Рішення

від 21.10.2013 по справі 908/2675/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/9/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2013 Справа № 908/2675/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2675/13

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако», м. Запоріжжя

про стягнення 4 743,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача- Кузьміна С.Ю., довіреність №4096/27 від 18.06.2013р.;

від відповідача -не з'явився.

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» про стягнення боргу в сумі 4 743,09 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501483 від 01.09.2006 року.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). На адресу суду були повернуті рекомендовані листи, які надсилалися судом на адресу відповідача. Тому вказані обставини повинні бути досліджені судом під час розгляду спору.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченнямм терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Безпосередньо у судовому засіданні представником позивача було надано витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.03.2013 року, за змістом якого вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, вказаної у позовній заяві, а саме: 69059, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 4. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а тому його не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Судом, з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України, створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.09.2006 року між Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району, далі Теплопостачальна організація, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако», далі Споживач, був укладений договір № 501483 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір, за умовами якого Теплопостачальна організація зобов'язалася відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п.1.1).

Умовами пунктів 6.1, 6.2, 6.3 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій формі, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом, періодом якого є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації на підставі акту приймання - передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6 Договору, сторони врегулювали питання приймання передачі документів за розрахунковий період, зокрема Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну.

Строк дії Договору визначений у пункті 10.1 Договору, який набуває чинності з 01.09.2006 року і діє до 01.09.2007 року. Відповідно до п.10.2 Договору він припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення Господарським судом, ліквідації однієї із сторін. За умовами п. 10.4 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п.10.2.

Так, на виконання умов Договору, в період з січня 2013 року по лютий 2013 року включно позивачем поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 6 237, 57 грн., про що сторонами підписані без зауважень та пропозицій, скріплені печатками підприємств акти приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2013 року та від 28.02.2013 року.

Однак, свої зобов'язання з оплати теплової енергії відповідач виконав частково, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 4 743,09 грн., який позивач і намагається стягнути.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Докази по справі свідчать про наявність заборгованості у відповідача за Договором № 50114 83 від 01.09.2006 року в сумі 4 743,09 грн., що підтверджується складеним між сторонами актом звірки розрахунків за теплову енергію станом на 02.09.2013 року на зазначену суму. Докази розірвання Договору відповідно до п. 10.2 в матеріалах справи відсутні, а тому він вважається продовженим за приписами пункту 10.4.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, а борг по постачанню теплової енергії в сумі 4 743,09 грн. підтверджено обставинами справи та актом звірки розрахунків станом на 02.09.2013 року, підписаного сторонами. Відповідач доказів оплати поставленої теплової енергії за Договором суду не надав.

За такими обставинами, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» про стягнення заборгованості в сумі 4 743,09 грн. за поставлену теплову енергію за Договором № 501483 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако», відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.10.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 55, 193 ГК України, ст. ст. 599, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 69, 81 1 , 82, 82 1 , 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако», 69059, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 4, код ЄДРПОУ 19280686, на користь:

- Концерну «Міські теплові мережі» в особі в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, борг в сумі 4 743 (чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 09 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 25.10.2013 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.