5 Статуту, відповідно до якого статутний фонд створюється у розмірі 30000000 гривень. Вклади учасників та їх частки у статутному фонді: ЗАТ «Агентство об'єднаних технологій» - 2100000 гривень (70%), ОСОБА_1 - 900000 гривень (30%). Вказані зміни зареєстровані 01.02.2006 року за № 15351050001000068.

У перевіреному періоді статутний фонд ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» було поповнено засновником ОСОБА_1 всього на 167400 гривень, у т.ч. у 2009 році - на 18540 гривень, у 2010 році - на 53750 гривень, у 1 кв. 2011 року - на 25410 гривень, у періоді з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року - на суму 69700 гривень.

Згідно з актом перевірки (т.І, а.с.36) перевіряюча група дійшла висновку про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, оскільки до складу доходу не включено сума перевищення фактично сформованого (внесеного) засновником ОСОБА_1 статутного фонду над оголошеним статутним фондом, яка вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Суд погоджується із викладеним висновком податкового органу та вважає посилання позивача не неправомірність зазначених висновків необґрунтованим.

Так, судом встановлено, що відповідно до протоколу № 1 зборів учасників ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» від 05.01.2009 року (т. І, а.с. 26) затверджений статутний фонд підприємства у розмірі 5500 тис. гривень, вклади учасників: ЗАТ «Агентство об'єднаних технологій» - 2100 тис. гривень (38,2%), ОСОБА_1 - 3400 тис. гривень (61,8%). При цьому зазначені зміни до статуту не зареєстровані у встановленому законодавством порядку, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 року № 291, зареєстровані зміни до статуту у зв'язку із збільшення статутного фонду повинні бути оформлені кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку Дт46Кт40 (при цьому, бухгалтерська довідка оформлюється на підставі свідоцтва про державну реєстрацію збільшення статутного фонду). Отже, тільки зареєстровані зміни мають бути оформлені на рахунок 40 «Статутний фонд».

Відповідно до ст.16 Закону України «Про господарські товариства» товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналогічне положення містить ч.3 ст.87 Господарського кодексу України, згідно з якою рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходами з інших джерел є, серед іншого, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з пп.1.28.1 п.28.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» капітальна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У свою чергу інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК).

Грошові кошти, внесені до дня вступу в силу рішення про внесення змін до статуту відносно статутного фонду неможливо розглядати як пряму фінансову інвестицію в корпоративні права платника, тому що такі права не могли виникнути до державної реєстрації таких змін. У зв'язку із цим грошові кошти, внесені до статутного фонду без державної реєстрації збільшення статутного фонду, вважаються безповоротною фінансовою допомогою.

З урахуванням викладено, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 167400 гривень та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення в цій частині, у зв'язку із чим відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що перевіркою визначення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.09.2009 року по 30.09.2012 року встановлено завищення витрат на загальну суму 3492093 гривень.

Зокрема, в ході перевірки робочою групою встановлено, що ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» необґрунтовано віднесено до складу валових витрат вартість послуг (культивація міжрядь, обприскування винограднику, осіння культивація тощо) та товарно-матеріальних цінностей (органічні та мінеральні добрива, хімічні засоби по обробці), які були використані при обробці винограднику та не підтверджені первинним документами та документами, по яких не доведено використання цих послуг в господарській діяльності.

Так, основними контрагентами позивача, які виконували роботи по обробці винограднику у періоді, що перевірявся, були ПП «Агростарт» та ТОВ «Аркада Брок».

Між ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» (Замовник) та ПП «Агростарт» (Виконавець) були укладені договори:

від 01.03.2010 року № 1/03/2010, відповідно до якого Виконавець приймає на себе обов'язки виконувати послуги по дискуванню міряній, культивації міжрядній, обприскуванню; роботи ведуться на паливі Виконавця; розрахунки проводяться у безготівковій формі за фактично виконані роботи;

від 01.03.2010 року № 01/03, № 1/03/2012, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги по догляду за виноградником загальною площею 98 га (вивезення лозі із 50 га, внесення мінеральних добрів у кількості 20 тон; дискування міжрядь винограднику з 294 га; зведення пагонів на дріт з 58,07 га; змішування мінеральних добрів у кількості 20 тон; культивація міжрядь із пристроєм для оброблення у рядку - 294 га; культивація міжрядь повздовжня - 294 га; обламування зелених пагоні - 258,111 тис шт.; обприскування винограднику 800 л /га - 490 га; обрізування винограднику вручну - 259,111 тис шт.; перевезення матеріалів до 8 км (вода) - 400 тон; перевезення мінерального добрива - 20 тон; підв'язка зелених побегів - 258,11 тис шт.; подрібнення мінеральних добрив - 20 тон; полив винограднику - від тракторної цистерни - 258,110 тис шт.; просапка винограднику вручну - 294 га; скошування сидератів без подрібнення - 98 га; сухе пов'язування пагонів - 258,110 га. Згідно з п.2.2 Договору Виконавець направляє технічні засобі та робочий персонал. За актом здачі-прийняття робіт від 19.10.2011 руко № АС - 19/10 виконавцем було проведені надані обумовлені договором послуги загальною вартість 2319702,50 гривень без ПДВ;

від 01.03.2012 року № 1/03/2012, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобов'язання виконувати послуги по обприскуванню, внесення мінеральних добрив. За цим договором роботи виконуються на паливі Виконавця, розрахунки проводяться у безготівковій формі за фактично виконані роботи.

Крім того, 01.11.2010 року між позивачем та ТОВ «Аркада Брок» укладений аналогічний вищевказаним договір № 01/11/2010, відповідно до якого Виконавець взяв на себе обов'язок виконувати послуги на площі 214,69 гривень винограднику (дискування поміжрядій, осіння рілля поміжрядій тощо). За цим договором позивачем у 4 кварталі 2010 року включено до валових витрат вартість виконаних робіт, отриманих від ТОВ «Аркада Брок» в сумі 155400 гривень, у т.ч. ПДВ в сумі 25900 гривень.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем до перевірки були надані акти виконаних робіт, отриманих від ПП «Агростат» та ТОВ «Аркада Брок», вартість послуг по яким склала 266215 гривень та 155400 гривень (з ПДВ), відповідно. При цьому для виконання зазначених у актах роботах необхідні спеціальні основні засоби, численні працюючі та акредитація робочих місць, які на підприємстві повністю відсутні.

Так, в ході перевірки було встановлено, що у ПП «Агростат» та ТОВ «Аркада Брок» відсутні технічні та трудові ресурси, які необхідні для здійснення діяльності в обсягах, які відображено у складі валових витрат ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал», оскільки загальна чисельні працюючих на ПП «Агростат» та ТОВ «Аркада Брок» - 1 особа.

У зв'язку із цим робочою групою зроблено висновок про те, що роботи не виконувалися, а надані до перевірки акти виконаних робіт складені з метою формування валових витрат для ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал».

Для підтвердження фактичного виконання господарських операцій кожний акт виконаних робіт повинен бути підтверджений кошторисною довідкою, у відповідності до ст.321 ГК України, яка підтверджує розцінку вартості виконаних робіт по складовим, а саме: якими механізмами були виконані роботи. У поданих до перевірки акта виконаних робіт не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, нарахування заробітної плати цим особам та відрахування, використання паливно-мастильних матеріалів з підтвердженням товарними, накладними та рахунками, які використовувались на даному об'єкті, тоді як у контрагентів відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, будь-яких механізмів чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення даних видів робіт та взагалі для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З огляду на вищезазначене, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищено валові витрати по отриманих від ПП «Агростат» послуг в сумі 266215 гривень, від ТОВ «Аркада Брок» - в сумі 129500 гривень.

Крім того, до перевірки на підставі п.44.6 ст.44 ПК України було надано акт виконаних робіт № 1 за березень 2011 року на комплекс послуг по внесенню органічних добрив - торф 667 т. на суму 300150 гривень, виконавцем яких є саме ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал». При цьому у зазначеному акті виконаних робіт відсутня інформація, яка підтверджує розцінку вартості виконаних робіт по складовим: якими механізмами були виконані роботи, не вказані відповідальні особи, що унеможливлює ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, нарахування заробітної плати цим особам та відрахування, використання паливно-мастильних матеріалів з підтвердженням товарними, накладними та рахунками, які використовувалися на даному об'єкт.

При цьому у ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» відсутні складські приміщення, цистерни, обладнання для заправлення транспорту, будь-які механізми чи інший транспорт, необхідні для здійснення даного виду робіт. До перевірки, рівно як і до суду, також не надані договори оренди основних засобів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У даному спорі стороною позивача не підтверджено фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Аркада Брок», ПП «Агростат», також власне ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій на загальну суму 695865 гривень, на підставі яких позивачем віднесено суми до валових витрат. Так, представником позивача не наданого жодного доказу, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Крім того, судом встановлено, що у перевіреному періоді основними постачальниками ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» були ТОВ «Антей Груп», ТОВ «Ростко Трейд», ПП «Агрогільдія».

Так, між позивачем та ТОВ «Антей Груп» 29.01.2010 року укладений договір поставки № 00/15, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Антей Груп») на умовах СРТ (згідно правил «ІНКОТЕРМС») постачає товар; розрахунки ведуться у безготівковій формі; якість товару підтверджується сертифікатами якості (п.3.2 Договору), копія якого надається покупцю.

У перевіреному періоді позивачем на виконання вищевказаного договору отримано мінеральні добрива (пенкоцеб, Бі-58, косайд, пілар альфа) на загальну суму 184128 гривень (46800 грн.+137328 грн. (з ПДВ)), згідно наданих до перевірки та до суду копій податкових накладних та видаткових накладних. Витрати в сумі 153440 гривень позивачем віднесені до валових.

Також судом встановлено, що між ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» та ТОВ «Ростко Трейд» 01.06.2010 року укладений договір поставки № ХСЕ-7, відповідно до якого товар постачається на умовах ДДР (згідно правил «ІНКОТЕРМС») за рахунок постачальника (місце призначення: м. Кам'янка Одеської області); розрахунки ведуться у безготівковій формі.

У перевіреному періоді позивачем на виконання вищевказаного договору отримано мінеральні добрива (цілитель, захисник, хлорпірівіт) на загальну суму 127720 гривень (76500 грн. + 39295 грн. + 11925 грн. (з ПДВ)), згідно наданих до перевірки та до суду копій податкових накладних та видаткових накладних. Витрати в сумі 106434 гривень позивачем віднесені до валових.

Крім того, у перевіреному періоді ПП «Агрогільдія» (не є платником ПДВ) на виконання договору № АГ-24/02 від 24.02.2011 року (у договорі не зазначено за рахунок кого поставляється товар на склад покупця, хто є перевізником товару), поставило на користь ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» мінеральні добрива (торф) у кількості 667 т. на суму 300150 гривень, згідно видаткової накладної від 14.03.2011 року № АГ-03. Витрати в сумі 300150 гривень позивачем віднесені до валових.

Оцінюючи вищезазначені господарські операції, суд враховує, що ні до перевірки, ні до суду позивачем не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували перевезення товарно-матеріальних цінностей, фактичне використання придбаних мінеральних добрив (якими механізмами внесені ці добрива), наявність основних засобів з урахуванням специфічності товару (складських приміщень для зберігання цих добрив).

Згідно з п.11.1 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996 року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля ф. № 2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. № 1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна ф. № 1-ТН; талон замовника, ф. № 1-ТЗ. Пунктом 2 цього Наказу визначено обов'язковим вважати застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що здебільшого мінеральні добрива перевозилася силами контрагентів, а іноді власним транспортом працівників ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал», що суд оцінює критично, з огляду на специфічність товару, об'єми поставок, строки виконання зобов'язань.

При цьому згідно з ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України судом пропонувалось позивачу подати докази на підтвердження викладених у позові доводів, однак стороною позивача будь-яких інших доказів надано не було. Так, підприємством документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що наявні у нього первинні документи відповідають вимогам законодавства, оскільки з досліджених в судовому засіданні актів виконаних робіт вбачається, що в останніх відсутні відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, їх вимірники (у натуральному і вартісному виразі), час здійснення фінансово-господарських операцій, не зазначені особи, відповідальні за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення. Будь-яких доказів надання послуг Виконавцем в матеріалах справи немає, тому суд визнає вказані акти виконаних робіт в якості неналежних доказів.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів та послуг від контрагентів.

Суд не може визнати як достатні та незаперечні докази видаткові накладні та акти прийняття-здачі робіт, додані до матеріалів справи. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 86 КАСУ ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Зазначені документи мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному зв'язку з сукупністю з іншими доказами, при умові, якби відповідачем було надано такі докази.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Позивачем не надано інших первинних документів, які підтвердили б здійснення господарських операцій по придбанню ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» товару (послуг) у контрагентів, та які б містили достовірну і несуперечливу інформацію про те, ким поставлявся та відвантажувався товар, якими матеріально відповідальними особами оприбутковувався товар, на яких складах зберігався, подальший рух товару тощо.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків за актом перевірки щодо порушення позивачем ст.3, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 186087 гривень, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0000172250, яким ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» донараховано податку на прибуток в сумі 186087 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 640064 гривень, а всього 841450 гривень, є правомірним.

Крім того, перевіркою встановлено, що по господарськими операціями ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» із контрагентами: ТОВ «Антей Груп», ПП «Аркада Брок», ТОВ «Ростко Трейд», МПП «Ерідон, ТОВ «Альфа Сталь», ПП «Агрогільдія», ТОВ «Агрозахисник Південний», ТОВ «Шардан», ТОВ «Манушар Україна» позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 124783 гривень.

Так, робоча група дійшла висновку про порушення ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством включено до податкового кредиту ПДВ 124783 гривень по господарським операціям, по яким позивачем не доведено придбання та використання товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.

Зокрема, у листопаді 2009 року позивачем задекларовано 39425 гривень за податковою накладною ТОВ «Альфа-Сталь», однак до перевірки не надано жодного документу на підтвердження участі придбаних цінностей в межах господарської діяльності.

У січні, лютому та вересні 2010 року позивачем задекларовано 16510 гривень, 16842 гривень та 51975 гривень відповідно, по податковим накладним МПП «Ерідон», ПП «Агростарт», ТОВ «Росток Трейд», ТОВ «Антей Груп» по господарським операціям (у т.ч. вищерозглянутих) з придбання засобів по обробці винограднику, послуг по обробці винограднику, однак до перевірки, як і до суду, позивачем не надано жодного документу на підтвердження факту перевезення товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання, фактичного використання (якими механізмами внесені ці засоби, сертифікати якості), наявності основних засобів для зберігання (цистерн).

У листопаді 2009 року ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» задекларовано кредиту з ПДВ в сумі 39425 гривень від вартості матеріалів на суму 236550 гривень, які позивач отримав від ТОВ «Альфа Сталь» в квітні 2008 року, але до перевірки, рівно як і до суду, в порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не надано жодного документу на підтвердження факту перевезення та доставки даних матеріалів, зберігання та використання їх в господарській діяльності.

Крім того, у листопаді 2010 року позивач задекларував податковий кредит по ПП «Аракада Бро» на суму 25900 гривень по податковій накладній без номеру, чим порушено пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість.

З аналізу Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», чинних на час виникнення спірних правовідносин, випливає, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність у платника податку - покупця належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів і податкових накладних, які оформлюється платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Положення вказаних законів пов'язують виникнення права у платника податків права на віднесення сплачених ним сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі за позовом ПП «Фірма «Асоль» до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд враховує положення ч.2 ст.161 КАС України, згідно з якою при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд враховує, що згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за укладеними угодами.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, дійсно визначено необхідність наявності податкових накладних для формування податкового кредиту, але ці податкові накладні разом з іншими первинними документами бухгалтерського обліку повинні відображати господарську діяльність, реальні господарські операції, так як пунктом п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів.

Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Крім того, судом встановлено, що згідно свідоцтва № 100300903 серії НБ № 043895 ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, у періоді з 01.10.2010 року по 30.09.2010 року ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ по декларації із застосуванням спеціального режиму оподаткування у сумі 116528 гривень. Вказана сума пов'язана з коригуванням податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року на 5998 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього у сумі 115259 гривень, яке виникло в результаті декларування податкового кредиту з ПДВ від продавця ПП «Аркада Брок» на суму 25900 гривень (податкова декларація без номеру).

Крім того, завищення кредиту з ПДВ на суму 40525 гривень виникло в результаті декларування ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Хімагромаркетинг» (ефатол 200 кг., універсал тіо - 300 кг., стробитек - 1000 кг., тонус еко - 280 кг., фрегат каністра - 96 л., аперкот Акро флакон - 30 л.), оскільки позивачем до перевірки не надано жодного доказу на підтвердження подальшого використання придбаних від вказаного контрагента ядохімікатів у господарській діяльності позивача.

Також, за актом перевірки від 01.03.2013 року № 0276/2250/32543814 ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» завищено податковий кредит на 7300 гривень, який сформований по податковим накладним ТОВ «Альфа Стандарт» у липні 2011 року; на 9658 гривень - у серпні 2011 року по ТОВ «Хімагромаректинг»; на 6587 гривень - у квітні 2012 року по ТОВ «Альфа Стандарт»; на 5862 гривень - у травні 2012 року по ТОВ «Хімагромаректинг»; на 15267 гривень - у червні 2012 року по ТОВ «Альфа Стандарт»; на 4700 гривень - у липні 2012 року по ТОВ «Агрозахист Південь»; на 5693 гривень - у серпні 2012 року по ТОВ «Альфа Стандарт».

При цьому суд враховує, що крім добрив, у перевіреному періоді позивачем придбавались паливні матеріали (дизельне паливо), однак ні до перевірки, ні до суду позивачем не надано документів на підтвердження їх перевезення.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008року №281/171/578/155.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України

Згідно з п.7.5.6 цієї Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктом 7.5.7 вказаної Інструкції передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства

Відповідно до п.7.5.8 цієї ж Інструкції встановлено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання нафтопродуктів від контрагента.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що робочою групою не встановлено зв'язку між фактами придбання товарів (дизельного палива, добрив тощо) із господарською діяльністю платника податку, оскільки ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не надано доказів можливості їх використання (наявність відповідного устаткування), будь-яких доказів фактичного використання придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Пункти 198.1 і 198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Таке право виникає, у тому числі, в разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Так, підприємством документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування.

Таким чином, суд погоджується із викладеними в акті перевірки від 01.03.2013 року № 0276/2250/32543814 висновками робочої групи, що у перевіреному періоді ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту вартість добрив на загальну суму 748696 гривень, у тому числі ПДВ - 124783 гривень, отриманих від ТОВ «Антей Груп» на суму 30688 гривень, ТОВ «Ростко Трейд» - 21287 гривень, МПП «Еріон» - 33383 гривень, ТОВ «Альфа Сталь» - 39425 гривень, а також на суму 115529 гривень по контрагентам: ПП «Арада Брок», ТОВ «Хімагромаркетинг», ТОВ «Альфа Стандарт», ТОВ «Агрозахист Південь», у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0000162250 про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 957859 гривень є правомірним.

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит і оприбутковано та віднесено до валових витрат отримані товари (роботи, послуги) без наявності належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу підтверджує правомірність дій Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби при винесенні оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки 01.03.2013 року № 0276/2250/32543814 висновків про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а тому формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних і податкових накладних, отриманих від зазначених суб'єктів господарювання є неправомірним. Натомість в судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-Агрокопитал» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2013 року .

Суддя

---

І.В. Завальнюк