Рішення

від 31.10.2013 по справі 914/2767/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 р. Справа № 914/2767/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адам Компані», Чернігівська область, Бобровицький район, с. Новий Биків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акром», м.Львів,

про: стягнення 11 390 грн. 87 коп.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акром» про стягнення 10 667 грн. 52 коп. суми основної заборгованості, 723 грн. 29 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.07.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 01.08.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи 01.08.2013 року відкладено на 29.08.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Судове засідання 29.08.2013 року відкладено на 17.09.2013 року.

17.09.2013 року внаслідок повторного автоматизованого розподілу справи №914/2767/13 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Артимовича В.М. вказану справу передано судді Козак І.Б. для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року (суддя - Козак І.Б.) справу №914/2767/13 прийнято до провадження та відкладено судове засідання на 10.10.2013 року.

10.10.2013 року розгляд справи відкладено на 31.10.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 31.10.2013 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», а також пункті 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Романчука, буд. 9, кв. 4, що відповідає вказаній позивачем у позовній заяві адресі відповідача, є належним доказом надсилання останньому вказаних процесуальних документів.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України,- за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35920729, знаходиться за адресою: 17452, Чернігівська область, Бобровицький район, с. Новий Биків, вул. Промислова, буд. 2А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №646099, Довідкою Головного управління статистики у Чернігівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №545856 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №939844 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акром» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 38208277, знаходиться за адресою: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Романчука, буд. 9, кв. 4, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААБ №749981 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №569854 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №939845 (докази в матеріалах справи).

14.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акром» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №786 (надалі - договір), за умовами якого постачальник у відповідності до умов договору зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити продукцію в порядку та на умовах договору в строки, об'ємах і асортименті, які визначаються заявками покупця, прийнятих і узгоджених постачальником, а також вказаних в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Асортимент, кількість і ціна кожної партії продукції, що поставляється за договором, узгоджується сторонами в відповідних заявках і вказуються в товарних накладних.

Право власності і ризик випадкового знищення товару переходить до покупця в момент передачі продукції покупцю.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору поставки від 14.11.2012 року №786 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Розділом 2 договору встановлено ціну на продукцію, розділом 3 - порядок розрахунків між сторонами.

Так, згідно пункту 2.1. договору продукція поставляється за цінами, вказаними в діючому на дату заявки прайс-листі (специфікації) постачальника. Ціна вказується в накладних і включає в себе як вартість самої продукції, так і упаковки, маркування, податку на додану вартість, і витрат на доставку.

Відповідно до пункту 2.2. договору ціни можуть змінюватись постачальником в залежності від економічних умов і кон'юнктури ринку. У випадку зміни ціни на продукцію, постачальник повідомляє покупця засобами факсимільного зв'язку або електронної пошти за чотирнадцять календарних днів до дати вступу нової ціни в силу.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що покупець оплачує товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на вказаний в договорі рахунок постачальника, або іншим способом, не забороненим законодавством України. Додатково умови оплати визначаються на підставі підписаної сторонами Додаткової угоди №1, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.2. договору днем оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.1. договору відвантаження продукції здійснюється за правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року партіями на підставі замовлень покупця в троки, узгоджені сторонами і вказані в заявках покупця, при наявності відповідної продукції на складі постачальника.

Пунктом 4.4.1. договору встановлено, що доставка продукції здійснюється постачальником. завантажувально-розвантажувальні роботи на складі постачальника, доставка продукції покупцю проводяться власними силами та за кошт постачальника.

Згідно пункту 4.5. договору право власності на продукцію при доставці транспортом постачальника переходить до покупця з моменту здійснення представником покупця приймання товару, підписку і відтиску печатки (штампа) на розхідній накладній. За відсутності печатки надається довіреність на представника.

Розділом 8 договору передбачено права і обов'язки сторін, розділом 9 - їх відповідальність за договором.

Так, згідно пункту 8.1. договору постачальник, серед іншого, зобов'язаний своєчасно передати покупцю продукцію і документацію на неї у відповідності до умов договору і заявки покупця.

Відповідно до пункту 8.2. договору покупець зобов'язаний, серед іншого, оплатити поставлену постачальником продукцію в строк, визначений пунктом 3.1. договору.

Пунктом 9.1. договору сторони дійшли згоди про те, що при невиконанні або неналежному виконанні покупцем взятих на себе договірних зобов'язань: порушенні умов оплати, невиконання рекомендованої цінової політики, недотриманні територіальності реалізації продукції, допущенні простоїв автотранспорту постачальника більш ніж на дві години з моменту його прибуття постачальник вправі розірвати договір або змінити умови поставки на власний розсуд.

Відповідно до пункту 9.4. договору у випадку порушення строків оплати поставленої продукції постачальник вправі вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент порушення строків оплати, за кожен день прострочки.

Згідно пункту 9.7. договору всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, направлення претензій, а при недосягненні протягом тридцяти робочих днів з дати початку переговорів чи отримання стороною претензії згоди - господарським судом у відповідності до процесуального законодавства.

Пунктом 13.1. договору сторони встановили, що договір діє з дати його підписання сторонами до 31.12.2012 року. Закінчення строку дії договору і/або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов і виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Згідно пункту 13.2. договору даний договір вважається пролонгованим на один рік, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір його розірвати за два тижні до закінчення строку дії договору. Кількість пролонгацій не обмежена.

Додатковою угодою від 14.11.2012 року до Договору поставки від 14.11.2012 року №786 сторони, серед іншого, на підставі пункту 3.1. договору дійшли згоди про те, що відстрочка платежу за поставлений товар за договором складає шістдесят днів з моменту поставки такого товару.

Специфікацією №1 до договору (додаток №1 до договору), Акційними цінами з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року та Цінами на 1 літр ПЕТ позивач повідомив відповідача про дійсні ціни на продукцію, що може бути поставлена за договором (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, видатковою накладною від 27.11.2012 року №679 та товарно-транспортною накладною від 27.11.2012 року №Р679 передав, а покупець, прийняв продукцію за договором на загальну суму 10 667 грн. 52 коп. Вказану видаткову накладну підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором. (належним чином завірена копія вказаної видаткової накладної в матеріалах справи).

Позивачем 27.11.2012 року виставлено відповідачу до оплати рахунок №679 на суму 10 667 грн. 52 коп. (належним чином завірена копія рахунку від 27.11.2012 року №679 долучена до матеріалів справи).

Відповідач своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставлених за договором товарів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10 667 грн. 52 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач Листом-претензією від 22.02.2013 року вих. №24 звертався до відповідача із вимогою про оплату заборгованості за поставлений за договором товар (належним чино завірена копія Листа-претензії та доказів її направлення на адресу відповідача в матеріалах справи). Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування.

Окрім того, 24.04.2013 року позивач повторно звертався до відповідача Претензією вих. №67 із вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 10 667 грн. 52 коп. та пені в розмірі 385 грн. 78 коп. (належним чино завірена копія Листа-претензії та доказів її направлення на адресу відповідача в матеріалах справи). Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становить 10 667 грн. 52 коп., станом на момент розгляду справи по суті сторонами доказів її погашення суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору поставки від 14.11.2012 року №786, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 723 грн. 29 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 9.4. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

В судовому засіданні 31.10.2013 року перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача за прострочення оплати поставленого за договором товару за період з 26.01.2013 року по 09.07.2013 року і вона становить:

Накладна від 27.11.2012 року №679:

26.01.2013 - 09.06.2013: 10 667 грн. 52 коп. х 7,5% х 2 х 135 / 365 = 591,83;

10.06.2013 - 09.07.2013: 10 667 грн. 52 коп. х 7% х 2 х 30 / 365 = 122,75.

Так, загальна сума пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача складає: 591,83 + 122,75 = 714 грн. 58 коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 723 грн. 29 коп. пені за прострочення оплати поставленого за договором товару за період з 26.01.2013 року по 09.07.2013 року підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 714 грн. 58 коп.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого за договором товару.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акром» (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Романчука, буд. 9, кв. 4; код ЄДРПОУ 38208277) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» (17452, Чернігівська область, Бобровицький район, с. Новий Биків, вул. Промислова, буд. 2А; код ЄДРПОУ 35920729) 10 667 грн. 52 коп. суми основної заборгованості за договором, 714 грн. 58 коп. пені та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

31.10.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 31.10.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.