Рішення

від 14.10.2013 по справі 922/3419/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 922/3419/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Автосервіс", м. Харків, до державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", м. Харків, про стягнення 537998,45грн. за участю представників:

позивача - Шипілов А. Ю. (дов.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Транс-Автосервіс", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", про стягнення 537998,45грн. Позов обґрунтував неналежним виконанням відповідачем обов'язків замовника за договором № 1579а-ХКБМ від 14.07.2010 року, який був укладений між позивачем та відповідачем.

У судове засідання 14.10.2013р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

11 жовтня 2013 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про продовження строків розгляду справи та відкладення її розгляду в зв'язку з труднощами щодо погодження сторонами умов мирової угоди.

Представник позивача залишив клопотання відповідача на розсуд суду та пояснив, що сторони не дійшли згоди щодо мирової угоди, позов підтримує в повному обсязі з мотивів, наведених у ньому.

Суд зазначає, що про наявність даного спору в суді відповідачу стало відомо 19.08.2013р. при отриманні ухвали про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в судове засідання на 26.09.2013р. (отримання відповідачем ухвали суду підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення). Однак у судове засідання 26.09.2013р. відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

В слуханні справи 26.09.2013р. була оголошена перерва до 03.10.2013р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 03.10.2013 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди. Суд, вислухавши думку позивача, який не заперечував проти відкладення розгляду справи, задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні на 14 жовтня 2013 року об 11:00 год., в яке відповідач не з'явився.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд зазначає, що двомісячний строк розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України спливає, відповідачем не доведено виняткових обставин, за наявності яких строк розгляду справи може бути продовжений, при цьому подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання відповідачем витребуваних судом документів, неявка представника відповідача в призначене судове засідання та неповідомлення поважності причин неявки, надання повторно клопотання про відкладення розгляду справи з підстав укладення сторонами мирової угоди з одночасним неподанням документальних доказів на підтвердження цього факту в однозначний спосіб свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, недобросовісне користування ними, що явно направлено на свідоме затягування відповідачем судового процесу.

Таким чином, відповідач, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував

Суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, тому суд відмовляє в його задоволенні, а розгляд справи здійснює за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Суд, дослідивши матеріали судової справи та вислухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача встановив наступне.

14 липня 2010 року між казенним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", правонаступником якого є державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (замовник, відповідач) та ТОВ "Транс-Автосервіс" (виконавець, позивач) було укладено договір № 1579а-ХКБМ, відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов'язався виготовити та здати замовнику, а замовник прийняти та оплатити на умовах договору деталі, визначені специфікацією (основний договір).

До вказаного договору сторонами укладались додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4.

Відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 10 серпня 2012 року виконавець в доповнення до основного договору зобов'язується поставити та передати у власність замовника продукцію по цінам та в кількості, зазначених в специфікаціях та в графіку поставки продукції (пункт 1 додаткової угоди № 4). Виконавець здійснює поставку продукції партіями згідно графіку поставки продукції (пункт 4 додаткової угоди № 4).

Замовник, в силу пункту 3 вказаної додаткової угоди, зобов'язується прийняти продукцію та здійснити оплату на умовах, визначених угодою, зокрема: - авансовий платіж в розмірі 50 % вартості другої партії продукції здійснюється на протязі 5 банківських днів с дати отримання рахунку на оплату від виконавця: - кінцевий розрахунок в розмірі 50 % від вартості кожної партії продукції здійснюється замовником на протязі п'яти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі кожної партії продукції (пункт 5 додаткової угоди № 4).

Пунктом 2.2 основного договору передбачено, що датою виконання зобов'язань зі сторони виконавця є дата підписання сторонами акту прийому-передачі продукції, а датою виконання зобов'язань зі сторони замовника є дата здійснення кінцевого розрахунку за договором.

Виконуючи умови вказаного договору, виконавцем виготовлено продукцію для замовника на загальну суму 1972884,96 грн., яку останній отримав за актом приймання-передачі продукції від 12 грудня 2012 року.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 14.08.2012р. був здійснений авансовий платіж за продукцію в сумі 986442,48 грн., в подальшому здійснені оплати : 13.03.2013р. у сумі 200000,00 грн., 10.06.2013р. у сумі 250000,00 грн.

Таким чином, по вказаній поставці виникла заборгованість у сумі 536442,48 грн.

Сторонами здійснена звірка взаєморозрахунків за період з 14.08.2012р. по 31.07.2013р., з якого вбачається, що станом на 14.08.2013о. у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 1555,93 грн., а також існує заборгованість по вищезазначеній поставці в сумі 536442,48 грн., загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 537998,41 грн.

Суд зазначає, що в акті звірки сторонами визначена загальна заборгованість у сумі 537998,45 грн., яка визначена у зв'язку з тим, що сторони зазначили суму поставки не 1972884,96 грн., а 1972885,00 грн., що не відповідає первинним документам, а тому суд вважає необґрунтованим пред'явлення вимоги щодо стягнення 0,04 грн.

Відповідачем визнана наявність даної заборгованості в акті звірки, акт звірки підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

В зв'язку з наявністю заборгованості, позивачем було направлено відповідачу претензію № 19 від 22.07.2013р. про необхідність сплати заборгованості.

У відповіді на претензію № 3864/2 від 31.07.2013р. відповідач визнав наявність заборгованості, одночасно зазначивши, що розрахуватись із виконавцем не має можливості через неотримання грошових коштів від іноземних замовників.

Надаючи юридичну кваліфікацію зазначеним вище обставинам з урахуванням норм чинного законодавства суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з наведених обставин та з урахуванням приписів наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Транс-Автосервіс" належним чином виконало свої зобов'язання за договором № 1579а-ХКБМ, проте ДП "ХКБМ" порушені свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 537998,41 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код 14310299, р/р 26001962506936 в ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851) на користь ТОВ "Транс-Автосервіс" (61001, м. Харків, вул. Молодої Гвардії, буд. 15/17, код 32337283, р/р 260043011033 у Першій Харківській філії ПАТ АКБ "Базис" м. Харкова, МФО 351599) 537998,41 грн. основної заборгованості, 10760,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2013 р.

Суддя Яризько В.О.