Ухвала

від 01.10.2013 по справі 820/3955/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р.Справа № 820/3955/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ Телеком» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в л е н о:

У травні 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЛ Телеком» (далі по тексту ТОВ «ІТЛ Телеком»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янськ МДПІ) за № 0000050224 від 25.02.2013 року, яким йому на підставі акта перевірки від 12.02.2013 року № 1004/22.4-08/36036120, за встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1.125 грн. у тому числі 900 грн. за основним платежем, 225 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог посилається на хибність висновків акту перевірки від 12.02.2013 року № 1004/22.4-08/36036120 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІТЛ Телеком» (код 36036120) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» (код 35698428) за період серпень 2012 року», проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року позовні вимоги підприємства задоволено.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, в акті перевірки не викладено належних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог ПК України і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІТЛ Телеком» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2013 року фахівцями Основ'янської МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІТЛ Телеком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» за період серпень 2012 року, за наслідками якої складно акт перевірки від 12.02.2013 року № 1004/22.4-08/36036120 (а.с. 9-14, 104-114, далі по тексту - Акт перевірки), в якому встановлено:

- неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1,5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів»;

- порушення ТОВ «ІТЛ Телеком» ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8. п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44 з п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» в розмірі 900 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов з огляду на інформацію наявну в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», а також закріплену в акті від 25.10.2012 року №680/22-4/35698428 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року», отриманому від ДПІ у Київському районі м. Харкова, яким встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків на підставі чого податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» із контрагентами, у тому числі і ТОВ «ІТЛ Телеком».

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки 25.02.2013 року Основ'янською МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000050224, яким ТОВ «ІТЛ Телеком» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1.125 грн., у т.ч. за основним платежем 900 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 225 грн. (а.с. 8).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ІТЛ Телеком», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів»: 27.08.2012 року між ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» (Продавець) та ТОВ «ІТЛ Телеком» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 32, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язувався передати у власність товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали), а Покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно сплачувати дані товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору. Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються у Специфікаціях (п. 1.2. Договору).

На виконання умов вищезазначеного Договору, Продавцем у перевіряємий період було передано у власність ТОВ "ІТЛ Телеком" товар (будівельні матеріали). Виписано на адресу позивача податкову накладну №108 від 31.08.2012 року на загальну суму 5400,00 грн., у т.ч. ПДВ 900,00 грн., яка була відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладених. Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкової накладеної у податкового органу не виникло.

Факт отримання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями специфікації №1 від 27.08.2012 року, видатковою накладною №РН-0000046 від 31.08.2012 року на загальну суму 5400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 900,00 грн.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжного доручення та виписок по особовому рахунку у банку.

Транспортування товару згідно із умовами вищезазначеного Договору (п. 3.1) здійснювалося самовивозом: придбаний у ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» товар (будівельні матеріали) транспортувався гр. ОСОБА_2 (Перевізник), на підставі укладеного між останнім та ТОВ «ІТЛ Телеком» Договору про надання транспортних послуг №2/08/2012 року від 31.08.2012 року долученим до матеріалів справи .

Приданий у ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме в послідуючому реалізовано ФОП ОСОБА_3, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткової накладної №РН-0000001 від 01.02.2013 року та податкової накладної від 01.02.2013 року №2.

Доказів того, що отриманий від контрагента - ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», оскільки вони мали реальний характер, викликали зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 55, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року по справі № 820/3955/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07 жовтня 2013 року

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова