Рішення

від 10.10.2013 по справі 910/14400/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/14400/13 10.10.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд"

про стягнення 23 879,77 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Тарапон С.С. (дов. від 03.01.2013. №196-107/КР);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 10 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд" про стягнення 23 879,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 16.09.2013.

12.09.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло від позивача клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Відкладено розгляд справи на 30.09.2013.

В судове засідання, призначене на 30.09.2013, з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 розгляд справи відкладено на 10.10.2013.

В судове засідання, призначене на 10.10.2013 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд" було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-місцями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за №911/13 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим Договором Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перерахувати плати на за Право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до п. 5.2.3. Договору Відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3.2. Договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення зовнішньої реклами, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів, в якій також зазначається строк дії дозволу.

Позивач зазначає, що між сторонами було укладено відповідно Адресну програму №1 від 15.02.2013.

Зазначеною Адресною програмою передбачено розмір базової плати (без ПДВ) за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами, яку відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця, з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно п.3.6. Договору, Адресна програма є невід'ємною частиною Договору.

Позивач зазначає, що відповідно до умов вищезазначеного договору, КП "Київреклама" були виставлені відповідні рахунки-фактури на загальну суму 20 094,97 грн.

Позивач наголошує увагу суду на тому, що відповідно до п. 5.2.3. Договору, Відповідач зобов'язався не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування.

Однак, станом на час розгляду справи, відповідач вказаних вимог не виконав.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 20 094,97 грн.; пеню у сумі 638,72 грн.; 3% річних у сумі 131,87 грн.; 15% штрафу у сумі 3 014,21 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України та умови Договору.

Крім того, 12.09.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло від позивача клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

В обгрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що під час розгляду справи №910/14400/13 у Господарському суді міста Києва, позивачем відповідно до умов договору було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №77379 від 12.08.2013 за тимчасове користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами в період з 01.08.2013 по 31.08.2013 на загальну суму 2 768,64 грн.

Позивач вказує на те, що зазначена заборгованість виникла в рамках виконання того ж самого договору предметом невиконання якого є заборгованість що розглядається в межах справи №910/14400/13.

Враховуючи вищенаведене, Позивач здійснив перерахунок суми заборгованості Відповідача за Договором, включивши до позовних вимог суму заборгованості, що виникла згідно рахунку-фактури №77379 від 12.08.2013 за період 01.08.2013 по 31.08.2013.

Штрафні санкції (пеня, та інфляційні втрати) на зазначену суму заборгованості по рахунку №77379 не нараховувались.

Водночас позивачем додатково нараховано 15% штрафу за прострочення виконання зобов'язання, згідно з п.7.3 Договору в розмірі 415,29 грн.

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти: основний борг - 22 863,61 грн.; пеня - 638,72 грн.; 3% річних - 131,87 грн.; 15% штраф - 3 429,50 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.07.2013, 16.09.2013 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обгрунтування своїх заперечень.

Однак, всупереч вказаних вимог, відповідач відзиву до суду не надав та не надіслав.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зазначається, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв лілового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов'язання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог встановлених цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання несе учасник господарських відносин. Відсутність у Відповідача необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов спірного договору Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах Договору.

Пунктом 6.1. Договору сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього Договору, згідно встановлених за Розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Пунктами 6.2. Договору зазначено, розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Підставою для нарахування плати за Право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.7. Договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Згідно п. 6.8. Договору плата за право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (Відповідачем) не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

В пункті 6.13. Договору зазначено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Крім того, п. 6.12 передбачено, що розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу.

Як відомо з матеріалів справи, в порушення умов Договору Відповідач не здійснив з Позивачем розрахунку за період з 26.03.2013 по 31.08.2013, що підтверджується Довідкою про стан розрахунків на загальну суму 38 491,96 грн.

Наведені вище обставини справи є прямим свідченням порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в односторонньому порядку, що є порушенням законних прав та охоронюваних Конституцією України інтересів Позивача.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем суми заборгованості до суду не представлено.

Крім того, в матеріалах справи міститься Дозвіл №27842-11-П-1 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, термін дії якого починається з 04.07.2011 по 04.07.2016.

Відповідно до вказаного Дозволу, ТОВ з іноземною інвестицією «Оліверс Трейд» зобов'язується дотримуватись вимог Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.09.2011 №37/6253, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері зовнішньої реклами.; забезпечити розташування та експлуатацію рекламного засобу з дотриманням норм техніки безпеки, пожежної безпеки і санітарних норм, нести повну відповідальність за будь-які порушення норм безпеки, несправності та аварійні ситуації, та повинен за свій рахунок усувати всі дефекти, що виникають в процесі експлуатації рекламного засобу.

Також, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу (п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067).

Слід також зазначити, що у відповідності до наведених вище нормативно-правових актів право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів виникає безпосередньо на підставі дозволу виданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної адресної програми.

При цьому обов'язок оплати за право тимчасового користування виникає незалежно від його фактичної реалізації шляхом розміщення зовнішньої реклами в обумовленому дозволом місці.

Таким чином за наявності дозволу виданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної адресної програми обов'язок по оплаті за право тимчасового користування у встановленому договором порядку виникає і за відсутності підписаного Розповсюджувачем передбаченого пунктом 6.9 Договору акту приймання-передачі із наведеним ньому розрахунком.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2.3. Договору, Відповідач зобов'язався не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування.

Згідно з п. 7.2. Договору Розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення а також три відсотки річних.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 131,87 грн. та пені у сумі 638,72 грн. перевірено судом, вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.3 Договору Сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів Позивач має право нарахувати 15% річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеного, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 15% від простроченої суми в розмірі 3 429,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: суму основного боргу у розмірі - 22 863,61 грн.; пеня у сумі 638,72 грн.; 3% річних у сумі 131,87 грн.; 15% штраф у сумі 3 429,50 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 48, код ЄДРПОУ 22936593), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суму основного боргу у розмірі 22 863,61 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят три гривні 61 копійка); пеню у сумі 638,72 грн. (шістсот тридцять вісім гривень 72 копійки); 3% річних у сумі 131,87 грн. (сто тридцять одна гривня 87 копійок); 15% штраф у сумі 3 429,50 грн. (три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 50 копійок) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.10.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало