Рішення

від 17.10.2013 по справі 917/1611/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 917/1611/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чуднівський комбікормовий завод", 13224, Житомирська область, Чуднівський район, с. Вільшанка, вул. Західна, 19

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", юридична адреса: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10, поштова адреса: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 121-В

про стягнення 454556,55 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Струков Б.В.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 17.10.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості відповідно до договору складського зберігання насіння сої № 1-СБ/ЗБ/2012 від 22.10.2012 року в розмірі 454556,55 грн., у т.ч. 389862,08 грн. основної заборгованості та 64694,47 грн. неустойки.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням поданого до суду клопотання № 77 від 11.10.2013 року (т. 2, а.с. 136-137) про збільшення їх розміру, згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача 467018,47 грн. заборгованості за спірним договором, у т.ч. 389862,08 грн. основного боргу, 35928,92 грн. пені та 41227,47 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

У відповідності до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Подане позивачем клопотання приймається до розгляду, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 467018,47 грн. заборгованості згідно договору складського зберігання насіння сої № 1-СБ/ЗБ/2012 від 22.10.2012 року, в т.ч. 389862,08 грн. основного боргу, 35928,92 грн. пені та 41227,47 грн. штрафу.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а.с. 135), відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду даної справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

22.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чуднівський комбікормовий завод" (позивач, зерновий склад) і Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (відповідач, поклажодавець) був укладений договір складського зберігання насіння сої № 1-СБ/ЗБ/2012 (т. 1, а.с. 43-53), відповідно до якого поклажодавець зобов'язався передати, а зерновий склад - прийняти на зберігання насіння сої (далі - зерно), призначене для використання на продовольчі, кормові та технічні потреби, а також для експортування (п. п. 1.1., 1.2. договору).

У свою чергу поклажодавець згідно п. п. 3.4., 9.1.-9.12. договору складського зберігання насіння сої № 1-СБ/ЗБ/2012 від 22.10.2012 року (далі - договір) зобов'язався своєчасно розраховуватись за надані йому зерновим складом послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна, зокрема:

- сплатити вартість послуг зернового складу, пов'язаних з прийманням, очисткою, знезараженням та сушкою зерна при переданні такого зерна на зберігання, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних днів з моменту видачі складського документу на таке зерно (п. 9.3. договору);

- сплачувати вартість послуг зернового складу по зберіганню зерна щомісячно до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані такі послуги (п. 9.5. договору).

Конкретні тарифи на послуги зернового складу узгоджено сторонами в додатку № 1 до спірного договору (т. 1, а.с. 54).

Згідно п. 15.1. спірного договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 22.10.2012 року по 29.11.2012 року позивач прийняв від відповідача на зберігання зерно загальною вагою 1322830,00 кг, що підтверджується виписаними позивачем у відповідності до положень п. 4.10. договору, ч. 3 ст. 26, ст. ст. 37, 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (№ 37-IV від 04.07.2002 року) та ч. 1 ст. 937, ч. 3 ст. 957 ЦК України складськими квитанціями та товарно-транспортними накладними відповідача (т. 1, а.с. 57-259).

В подальшому протягом строку дії укладеного договору відповідно до положень п. п. 6.2., 6.4. договору відповідач частково витребував (відвантажував) власне зерно зі зберігання. Так, у період з 19.12.2012 року по 28.12.2012 року згідно заяви на відвантаження зерна б/н від 18.12.2012 року та довіреності № 176 від 18.12.2012 року (т. 1, а.с. 260, 261) відповідач забрав зі зберігання частину партії зерна в кількості 433980,00 кг. Відвантаження відповідачем зазначеної частини партії підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними і актом-розрахунком № 29 від 28.12.2012 року (т. 1, а.с. 262-273), складання якого передбачено Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Мінагрополітики України № 661 від 13.10.2008 року (далі - Інструкція).

За результатом відвантаження відповідачем частини партії зерна, враховуючи зміни у вазі зерна, що відбулися внаслідок проведення позивачем робіт із сушки та очищення зерна, а також природного убутку в масі, залишок зерна на зберіганні у позивача склав 546893,00 кг.

У період з 03.01.2013 року по 19.02.2013 року відповідно до заяви на відвантаження зерна б/н від 03.01.2013 року та довіреностей № 5 від 17.01.2013 року, № 18 від 19.02.2013 року (т. 2, а.с. 1-4) відповідач забрав зі зберігання позивача частину партії зерна в кількості 287500,00 кг. Відвантаження відповідачем даної частини партії підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актом-розрахунком № 2а від 28.02.2013 року (т. 2, а.с. 5-13).

За результатом відвантаження відповідачем частини партії зерна, враховуючи зміни у вазі зерна, що відбулися внаслідок природного убутку в масі, залишок зерна на зберіганні склав 258240,00 кг.

У період з 07.03.2013 року по 15.04.2013 року відповідно до заяви на відвантаження зерна б/н від 07.03.2013 року та довіреностей № 28 від 07.03.2013 року, № 30 від 19.03.2013 року, а також № 45 від 12.04.2013 року (т. 2, а.с. 14-17) відповідачем було забрано зі зберігання позивача частину партії зерна в кількості 211420,00 кг. Відвантаження відповідачем вищевказаної частини партії підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актом-розрахунком № 8 від 16.07.2013 року (т. 2, а.с. 18-28).

За результатом відвантаження відповідачем частини партії зерна, враховуючи зміни у вазі зерна, що відбулися внаслідок природного убутку в масі, залишок зерна на зберіганні склав 44345,00 кг.

На залишок зерна, що продовжував зберігатись після відвантаження відповідачем решти частини переданої до 29.11.2013 року на зберігання партії зерна, позивачем було видано складську квитанцію № 162 від 16.07.2013 року (т. 2, а.с. 107).

Рух зерна відповідача на зберіганні у позивача наскрізним порядком (без урахування змін у вазі зерна за рахунок усушки та природного убутку) відображений у реєстрі форми № 36 (т. 2, а.с. 29-26), обов'язковість ведення якого передбачена положеннями Інструкції.

В ході виконання позивачем власних зобов'язань по зберіганню зерна відповідача у відповідності до положень п. п. 5.6., 9.6., 9.8. укладеного договору позивач складав і направляв на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату, а також акти приймання-передачі наданих послуг (т. 2, а.с. 37-101). Дані акти були підписані відповідачем без жодних зауважень або заперечень.

Разом із тим, як зазначається у позовній заяві, в порушення п. п. 9.3., 9.5. укладеного договору відповідач, починаючи з 07.12.2012 року і станом на момент звернення до суду з цим позовом, вартість послуг з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна, а також пов'язаних зі зберіганням зерна додаткових послуг, оплатив лише частково, про що свідчать надані до справи копії банківських виписок по рахунку (т. 2, а.с. 102-103). Залишок заборгованості за надані позивачем послуги станом на 01.07.2013 року склав 389862,08 грн., у т.ч.:

- за актом № 161 від 07.12.2012 року - 319569,02 грн.;

- за актом № 177 від 28.12.2012 року - 11277,62 грн.;

- за актом № 5 від 31.01.2013 року - 8608,06 грн.;

- за актом № 13 від 28.02.2013 року - 7515,16 грн.;

- за актом № 17 від 28.02.2013 року - 1821,76 грн.;

- за актом № 18 від 27.03.2013 року - 10902,50 грн.;

- за актом № 19 від 27.03.2013 року - 5061,90 грн.;

- за актом № 34 від 30.04.2013 року - 1831,66 грн.;

- за актом № 35 від 30.04.2013 року - 3216,12 грн.;

- за актом № 37 від 31.05.2013 року - 1363,57 грн.;

- за актом № 38 від 27.06.2013 року - 1319,58 грн.;

- за актом № 39 від 09.07.2013 року - 17374,82 грн.

29.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості та сплату неустойки, у відповідь на яку відповідач листом № 1023 від 20.06.2013 року (т. 2, а.с. 105-106) попрохав розстрочити виплату заборгованості та зобов'язався здійснити перший платіж в рахунок погашення боргу до кінця червня 2013 року, однак дані зобов'язання відповідач не виконав.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) 389862,08 грн. основного боргу, а також нараховані на нього на підставі п. п. 11.4., 11.5. договору пеню в розмірі 35928,92 грн. та штраф у розмірі 41227,47 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Положеннями ст. ст. 956, 957 ЦК України визначено, що за договором складського зберігання товарний склад (організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності) зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. При цьому в силу ч. 1 ст. 947 ЦК України до плати за зберігання можуть бути включені витрати зберігача на зберігання речі.

Обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі розраховуватись за надані позивачем послуги та строки його виконання встановлено п. п. 3.4., 9.1., 9.3., 9.5. спірного договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу надання послуг складського зберігання, обсяги та вартість наданих послуг, факт виставлення рахунків на оплату наданих за договором послуг, факт наявності заборгованості в сумі 389862,08 грн. за надані згідно договору послуги та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем. Крім того, факт наявності заборгованості у вказаному вище розмірі не заперечується й відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків (т. 2, а.с. 116).

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 389862,08 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 11.4., 11.5. договору в разі прострочення строків, встановлених п. п. 9.3, 9.5. цього договору, поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а у випадку прострочення більш ніж на 60 календарних днів - штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, простроченої більш ніж на 60 календарних днів.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем пені та штрафу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (юридична адреса: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10, поштова адреса: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 121-В, код ЄДРПОУ 30382533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чуднівський комбікормовий завод" (13224, Житомирська область, Чуднівський район, с. Вільшанка, вул. Західна, 19, код ЄДРПОУ 31965530) - 389862,08 грн. основного боргу, 35928,92 грн. пені, 41227,47 грн. штрафу та 9340,37 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.