cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/4039/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2000", с. Селещина до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2010", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 131 497,62 грн. за участю представників сторін:
позивача - Батраченко В.В., дов № 1160 від 01 січня 2013 року,
відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз 2000", с.Селещина (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2010", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 131 497,62 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором постачання нафтопродуктів №3/Із від 22.10.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 121 605,90 грн., пені в розмірі 2795,27 грн., 30 % річних в розмірі 7096,45 грн. та судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09.10.2013 року о 11:15 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.10.2013 року о 11:30 годині.
До господарського суду Харківської області 28.10.2013 року від позивача надійшов супровідний лист (вх. 39711), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи. Крім того, у вказаному листі позивач зазначає, що 08.10.2013 року відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 10 000,00 грн.
Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги, з урахуванням здійсненої відповідачем проплати в розмірі 10 000,00 грн. підтримує та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу 111 605,90 грн., пені в розмірі 2795,27 грн., 30 % річних в розмірі 7096,45 грн. та судові витрати. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 28.10.2013 року повернулась ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.09.2013 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2013р., місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2010" є: 61002, м. Харків, вул. Артема, буд.3.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
22 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ 2000» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп-2010» (покупець, відповідач) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 32/Із (Договір), згідно з умовами якого Позивач зобов'язався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність Відповідачу нафтопродукти, (далі по тексту - Товар), а Відповідач зобов'язався приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору та Додаткових угод до нього.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п. 2.1 Договору, асортимент, ціна та кількість Товару, що поставляються за даним Договором, визначаються сторонами у накладних на товар, які є невід'ємними частинами даного Договору і формуються на підставі замовлень відповідача з урахуванням можливостей позивача.
Вартість прийнятого відповідачем Товару визначається в оформлених (в т.ч. підписаних Сторонами) накладних (п.2.3 Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, Покупець зобов'язується оплатити Товар згідно умов визначених в Додаткових угодах до даного Договору. В разі проведення поставки Товару, не підписавши Додаткової угоди у встановлений строк, на дану партію Товару, Покупець зобов 'язаний провести розрахунок на протязі 2 (двох) банківських днів з дати отримання товару.
25 червня 2013 року укладено додаткову угоду № 390 до Договору №32/Із від 22 жовтня 2012 року, відповідно до якої Позивач відвантажив ТОВ "Темп-2010" нафтопродукти, а саме: бензин А-92 е-40 ТУРБО у кількості 7020 літрів на суму 56160.00 гривень та бензин А-95 евро у кількості 6747 літрів на суму 65445,90 гривень.
Відповідно до п.4. Додаткової угоди № 390 від 25.06.2013 року до Договору №32/Із від 22 жовтня 2012 року, сторони погодили, що оплата товару відповідач зобов'язується здійснити протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження товару.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар, а саме бензин А-92 е-40 ТУРБО у кількості 7020 літрів на суму 56160,00 грн. та бензину А-95 евро у кількості 6747 літрів на суму 65445,90 грн., про що свідчить видаткова накладна №390 від 25 червня 2013 року на суму 121 605,90 грн., скріпленою печатками та підписами представників сторін (арк.с. 17) та довіреністю на отримання цінностей від ТОВ «СОЮЗ 2000» № 12 ААГ № 288859 від 25 червня 2013 року, с (арк.с.19).
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, станом на момент розгляду справи не сплаченою залишилась сума боргу в розмірі 121 605,90 грн.
Судом встановлено, що відповідач частково сплатив на рахунок позивача суму боргу в розмірі 10 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № КП/8101702 від 08.10.2013 року, проте, вже після звернення позивача з позовом до суду, тому враховуючи вищевикладене провадження в частині стягнення 10 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України.
Враховуючи, що сума боргу в розмірі 111 605,90 грн. відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 111 605,90 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2795,27 грн. пені, 7096,45 грн. 30 % річних.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 6.6. Договору, встановлено, що у випадку прострочення Покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку передбаченого Договором або Додатковою угодою до Договору, Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять процентів) річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 30 % річних, в розмірі 7096,45 грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
П. 6.4. Договору, передбачено, що у випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.
Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення пені, передбачених п.6.4. договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача, визнав позовні вимоги в частині стягнення 2795,27 грн., є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2010" (61002, м. Харків, вул. Артема, буд.3., код ЄДРПОУ 37365399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ 2000» (39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Леніна, 4/А, р/р 26001324132067 в Полтавському ГРУ «Приватбанк» м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 30131474) суму основного боргу в розмірі 111 605,90 грн.; 2795,27 грн. - пені, 30 % річних в розмірі 7096,45 грн. та судовий збір в розмірі 2629,95 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. - провадження у справі припинити.
Повне рішення складено 01.11.2013 р.
Суддя Буракова А.М.
922/4039/13
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 28.10.2013 |
Оприлюднено | 01.11.2013 |
Номер документу | 34470519 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Буракова А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні