Рішення

від 21.10.2013 по справі 910/16311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16311/13 21.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холвен»

про стягнення 40 541,21 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Свиц О.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холвен» про стягнення 40 541,21 грн. за договором № 34/РН від 22.02.211р. укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16311/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2013р. розгляд даної справи відкладено в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив суду, що між ним та відповідачем не було інших договірних відносин ніж ті, що врегульовані договором № 34/РН від 22.02.2011р.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 65 літера «Д» та отримані представником відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від відповідача не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.10.2013р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холвен» укладено договір № 34/РН предметом якого є рекламні послуги та роботи, що надаються позивачем відповідачу.

Відповідно до п. 2. договору позивач надає відповідачу виставковий стенд площею 30 м2, що являє собою обладнану виставкову площу.

Відповідно до п. 3 договору позивач надає відповідачу комплекс послуг і виконує роботи щодо підготовки та проведення виставки.

Ціна робіт та послуг, передбачена договором, визначається залежно від розміру виставкового стенду, який надається згідно з договором, відповідно до розрахунку. Виходячи із розміру та типу площу виставкового стенду, на день підписання договору ціна робіт та послуг за договором складає 35 451,59 грн., крім того, податок на додану вартість (за ставкою 20%) у сумі 7 090,32 грн., що разом становить 42 541,21 грн.

Учасники зобов'язуються повністю сплатити обумовлену ціну робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 договору, до 22.07.2011р. (п. 6. договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 25.02.2011р. надано послуги щодо участі у виставці «Промисловий холод « 2011» згідно договору № 34/РН від 22.02.2011р., що підтверджується актом надання послуг №197 від 25.02.2011р. на суму 42 541,21 грн., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази часткової оплати відповідачем вартості послуг, отриманих за спірним договором на суму 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 290 від 25.02.2011 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати послуг та робіт, отриманих за договором № 34/РН від 22.02.2011р. у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з липня 2011р. по серпень 2013р. у розмірі 40 541,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

У відповідності до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд вважає за необхідне відзначити, що, підписуючи акт надання послуг № 197 від 25.02.2011р., відповідач підтвердив факт отримання ним послуг за договором № 34/РН від 22.02.2011р.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору № 34/РН від 22.02.2011р. відповідач зобов'язаний здійснити повну оплату за надання позивачем послуг та робіт за вищевказаним договором до 22.07.2011р.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором № 34/РН від 22.02.2011р. є таким, що настав.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за договором № 34/РН від 22.02.2011р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань, не надав.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг для участі у виставці «Промисловий холод « 2011» згідно договору № 34/РН від 22.02.2011р., з огляду на відсутність доказів повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Холвен» вартості таких послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 40 541,21 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Холвен» ( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 65, літера «Д», код ЄДРПОУ 37037900), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 56, код ЄДРПОУ 34532453) 40 541 (сорок тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 21 коп. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.