Рішення

від 03.10.2013 по справі 32/221пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.2013 Справа № 32/221пн

Господарський суд Донецької області у складі Головуючого судді Сковородіної О.М., судді Демідової П.В., судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Щербіна А.В. довіреність від 03.06.2013р.

від відповідача: 1. Жилка Є.В. довіреність від 01.06.2013р.

2. не з'явився

3. не з'явився

у справі за позовом: Малого приватного підприємства «Граніт», с. Виноградне

до відповідача: 1. Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «Азовтехносервіс», м. Маріуполь

2. Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області, с. Виноградне

3. Виконавчого комітету Виноградненської сільської ради Ново азовського району Донецької області, с. Виноградне

про зобов'язання вчинити певні дії

Позивач, Мале приватне підприємство «Граніт», звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «Азовтехносервіс», Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області, Виконавчого комітету Виноградненської сільської ради Ново азовського району Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому на праві власності належало нерухоме майно, а саме автостоянка з 141-м гаражем та двома адміністративними будівлями, що знаходяться за адресою: с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167а. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р. була затверджена мирова угода, укладена між МПП «Граніт» та ТОВ «Лікувально - діагностичний центр», за умовами якої, зокрема, позивач (з метою відшкодування боргу) передав у власність ТОВ «Лікувально - діагностичний центр» автостоянку з 141-м гаражем та двома адміністративними будівлями, що знаходяться за адресою: с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167а.

В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.02.2010р. по справі №22ц-173/2010р. була скасована ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р., якою була затверджена мирова угода, укладена між МПП «Граніт» та ТОВ «Лікувально - діагностичний центр».

На думку позивача, в теперішній час у відповідача 1 відсутні правові підстави щодо володіння та користування спірним майном, оскільки, останнє належить позивачу на праві власності.

Разом з позовною заявою, позивачем було надано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просив заборонити ДП ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Азовтехносервіс» вчиняти будь-які дії, щодо відчуження, або ж інші дії, відносно передачі у користування, володіння автостоянки, а також, вчиняти будь-які дії що можуть призвести до пошкодження та псування стану автостоянки.

Суд одразу зазначає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 ГПК України, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частина 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України визначає, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосується предмету спору.

Як зазначається в Постанові Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Проте, вказане клопотання позивача та надані документи не містять жодного обґрунтованого доказу, що невжиття такого заходу забезпечення позову, а саме заборони ДП ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Азовтехносервіс» вчиняти будь-які дії, щодо відчуження, або ж інші дії, відносно передачі у користування, володіння автостоянки, а також, вчиняти будь-які дії що можуть призвести до пошкодження та псування стану автостоянки, може завдати йому значної шкоди, або ускладнити виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття такого заходу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2012р. провадження у справі було зупинено до розгляду цивільної справи №2-877 за позовом Артемовича Олександра Станіславовича до відповідачів: Малого приватного підприємства «Граніт», Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально -діагностичний центр «Азовтехносервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально - діагностичний центр», Винограднецької селищної ради про відміну свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно.

В подальшому, від позивача надійшли пояснення зі змісту яких вбачається, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 31.10.2012р. позовна заява Артемовича Олександра Станіславовича до відповідачів: Малого приватного підприємства «Граніт», Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально -діагностичний центр «Азовтехносервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально -діагностичний центр», Винограднецької селищної ради про відміну свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно - залишена без розгляду, на підставі заяви позивача. Також, вказував на те, що вказаний судовий акт не оскаржувався та набрав законної сили.

04.07.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про зміну предмету та підставу позову в якій останній просив: визнати недійсним наказ ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» №5 від 30.04.2002р. про передання до статутного капіталу ДП «Азовтехносервіс» автостоянки, до складу якої входять гаражі у кількості 141 шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, яка розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі, Донецької області; визнати недійсним рішення виконавчого комітету Віноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області №49 від 24.07.2002р.; визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлі та споруди автостоянки з гаражами від 30.07.2002р. видане Віноградненською сільською радою Новоазовського району Донецької області дочірньому підприємству «Азовтехносервіс» товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр»; визнати за Малим приватним підприємством «Граніт» право власності на автостоянку, до якої входять гаражі у кількості 141шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, та яка нині розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області; зобов'язати дочірнє підприємство «Азовтехносервіс» товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр» повернути малому приватному підприємству «Граніт» автостоянку до складу якої входять гаражі у кількості 141шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, та яка нині розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області; зобов'язати дочірнє підприємство «Азовтехносервіс» товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр» звільнити земельну ділянку загальною площею 1,487га, яка розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області.

З урахуванням призначення розгляду даної справи колегіальним складом суду від 03.06.2013р., заява позивача про зміну предмету позову, задовольняється та оцінюється судом, як остаточно заявлені позовні вимоги, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач 1 у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вимоги є безпідставними, оскільки, вони ґрунтуються на захисті прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як власника спірного нерухомого майна. Проте, МПП «Граніт» жодним чином (в позовній заяві та доданих до неї документах) не доводить, не надає належних доказів, що саме він є власником цього майна.

Відповідач 2 в письмових поясненнях просив суд ухвалити рішення у відповідності з вимогами діючого законодавства України. Також, просив розглядати справу без участі представника Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

Відповідач 3 відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився.

22.08.2013р. від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №32/221пн до розгляду цивільної справи №265/4336/13-ц та цивільної справи №265/6291/13-ц, якими розглядаються законність правовстановлюючих документів МПП «Граніт» на будівлі та споруди автостоянки, а також, на земельну ділянку.

Судом не задовольняється клопотання відповідача 1, оскільки, як вже зазначалось вище справа №32/221пн вже зупинялась до розгляду по суті цивільної справи №2-877, за результатом розгляду якої позов Артемовича О.С. був залишений без розгляду за заявою позивача, в наслідок відсутності документів на яких ґрунтувались позовні вимоги останнього.

Крім того, сам громадянин Артемович О.С. не звертався до суду з вимогою зупинити провадження у справі №32/221пн, з приводу того, що розгляд справи по суті може призвести к порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

А тому, суд розцінює клопотання відповідача 1, як зловживання своїми правами та обов'язками, як сторони по справі, що призводить до зволікання розгляду даної справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 06.03.1999р. було затверджено ввід в експлуатацію об'єктів нерухомості загальною площею 4800кв.м., першої черги автостоянки з гаражами МПП «Граніт».

Розпорядженням голови Новоазовської районної державної адміністрації №98 від 11.03.1999р. «Об утверждении актов государственной технической комиссии», був затверджений акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 06.03.1999р.

На виконання вищевказаних документів, позивачем було отримано свідоцтво про право власності від 11.03.1999р. на автостоянку з гаражами, яка розташована за адресою: с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167а.

Зазначене майно було про інвентаризоване та за даними КП БТІ м.Новоазовська складається з гаражів 141шт., основної будівлі літ. А-1, основної будівлі літ. Б-1, які розташовані за адресою: с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167а.

Також, МПП «Граніт» був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 1,487га (зідно з планом землекористування) №694/1 від 28.04.1999р.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р., було задоволено подання Відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Маріуполя та затверджено мирову угоду, укладену між МПП «Граніт» та ТОВ «Лікувально - діагностичний центр», за умовами якої, зокрема, позивач (з метою відшкодування боргу) передав у власність ТОВ «Лікувально - діагностичний центр» автостоянку з 141-м гаражем та двома адміністративними будівлями, що знаходяться за адресою: с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167а.

З урахуванням умов мирової угоди, укладеної між МПП «Граніт» та ТОВ «Лікувально - діагностичний центр», затвердженою ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р., ТОВ «Лікувально - діагностичний центр» вирішив заснувати дочірнє підприємство «Азовтехносервіс» та визначив в якості внеску до статутного капіталу підприємства автостоянку, яка розташована по вул. Азовстальській, 167а, балансовою вартістю 198114,00грн., про що був ухвалений наказ №5 від 30.04.2002р.

Відповідно до положень статуту ДП «Азовтехносервіс» ТОВ «Лікувально - діагностичний центр», засновником підприємства є ТОВ «Лікувально - діагностичний центр». Статутний фонд підприємства складає 198114,00грн., яке сформовано майном, на підставі акту прийому-передачі.

В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.02.2010р. по справі №22ц-173/2010р., ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р. була скасована, провадження по справі - закрито.

На думку позивача, в теперішній час у відповідача 1 відсутні правові підстави для володіння спірним майном, а тому вказані обставини порушують його права, як власника об'єкту нерухомості, щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном, що й обумовило звернення останнього до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст.16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи спірні об'єкти нерухомості належали на праві власності позивачу на підставі акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 06.03.1999р., свідоцтва про право власності від 11.03.1999р.

Цивільні обов'язки за змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Взаємні права та обов'язки сторін були врегульовані мировою угодою, укладеною між МПП «Граніт» та ТОВ «Лікувально - діагностичний центр», яка була затверджена ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами, також, мирова угода це особлива (специфічна) угода, що має свої ознаки, які відрізняють її від тотожних господарсько-правових угод.

Так, зокрема, мирова угода набуває своєї чинності лише за умови її затвердження судом.

Як зазначалось вище, ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р., якою була затверджена мирова угода, укладена між МПП «Граніт» та ТОВ «Лікувально - діагностичний центр», була скасована ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.02.2010р. по справі №22ц-173/2010р., провадження по справі було закрито.

Наслідком скасування цієї ухвали є нечинність угоди щодо передачі майна позивача в рахунок погашення боргу перед ТОВ «Лікувально - діагностичний центр», та відповідно, відновлення прав позивача, як власника на спірне майно.

Доказів прав інших осіб, як первісних власників майна суду не надано.

Як слід, позовна вимога про визнання права власності за МПП «Граніт» на автостоянку, до якої входять гаражі у кількості 141шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, та яка нині розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області, підлягає задоволенню.

Відновлюючи права власника, суд не вбачає, що позовна вимога про визнання недійсним наказу ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» №5 від 30.04.2002р. про передання до статутного капіталу ДП «Азовтехносервіс» автостоянки, до складу якої входять гаражі у кількості 141 шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, яка розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі, Донецької області, направлена на захист інтересів позивача.

Так, правова підстава володіння спірним майном ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» є мирова угода, затверджена ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р., яка в теперішній час є нечинною.

Наслідки нечинності мирової угоди дають підстави суду вважати відсутніми прав розпорядження ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» спірним майном, шляхом передачі до статутного фонду відповідача 1, в тому числі шляхом прийняття наказів.

Як слід, не можно вважати, що особа, ТОВ «Лікувально-діагностичний центр», яка отримала майно за мировою угодою наділена повноваженнями щодо розпорядження цим майном, зокрема, шляхом передання до статутного фонду відповідача 1.

Разом з цим, такий наказ в розумінні закону не є правовстановлюючим документом, який створює правові наслідки саме для позивача.

Так, наказ засновника господарського товариства, в сукупності з іншими документами, передбаченими Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Міністерством юстиції України 07.02.2002р. за №7/5, слугував підставою для прийняття рішення засновником господарського товариства з подальшим отриманням свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Отже, позовна вимога про визнання недійсним наказу ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» №5 від 30.04.2002р. є неспроможною, як така, що не направлена на захист інтересів позивача.

Разом з цим, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Віноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області №49 від 24.07.2002р. та визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі та споруди автостоянки з гаражами від 30.07.2002р. видане Віноградненською сільською радою Новоазовського району Донецької області дочірньому підприємству «Азовтехносервіс» товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр», підлягають задоволенню, оскільки, чинність вказаних актів органу місцевого самоврядування може призвести до порушення прав позивача, як власника, щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном або ускладнити процедуру щодо відновлення прав позивача та подальшої їх реєстрації у відповідності до діючого законодавства.

Окрім зазначеного, вимога позивача про зобов'язання ДП «Азовтехносервіс» ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» повернути малому приватному підприємству «Граніт» автостоянку до складу якої входять гаражі у кількості 141шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, та яка нині розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області, підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначене дає суду підстави вважати, що у відповідача 1 існувала юридична підстава для отримання спірного майна у володіння, проте, згодом вона відпала, а тому, в теперішній час у ДП ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Азовтехносервіс» відсутні правові підстави щодо володіння, користування та розпорядження автостоянкою, яка розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області.

Як слід, вимоги неволодіючого майном власника (позивач) до незаконно володіючого цим майном невласника (відповідач 1) про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, є доведеними, та, як слід підлягають задоволенню.

Позовна вимога МПП «Граніт» про зобов'язання відповідача 1 звільнити земельну ділянку загальною площею 1,487га, яка розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області, судом оцінюється критично, з огляду на таке.

Так, під час розгляду справи, позивачем, не доведено, не надано належних доказів того, що на вказаній земельній ділянці розташоване будь - яке інше майно, яке належить відповідачу 1, або останнім в будь-який інший спосіб використовується ця земельна ділянка, що призводить до порушення інтересів позивача.

А тому, суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача 1 звільнити земельну ділянку, не підлягає задоволенню, з огляду на її недоведеність.

Що стосується клопотання відповідача про залучення до участі у справі, в якості співвідповідачів (фізичних осіб) громадян України Фрешера М.Д. та Артемовича О.С., суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

При цьому, слід враховувати те, що у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, спірні правовідносини, які не є корпоративними, виключають можливість участі у господарському процесі, в якості відповідачів фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, розгляд спірних правовідносин з визначеним колом осіб, учасників судового процесу, відноситься до виключної компетенції судів загальної юрисдикції.

Водночас, судом не застосовуються строки позовної давності, оскільки, відповідно до приписів 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже зазначалась вище, ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03.08.2001р. була скасована ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.02.2010р. по справі №22ц-173/2010р.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З позовними вимогами щодо спірного майна позивач звернувся у листопаді 2011р., а тому, клопотання відповідача 1 про застосування строків позовної давності, є процесуально неспроможним.

Судові витрати розподіляються в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 14, 15, 16, 261, 264, 316, 319, 328, 387, 391, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Граніт» до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «Азовтехносервіс», Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області, Виконавчого комітету Виноградненської сільської ради Ново азовського району Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати за Малим приватним підприємством «Граніт» (87642, Донецька область, Новоазовський район, с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167, код ЄДРПОУ 24640767) право власності на автостоянку, до якої входять гаражі у кількості 141шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, та яка нині розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області.

Зобов'язати Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «Азовтехносервіс» (87500, м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 167а, код ЄДРПОУ 31971937) повернути Малому приватному підприємству «Граніт» (87642, Донецька область, Новоазовський район, с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167, код ЄДРПОУ 24640767) автостоянку до складу якої входять гаражі у кількості 141шт., основна будівля літ. А-1, основна будівля літ. Б-1, та яка нині розташована по вул. Азовстальській, 167а у м. Маріуполі Донецької області.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Віноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області №49 від 24.07.2002р. "О признании права собственности автостоянки с гаражами, принадлежащей ДП "Азовтехносервис" ООО ЛДЦ, расположеной по адресу: г. Мариуполь, ул. Азовстальская, 167а".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлі та споруди автостоянки з гаражами від 30.07.2002р. видане виконавчим комітетом Віноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області дочірньому підприємству «Азовтехносервіс» товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр».

Стягнути з Малого приватного підприємства «Граніт» (87642, Донецька область, Новоазовський район, с. Виноградне, вул. Азовстальська, 167, код ЄДРПОУ 24640767) на користь державного бюджету України (УДК в Київському районі м. Донецька, п/р 31217206783006 ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016, код ЄДРПОУ 38034002) судовий збір в розмірі 2977,28грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 08.10.2013р.

Рішення набирає законної сили 21.10.2013р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя П.В. Демідова