Рішення

від 29.10.2013 по справі 906/1450/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" жовтня 2013 р. Справа № 906/1450/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Куліш О.О. - довіреність №1031 від 08.08.2013р.;

від відповідача: Павленко В.В. - довіреність від 20.05.2013р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-банк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (с. Дубовий Гай Овруцький район Житомирська область)

про стягнення 5778301,79 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5778301,79грн. за неналежне виконання договору про відкриття кредитної лінії №1081-001/10 від 22.11.2010 року, з яких: 5130000,00 грн. - сума простроченої кредитної заборгованості; 648 301,79 - пеня по кредиту. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав в повному обсязі, письмового відзиву не надав. Повноваження представника в частині визнання позову підтверджені довіреністю від 20.05.2013р.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2010р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Правекс-банк" (банк/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (позичальник/відповідач) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1081-001/10 (а.с.15-21), за умовами якого банк має право надати позичальнику відновлювальну кредитну лінію (надалі - Кредит) у розмірі 5000000 (п'ять мільйонів) гривень, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його в повному обсязі в порядку та строки обумовлені Договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені Договором (п.1.1 договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до "22" листопада 2011 року.

Пунктом 3.2 Договору встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 19% (дев'ятнадцять) процентів річних.

Договором про внесення змін та доповнень до Договору від 15.06.2011 року, за домовленістю сторін, було внесено зміни до п.1.1 та п. 4.1 Договору, а саме встановлено розмір відновлювальної кредитної лінії 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, та продовжено строк користування кредитом до 22 листопада 2012 року.

На виконання вимог Договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Таким чином, Позивачем було виконано свої зобов'язання перед Відповідачем за кредитним договором в повному обсязі та належним чином.

За даними позивача, за час користування кредитними коштами Відповідачем здійснювалось часткове повернення кредитних коштів. Надання Позивачем кредитних коштів Відповідачу, та часткове повернення кредитних коштів підтверджується виписками з рахунків Відповідача (а.с.11-14).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються протягом всього строку користування кредитом, вказаного в п. 4.1 Договору.

Відповідно до п. 4.1, п. 6.1.1, п. 6.1.2 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі в строк до 22.11.2012 року.

Проте, станом на 26.09.2013 року відповідач кредит не повернув, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Кредитним договором в розмірі 5130000,00грн.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 5130000,00грн. боргу по кредиту обґрунтовані, заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства та умов Договору, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 648301,79грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 ГК України).

Згідно п.9.1 договору за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки заборгованості пені, суд приходить до висновку, що вони розраховані правильно з врахуванням вимог чинного законодавства, умов договору та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), позов визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (11103, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай, вул. Шевченка, 1, код 34799239)

- на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-банк" (02121, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код 14360920) - 5 778 301,79грн., з яких: 5130000,00грн. - сума простроченої кредитної заборгованості, 648 301,79 - пеня по кредиту, а також 68 820,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31 жовтня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу