Рішення

від 22.10.2013 по справі 917/1911/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 Справа № 917/1911/13

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельд", вул. Городецького, 11-Б; поштова адреса: а/с-94, м. Київ, 04119

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Центр", вул. Шевченко, 121-А, м. Полтава, 36014

про стягнення 15984,21 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача : Волоха Д.М., довіреність від 05.06.2013 року № 25;

Від відповідача : Вергелес Р.А. - керівник.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 15984,21 грн. за договором від 01.10.2011 року № ВТ0083/11, з яких: 13988,42 - основний борг за товар, 1213,13 грн. - пеня; 782,66 грн. - 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару.

Позивач заявою від 21.10.2013 року зменшив позовні вимоги до 14313,05 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 21.10.2013 року приймається господарським судом.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 14313,05 грн., з яких: 12988,42 - основний борг за товар, 1039,93 грн. - пеня; 284,70 грн. - 3 % річних.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, що підтвердив письмово у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.10.2011 року сторони уклали договір № ВТ0083/11 (далі -Договір) з протоколом розбіжностей від 01.10.2011 року, за яким постачальник (позивач) зобов'язався передати (поставити) на умовах даного договору продукти харчування (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Ціна, асортимент та кількість поставленого товару міститься у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1. Договору).

Позивач у січні 2013 року здійснив передачу відповідачу товару на загальну суму 18937,06 грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними № В0000000078 від 09.01.2013 року, № В0000000156 від 16.01.2013 року, № В0000000217 від 23.01.2013 року; №В0000000300 від 30.01.2013 року з підписом та печаткою відповідача про отримання товару. Товар отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

У п. 4.5. Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковій формі. Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару від постачальника.

Проте у визначені договором строки відповідач не оплатив товар, отриманий у власність за накладними № В0000000078 від 09.01.2013 року, № В0000000156 від 16.01.2013 року, № В0000000217 від 23.01.2013 року; №В0000000300 від 30.01.2013 року, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 01.04.2013 року. Згідно розрахунку позивача станом на момент розгляду справи в суді основна заборгованість відповідача складає 12988,42 грн.

Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував, заявлену до стягнення суму боргу визнає. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 12988,42 грн.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. Договору з урахуванням Протоколу розбіжностей сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від простроченої суми коштів. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов'язань. Пеня нараховується відповідно до чинного законодавства України. Позивачем заявлено до стягнення 1039,93 грн. пені, яку він нарахував з 01.02.2013 року по 21.10.2013 року (розрахунок пені по кожній накладній окремо в матеріалах справи).

Суд задовольняє заявлену суму пені, оскільки її розмір та період нарахування є обґрунтованими, відповідає п. 6 ст. 231 ГПК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та договору.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

П. 5.4. Договору з урахуванням протоколу розбіжностей сторони узгодили, що у разі прострочення оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення 284,70 грн. - 5% річних за період з 01.02.2013 року по 21.10.2013 року.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3 % річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування є обґрунтованим, а розмір сторонами узгоджено в договорі виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховується позиція Вищого господарського суду України, викладена в постанові пленуму від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", а саме - якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (п. 4.7.).

Таким чином, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49 (ч. 2), 55, 82-85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Центр", вул. Шевченко, 121-А, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 36396489, п/р 26001100181719 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельд", вул. Городецького, 11-Б; поштова адреса: а/с-94, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 31606857: 12 988 грн. 42 коп. - основний борг; 1039 грн. 93 коп. - пеня; 284 грн. 70 коп. - 3% річних; 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І.ПУШКО