Рішення

від 28.10.2013 по справі 904/7614/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.13р. Справа № 904/7614/13

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу № 133 "Ізумруд", м. Дніпропетровськ

про про стягнення 19 917 грн. 74 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Оставенко О.І. - представник за дов. № 108 від 02.02.2011

від відповідача: Загурський Й.К. - голова правління

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №133 "Ізумруд" про стягнення основного боргу у розмірі 19 013 грн. 90 коп. та пеню у розмірі 903 грн. 84 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань покладених на нього згідно договору постачання теплової енергії № 020422 від 15103.2005 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 28.10.2013.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2013 проти позову не заперечив, надав суду клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, до 10% та клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем частини заборгованості у розмірі 11 400 грн. 00 коп. Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2005 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом №133 "Ізумруд" (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 020422 про постачання теплової енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді: гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної міської ради, виходячи з кліматичних умов.

облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах опалення за адресою: вул. Калинова, 68, розрахунковим способом (п. 5.2 договору).

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 7.3 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з березня 2012 по квітень 2013 на загальну суму 86 976 грн. 33 коп. відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт та виставив відповідачу рахунки на дану суму, які були отримані відповідачем відповідно до реєстрів атів виконаних робіт та (арк. с. 16-33, 37-45).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту звірки взаємних розрахунків, складеного позивачем, станом на 05.07.2013 заборгованість відповідача становить 19 013 грн. 90 коп. (арк. с. 35).

30.07.2013 відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 2 400грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 30.07.2013 (арк. с.51).

Під час розгляду справи відповідач також здійснив часткову оплату у розмірі 9 000 грн. 00 коп., згідно банківської виписки від 17.10.2013 (арк. с. 50).

Отже, несплаченою залишається вартість поставленої теплової енергії у сумі 7 613 грн. 90 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною 3 п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом 01.10.2013, про що свідчить штам вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Дніпропетровської області. Оскільки заборгованість за спірним договором у розмірі 2 400 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем до звернення позивача із позовом до суду (30.07.2013), суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи добровільно сплатив суму основного боргу у розмірі 9000 грн. 00 коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.Відповідно до ч. 3 п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом 01.10.2013, про що свідчить штам вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Дніпропетровської області. Оскільки заборгованість за спірним договором у розмірі 2 400 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем до звернення позивача із позовом до суду (30.07.2013), у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати поставленої теплової енергії у сумі 7 613 грн. 90 коп., а відтак, позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 613 грн. 90 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 903 грн. 84 коп. за період з 15.11.2012 по 06.06.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2.3 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

28.10.2013 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить зменшити розмір пні до 10% відсотків у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, задовольняє вимогу про її стягнення частково у розмірі 90 грн. 38 коп.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі у розмірі 1 513 грн. 19 коп.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 133 "Ізумруд" (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 68, код ЄДРПОУ 23068242) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37, код ЄДРПОУ 32082770) основний борг у розмірі 7 613 грн. 90 коп. (сім тисяч шістсот тринадцять грн. 90 коп.), пеню у сумі 90 грн. 38 коп. (дев'яносто грн. 38 коп.) та 1 513 грн. 19 коп. (одна тисяча п'ятсот тринадцять грн. 19 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 2 400 грн. 00 коп. у позові відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 000 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 29.10.13р.