Рішення

від 24.10.2013 по справі 914/3738/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2013 р. справа № 914/3738/13

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс" (юридична адреса: 79005, вул.К.Левицького, 27/16, м.Львів; ідентифікаційний код 31729394; поштова адреса: 79035, вул. Бузкова, 2, м. Львів),

Відповідач: Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (79010, вул.Личаківська, 26, м.Львів; ідентифікаційний код 08160677),

про стягнення заборгованості у сумі 93900,00грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Яценко М.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : не з'явився

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Медокс" заявлено позов до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з вимогою стягнення боргу у сумі 93900,00грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договорів №109 від 01.11.2012 року та №112 від 12.11.2012 року.

04.10.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 00хв. 17.10.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 17.10.2013р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав для стягнення боргу з Відповідача.

Відповідача в жодне з судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 23.10.2013 року подав через канцелярію суду заяву/повідомлення про визнання суми боргу згідно позовних вимог.

Ухвали господарського суду Львівської області надсилались Сторонам у відповідності з вимогами ч.1 ст.64 ГПК України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне :

Щодо стягнення 93900,00грн. основного боргу.

01.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс" (Учасник) та Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (Замовник) уклали Договір №109 про закупівлю товарів за державні кошти (далі-Договір 1), згідно з умовами якого (п.1.1) Учасник зобов'язується поставити у 2012 році Замовникові товари, зазначені в Специфікації, а Замовник прийняти і оплатити такі товари; найменування товару: медичне обладнання та медичні меблі; ціна за одиницю товару, кількість товару визначені в Специфікації, яка додається до Договору, і є його невід'ємною частиною (п.1.2).

Пунктом 3 Договору 1 встановлено, що ціна Договору становить 86569,26грн. без ПДВ; ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п.4 Договору 1, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунку на оплату товару на умовах відстрочки платежу на термін не більше 30 календарних днів, з моменту поставки товару. До рахунку додаються накладні на товар.

Приписами п.5 Договору 1 встановлено, що термін поставки (передачі) товарів: 1 доба з дня отримання замовлення; місце поставки (передачі) товарів: вул.Братів Міхновських, 41А, м. Львів.

У п.9 Договору зазначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій; у разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 10 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року.

Згідно з п.12 Договору, невід'ємною частиною Договору є специфікація, яка між Сторонами підписана з визначенням найменування товару, кількості, одиниць виміру, цін за одиницю та загальної вартості.

12.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс" (Учасник) та Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (Замовник) уклали Договір №112 (далі - Договір 2), згідно з умовами якого (п.1.1), Учасник зобов'язується поставити у 2012 році Замовникові товари, зазначені в Специфікації, а Замовник прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару: набір шин полімерних іммобілізаційних вакуумних Медтехніка; матрац вакуумний іммобілізаційний МИВ-2. Ціна за одиницю товару, кількість товару визначені в Специфікації, яка додається до Договору, і є його невід'ємною частиною (п.1.2).

Пунктом 3 Договору 2 встановлено, що ціна Договору становить 7330,74грн. без ПДВ; ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п.4 Договору 2, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунку на оплату товару на умовах відстрочки платежу на термін не більше 30 календарних днів, з моменту поставки товару. До рахунку додаються накладні на товар.

Приписами п.5 Договору 2 встановлено, що термін поставки (передачі) товарів: 1 доба з дня отримання замовлення; місце поставки (передачі) товарів: вул.Личаківська,26, м. Львів.

У п.9 Договору 2 зазначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 10 Договору 2 передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року.

Згідно з п.12 Договору 2, невід'ємною частиною Договору є специфікація, яка між Сторонами підписана з визначенням найменування товару, кількості, одиниць виміру, цін за одиницю та загальної вартості.

На виконання умов Договорів та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договорами, Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано Товар за накладними №М-00004227 від 01.11.2012р. на суму 12823,80грн. з ПДВ; №М-00004228 від 01.11.2012р. на суму 73745,46грн. з ПДВ та №М-00004388 від 12.11.2012р. на суму 7330,74грн.; всього на загальну суму 93900,00грн., що підтверджується підписами та відтисками печаток Сторін.

Крім того, поставка вищенаведеного Товару підтверджується і наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

При цьому підписання покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Відповідач за поставлений йому товар не розрахувався.

13.09.2013 року Позивач направив на адресу Відповідача Лист-вимогу (вих.№470) з вимогою сплатити наявну суму заборгованості, який отриманий останнім 18.09.2013р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23), проте, залишений без відповіді.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем становить 93900,00грн .

Окрім описаних вище первинних документів, борг Відповідача перед Позивачем в розмірі 93900грн. згідно укладених Договорів 1, 2 підтверджується також підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013р.

Крім того, 23.10.2013р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Відповідача №2622 від 23.10.2013р. (вхідний №44321/13), в якому Відповідач визнає про існування боргу перед Позивачем в розмірі 93900грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладених між Сторонами Договорів №109 від 01.11.2012 року та №112 від 12.11.2012 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки .

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за отриманий згідно Договорів №109 від 01.11.2012 року та №112 від 12.11.2012 року Товар, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 939000,00грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не надані докази здійснення відповідачем оплати 939000,00грн. боргу повністю чи частково; враховуючи також визнання відповідачем боргу в розмірі 93900грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 939000,00грн. основного боргу підлягають до задоволення.

24.10.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 29.10.2013р.

Враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача та результати розгляду спору, норма ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на нього судових витрат у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (79010, вул. Личаківська, 26, м.Львів; ідентифікаційний код 08160677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медокс" (79005, вул.К.Левицького, 27/16, м.Львів; ідентифікаційний код 31729394) 93900,00грн. основного боргу та 1878,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.