Рішення

від 28.10.2013 по справі 922/4025/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/4025/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Исток - Плюс", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРА №62", м. Чугуїв про стягнення заборгованості в розмірі 6622,11 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Исток-Плюс", м. Запоріжжя (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРА №62", м. Чугуїв про стягнення заборгованості в розмірі 6622,11 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором купівлі продажу № І-00453 від 03.01.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 526, 527, 530, 549, 550, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 20, 231, 234 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5641,74 грн., 343,40 грн. пені, 564,17 грн. штрафу та 72,80 грн. 3% річних та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09.10.2013 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.10.2013 року о 11:00 годині. Крім того, вказаною ухвалою було прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. 37392) до розгляду та продовжити розгляд справи з урахуванням цих змін.

До господарського суду Харківської області 22.10.2013 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. 39099), відповідно до якого просить суд розглядати справу без участі представника позивача, а також зазначено, що відповідач сплатив на рахунок позивача суму боргу в розмірі 5641,74 грн. Крім того, до клопотання (вх. 39099) додані докази направлення відповідачу уточненої позовної заяви, а саме опис вкладення у цінний лист та чек поштового відправлення №1349 від 18.10.2013 року.

Надане клопотання представника позивача прийнято судом до розгляду, досліджене та долучене до матеріалів справи.

До господарського суду Харківської області 22.10.2013 року від відповідача надійшли заперечення проти позову (вх. № 39087), відповідно до яких відповідач просить суд розглядати справу у відсутності представника відповідача та звільнити відповідача від відповідальності, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві відповідача.

Надане клопотання прийнято судом до розгляду, досліджене та долучене до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102211995458.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102211995440.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Исток-Плюс» (позивачем, продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 62» (відповідачем, покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № I- 00453 від 03.01.2013 (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач зобов'язується передати, лікарські засоби, вироби медичного призначення, субстанції, інші хімічні та допоміжні речовини, далі - товар, покупцю, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах , зазначених у договорі та видатковій накладній.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 3.2. Договору, оплата проданого товару здійснюється за безготівковим перерахуванням грошової суми, на поточний рахунок продавця, зазначений у договорі. Строк оплати зазначається у видаткових накладних. У разі не зазначення строку оплати у видаткові накладній, покупець зобов'язаний розрахуватись за отриманий товар протягом 30 днів з моменту отримання товару.

06.03.2013 р. відповідачем було зроблено передоплату на рахунок позивача, в якості майбутнього отримання товару на суму 200,00 грн.

Як слідує з позовної заяви, за даним договором позивач здійснив поставку товару відповідачу: DNP -001221 від 13.03.2013 року на суму 851,44 грн., DNP - 001220 від 13.03.2013 року на суму 4966,68 грн., CBD -000440 від 13.03.2013 року на суму 23,62 грн. (арк.с. 17-19)

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, станом на момент розгляду справи не сплаченою залишилась сума боргу в розмірі 5641,74 грн.

Судом встановлено, що відповідач сплатив на рахунок позивача суму боргу в розмірі 5641,74 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1857 від 02.10.2013 року (арк.с. 62), проте, вже після звернення позивача з позовом до суду, тому враховуючи вищевикладене провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 343,40 грн. пені, 564,17 грн. штрафу та 72,80 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, в розмірі 72,80 грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1.1. Договору, за порушення строків оплати покупцем, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню у розмірі облікової ставки НБУ на загальну суму 343,40 грн.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 6.1.4. Договору, за прострочення оплати Товару більш ніж на сорок календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, позивачем нараховано штраф в розмірі 564,17 грн.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення пені, передбачених п.6.1.1 договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, та суму нарахованого штрафу суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача, визнав позовні вимоги в частині стягнення 343,40 грн. пені, 564,17 грн. штрафу, обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна районна аптека № 62" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Рози Люксембург, буд. 14, р/р 26006000072590 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 35248280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Исток-Плюс» (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, б. 2, фактична адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 4. р/р 26000001303083 в ПАТ «АКТАБАНК», МФ0307394, код ЄДРПОУ 23288728) суму пені в розмірі 343,40 грн., 564,17 грн. штрафу, 72,80 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5641,74 грн. - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 01.11.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/4025/13