Рішення

від 29.10.2013 по справі 907/962/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.2013 Справа № 907/962/13

За позовом Прокурора м.Мукачево

в особі Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево

до відповідача Державного проектного підприємства "Мукачевопроект", м. Мукачево

про стягнення 13422,81 гривень (з врахування заяви про зменшення позовних вимог від 28.10.2013),

Суддя Русняк В.С.

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Логойда А.Т., керівник,

від прокуратури - Камінська О.В., старший прокурор відділу прокуратури м. Ужгород

У судовому засіданні 29.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди №85 від 23.03.1998 у сумі 13422,81 грн., в т.ч. основний борг з врахуванням індексу інфляції, 402,68 грн. 3% річних та 26,67 грн. - пеня,

Клопотанням №106-2474-13 від 28.10.2013 в порядку ст. 22 ГПК України прокурор зменшив позовні вимоги. Просить стягнути з Відповідача суму 13422,81 грн., в т.ч. основний борг з врахуванням індексу інфляції, 402,68 грн. 3% річних та 26,67 грн. - пеня (відповідно до поданого розрахунку заборгованості по орендній платі за використання приміщення площею 49,6 кв.м. та в межах строку позовної давності).

Вказане клопотання про зменшення позовних вимог подано учасником процесу до прийняття рішення судом першої інстанції, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, з огляду на що приймається судом.

Також, на виконання вимог суду, подав докази на підтвердження надання у власність частини приміщення кредитній спілці „Сяйво Карпат" (а саме - договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2007 року).

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими. Зокрема, стверджує, що за період з 2006 року по 2008 рік перерахував орендну плату в сумі 11215,28 грн. та виконав значну частину ремонтних робіт на суму 9700,30 грн. У 2007 році ним списано дебіторську заборгованість на суму 24600,00 грн. (виконані проектні роботи для управління міського господарства м. Мукачево). Таким чином, враховуючи наведені обставини, вважає, що заборгованість перед позивачем відсутня.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Двадцять третього березня 1998 року між Мукачівським управлінням житлово-комунального господарства (орендодавець) та ДПП "Мукачевопроект" (орендар) укладено договір оренди №85, відповідно до п.1 якого орендодавець здає, а орендар бере у тимчасове платне користування нежитлові приміщення площею 90,5 кв.м., що знаходяться на пл..Миру,17 в м.Мукачево.

Сторони визначили, що термін оренди складає один рік (п.4.1 договору). Пунктом 4.2 договору встановлено, якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично продовжується на один рік. Відповідно до зазначеної умови дія договору багаторазово продовжувалась.

Відповідно до розділу 7 вказаного договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Розділом 10 договору передбачено, що у випадку закінчення дії даного договору орендна плата виплачується орендарем до дня фактичної здачі приміщення.

Листом № 1231/01-18 від 15.11.2007 року виконком Мукачівської міської ради до закінчення чергового строку дії договору попередив про намір розірвати договір оренди в зв'язку з відсутністю реагування на вимоги про переукладення договору та звільнення приміщення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду по справі 3/67 від 21.05.2009, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2009 року Державне проектне підприємство „Мукачевопроект" зобов'язано усунути перешкоди в користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями, які розташовані за адресою м. Мукачево, пл. Миру, 17, шляхом звільнення та передачі їх Мукачівській міській раді.

На виконання вказаних постанов 08.07.2009 року господарським судом Закарпатської області було видано наказ.

Відповідно до листа №06-14/1328 від 04.07.2013 заступника начальника МВ ДВС Мукачівського МРУЮ (а.с. 27) вищевказаний наказ станом на 04.07.2013 є фактично невиконаним.

Таким чином, відповідач по сьогоднішній день використовує нежиле приміщення, що є предметом договору від 23.03.1998 року, оскільки приміщення не повернено позивачу у встановленому законом порядку.

Виходячи із змісту вже зазначеного розділу 10 договору орендна плата має виплачуватися орендарем до дня фактичної здачі приміщення.

Факт використання приміщення відповідачем не заперечується.

Разом з тим, судом встановлено, що частину приміщення позивачем передано у власність кредитній спілці „Сяйво Карпат" (за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2007 року).

Таким чином, відповідачем використовується приміщення площею 49,6 кв.м.

Матеріалами справи (а саме - розрахунком заборгованості по орендній платі за використання приміщення площею 49,6 кв.м. та в межах строку позовної давності) повністю підтверджено, що у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на суму 13422,81 грн., в т.ч. основний борг з врахуванням індексу інфляції, 402,68 грн. 3% річних та 26,67 грн. - пеня (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.10.2013 в порядку ст. 22 ГПК України, яка подана до прийняття рішення, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому прийнята судом).

Відповідно до пункту 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Спірні відносини сторін, оскільки вони стосуються договірних зобов'язань сторін як учасників господарських відносин по оренді комунального майна, регулюються відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

За змістом ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Так само статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.ст. 2, 18, 19, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

З огляду на наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги, що господарські зобов'язання повинні виконуватися суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за спірний період з жовтня 2010 року по вересень2013 року правомірні та підлягають задоволенню судом.

Щодо нарахованих позивачем 402,68 грн. річних (3%) та 26,67 грн. пені, то вони підлягають до стягнення судом з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та на підставі ст. 230 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. .

Отже, заборгованість у частині стягнення 402,68 грн. річних (3%) та 26,67 грн. пені повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає до стягнення на підставі вказаних норм права.

Заперечення відповідача щодо наявності заборгованості по сплаті орендної плати спростовуються наявними у справі документами та не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Відповідач покликається на те, що за період з 2006 року по 2008 рік перерахував орендну плату в сумі 11215,28 грн. та виконав значну частину ремонтних робіт на суму 9700,30 грн. У 2007 році ним списано дебіторську заборгованість на суму 24600,00 грн. (виконані проектні роботи для управління міського господарства м. Мукачево).

Однак предметом даного позову є стягнення заборгованості, нарахованої за спірний період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року.

Отже, факт заборгованості відповідача по орендній платі згідно з вказаним вище договором оренди на суму 13422,81 грн. належним чином доведений поданими суду доказами, зокрема договором оренди, розрахунком заборгованості по орендній платі за використання приміщення площею 49,6 кв.м. та в межах строку позовної давності, відповідачем не спростований, оскільки ним не подано жодних доказів, які б спростували викладені у позовній заяві обставини.

Таким чином, з відповідача належить стягнути на користь позивача борг по орендній платі з врахуванням індексу інфляції в розмірі 13422,81 грн. (в т.ч. 402,68 грн. річних (3%) та 26,67 грн. пені).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи у сумі 1720,50 грн. підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та п.4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного проектного підприємства "Мукачевопроект" (89600, м. Мукачево, пл. Миру, буд. 17, код 22106905) на користь Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради (89600, м. Мукачево, вул. Пушкіна, буд. 2, код 25436247) суму 13422,81 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять дві грн. 81 коп.) заборгованості за договором оренди №85 від 23.03.1998 року (в т.ч. 402,68 грн. річних (3%) та 26,67 грн. пені).

3. Стягнути з Державного проектного підприємства "Мукачевопроект" (89600, м. Мукачево, пл. Миру, буд. 17, код 22106905) в дохід Державного бюджету України (банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 03499922, МФО 812016, рахунок №31211206783002, код платежу - 22030001) суму 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору .

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.10.2013.

Суддя В.С. Русняк