Рішення

від 02.10.2013 по справі 910/15123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/15123/13 02.10.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №558"

про стягнення 47 108,68 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Борисюк О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 02 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

06.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №558" про стягнення 47 108,68 грн.

Позовні вимоги обумовлені неналежним виконанням відповідачем умов Договору №578/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територільної громади м. Києва від 25.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.09.2013.

В судове засідання, призначене на 11.09.2013, представник позивача з'явився, надав усні пояснення, підтримав позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 розгляд справи відкладено на 02.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 02.10.2013, з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Витяг з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин № 558" (далі - Відповідач) було укладено Договір № 578/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір).

Регулювання правовідносин пов'язаних з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві здійснюється на підставі Закону України "Про рекламу" (далі - Закон), "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (далі - Типові правила), "Порядку розміщення реклами в місті Києві", затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253 (далі - Порядок) та іншими нормативними актами України.

Згідно Типових правил право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами є платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.

Відповідно до вимог Типових правил та Порядку Робочим органом (Головним управління з питань реклами) видано наказ від 12.01.2012 № 5 про встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів в кількості 1 об'єкту зовнішньої реклами (п. 14 наказу, копія додається, № 29385-12).

Згідно з вимогами Типових правил та Порядку між КП "Київреклама" (Позивачем) та ТОВ "Магазин № 558" (Відповідачем) було укладено Адресну програму, яра є невід'ємною частиною Договору, згідно якої Сторони за Договором засвідчили, що пріоритет Розповсюджувача (Відповідача) зовнішньої реклами на користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлений строком з 12.01.2012 по 11.04.2012 (Адресна програма № 1) для розміщення рекламного засобу № 29385-12.

Пунктом 13 Типових правил, підп. 4.13 Порядку та п. 6.14. Договору зазначено, що протягом строку встановленого пріоритету нараховується плата у розмірі -25% від розміру місячної базової плати, встановленої виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та сплачується Відповідачем згідно рахунків-фактур. Підставою для нарахування та внесення плати є Договір та відповідні додаткові угоди, які є невід'ємною частиною Договору.

В свою чергу, Відповідач зобов'язався здійснювати оплату в порядку та на умовах Договору.

Відповідно до п. 5.2.3. Договору Відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 21.05.2012 № 837 Відповідачу надано дозвіл № 29385-12 на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (п. 274 розпорядження, копія додається).

Відповідно до вимог законодавства про рекламу та враховуючи вищевказане розпорядження між Позивачем та Відповідачем було підписано Адресну програму від 25.07.2012 № 2 до Договору, згідно якої Відповідачу надано право на тимчасове користування місцем строком з 21.05.2012 по 21.05.2017.

Пунктом 2 Адресної програми від 25.07.2012 № 2 до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору зазначено, що права та обов'язки, передбачені умовами цієї Адресної програми застосовуються до Сторін починаючи з 21 травня 2012 року, тобто з дати надання Відповідачу дозволу № 29385-12.

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Відповідачу надано право тимчасового користування для розміщення рекламних засобів на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

В свою чергу, Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах Договору.

Пунктом 6.1. Договору сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього Договору, згідно встановлених за Розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Пунктами 6.2. Договору зазначено, розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Підставою для нарахування плати за Право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.7. Договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Згідно п. 6.8. Договору плата за право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (Відповідачем) не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

В пункті 6.13. Договору зазначено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Крім того, п. 6.12 передбачено, що розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу.

В порушення зазначених вище пунктів Договору Відповідач не здійснив з Позивачем розрахунку за період з 12.01.2012 по 31.07.2013, згідно Довідки про стан розрахунків на загальну суму 38 491,96 грн.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 38 491,96 грн.; штрафу 15% у розмірі 5 773,79 грн.; пеню у сумі 2 164,55 грн.; 3% річних у сумі 607,23 грн., інфляційне збільшення у сумі 71,15 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 та 11.09.2013 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень.

Всупереч вказаних вимог відповідач відзиву не надав та не надіслав.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зазначається, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв лілового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов'язання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог встановлених цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання несе учасник господарських відносин. Відсутність у Відповідача необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором.

Як відомо з матеріалів справи, в порушення умов Договору Відповідач не здійснив з Позивачем розрахунку за період з 12.01.2012 по 31.07.2013, що підтверджується Довідкою про стан розрахунків на загальну суму 38 491,96 грн.

Наведені вище обставини справи є прямим свідченням порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в односторонньому порядку, що є порушенням законних прав та охоронюваних Конституцією України інтересів Позивача.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем суми заборгованості до суду не представлено.

Слід також зазначити, що у відповідності до наведених вище нормативно-правових актів право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів виникає безпосередньо на підставі дозволу виданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної адресної програми.

При цьому обов'язок оплати за право тимчасового користування виникає незалежно від його фактичної реалізації шляхом розміщення зовнішньої реклами в обумовленому дозволом місці.

Таким чином за наявності дозволу виданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної адресної програми обов'язок по оплаті за право тимчасового користування у встановленому договором порядку виникає і за відсутності підписаного Розповсюджувачем передбаченого пунктом 6.9 Договору акту приймання-передачі із наведеним ньому розрахунком.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.2. Договору Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 607,23 грн. та інфляційне збільшення у сумі 71,15 грн. перевірено судом, вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у сумі 2 164,55 грн. перевірено судом, вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 7.3. Договору Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

На підставі вищезазначеного, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 15% від простроченої суми в розмірі 5 773,79 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: суму основного боргу у розмірі 38 491,96 грн.; штрафу 15% у розмірі 5 773,79 грн.; пеню у сумі 2 164,55 грн.; 3% річних у сумі 607,23 грн., інфляційне збільшення у сумі 71,15 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №558" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70, код ЄДРПОУ 16477023), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, п/р 26002003029541, ПАТ КБ "Хрещатик" Києво-Святошинське відділення, МФО 300670, код ЄДРПОУ 26199714), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суму основного боргу у розмірі 38 491,96 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто одна гривня 96 копійок); штрафу 15% у розмірі 5 773,79 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 79 копійок); пеню у сумі 2 164,55 грн. (дві тисячі сто шістдесят чотири гривні 55 копійок); 3% річних у сумі 607,23 грн. (шістсот сім гривень 23 копійки), інфляційне збільшення у сумі 71,15 грн. (сімдесят одна гривня 15 копійок) та судові витрати у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.10.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало