cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/18670/13 29.10.13
За позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лекс-
практика»
Про стягнення 33 575,79 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Овдієнко Г.М. - по дов. № б/н від 11.10.2013
Від відповідача не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лекс-практика» про стягнення 31 091,22 грн. боргу по орендній платі, 1 922,79 грн. пені, 55,87 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 505,91 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди приміщення № 1/2 від 02.04.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 порушено провадження у справі № 910/18670/13 та призначено справу до розгляду на 15.10.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18670/13 від 15.10.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами ухвали про порушення провадження у справі від 27.09.2013, розгляд справи був відкладений на 29.10.2013.
Позивач в судовому засіданні 29.10.2013 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 29.10.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.09.2013 та ухвали від 15.10.2013 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Ольжича, 12, кв. 51, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.10.2013 є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 29.10.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
02.04.2012 між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лекс-практика» (суборендар) було укладено договір суборенди приміщення № 1/2 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендар зобов'язався передати суборендарю за плату на певний строк на умовах цього договору у користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Солом'янська, 2, загальною площею 24,3 кв. м. (6 поверх, приміщення № 614) (далі - приміщення).
Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг суборенди, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 31 091,22 грн. та несвоєчасне виконання зобов'язання нараховані пеня в розмірі 1 922,79 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 55,87 грн. та 3% річних в сумі 505,91 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 4.3.1. договору орендар зобов'язаний передати приміщення суборендарю в строки та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 2.1. договору визначено, що приміщення, зазначене в п. 1.1. цього договору. Повинно бути передано орендарем та прийняте у користування суборендарем протягом двох робочих днів з дати підписання цього договору.
Згідно з п. 2.2. договору передача приміщення здійснюється за актом прийому-передачі приміщення, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
На підставі акту прийому-передачі від 02.04.2012 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, площею 24,3 кв. м. (6 поверх, приміщення № 614).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір укладається на термін до 31.12.2012.
Додатковою угодою від 28.12.2012 до договору сторони встановили термін дії договору до 31.12.2013.
Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 3.1. договору розмір орендної плати в місяць за приміщення, що орендується становить 3 454,58 грн. в тому числі ПДВ - 575,76 грн., з розрахунку 142,16 грн. за 1 кв. м.
Згідно з п. 3.3. договору першим днем строку, за який суборендар повинен вносити орендну плату згідно договору, є день укладення сторонами акту прийому-передачі в суборенду приміщення, а останнім днем цього строку є день укладення сторонами акту приймання-передачі з суборенди приміщення.
Пунктом 3.4. договору визначено, що в підтвердження факту користування приміщенням, що орендується та здійснення розрахунків про договору, орендар в останній день кожного місяця направляє суборендарю акт приймання-передачі, а суборендар в свою чергу зобов'язується підписати даний акт та в 2-денний строк направити орендарю.
В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін: № ОУ-0000859 від 30.11.2012, № ОУ-0000914 від 31.12.2012, № ОУ-0000001 від 31.01.2013, № ОУ-0000101 від 28.02.2013, № ОУ-0000151 від 31.03.2013, № ОУ-0000214 від 30.04.2013, № ОУ-0000306 від 31.05.2013, № ОУ-0000316 від 30.06.2013, № ОУ-0000365 від 31.07.2013. Кожний з цих актів складений на суму 3 454,58 грн.
Отже, відповідачем у вказаний період отримано послуги суборенди загальною вартістю 31 091,22 грн.
Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця згідно виставлених орендарем рахунків.
Позивачем доказів виставлення відповідачу рахунків не подано, проте суд вважає, що оскільки розмір орендної плати є фіксованим та умовами договору визначено строк її сплати, ніщо не перешкоджало відповідачу здійснювати оплату за користування приміщенням.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 4.1.3. договору суборендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендарю орендну плату за користування приміщенням.
Наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати у період з листопада 2012 року по липень 2013 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем обґрунтованими розрахунками позивача становить 31 091,22 грн.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 091,22 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги суборенди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендної плати суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 922,79 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 922,79 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 55,87 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 505,91 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору не передбачений інший розмір процентів.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 55,87 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 505,91 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Лекс-практика» (м. Київ, вул. Ольжича, 12, кв. 51, код ЄДРПОУ 34354185) на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» (м. Київ, вул. Хорива, 9-А, код ЄДРПОУ 21516802) 31 091 (тридцять одну тисячу дев'яносто одну) грн. 22 коп. боргу по орендній платі, 1 922 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дві) грн. 79 коп. пені, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 87 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 505 (п'ятсот п'ять) грн. 91 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 31.10.2013.
Суддя В.В.Сівакова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2013 |
Оприлюднено | 01.11.2013 |
Номер документу | 34470182 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сівакова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні