Рішення

від 29.01.2009 по справі 19/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м.

Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ 

"29"

січня 2009 р.                                                                           

Справа  № 19/4

за

позовом          підприємця ОСОБА_1

до

відповідача   Приватної фірми

"Девіз"      

про

стягнення в сумі 118596 грн. 11 коп.

Суддя 

                                                                       Секретар

судового засідання  Маслов К.Г.

Представники:

Від

позивача  :  представник ОСОБА_2 дов. 237 від 06.02.2006

року

Від

відповідача :  ліквідатор Драгун І.І.

постанова суду від 23.07.2008 року № 9/30   

         Стаття 22 ГПК України роз`яснена.

СУТЬ

СПОРУ:     У січні 2008 року Суб`єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської

області з позовом до Приватної фірми "Девіз" про стягнення суми боргу

з урахуванням індексу інфляції і 3% річних в розмірі 76339,42 грн. по основному

договору, суми боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних в розмірі

25911,67грн. по додатковому договору, штрафу за невиконання п.4.2 договору за

жовтень 2006р. у розмірі 11130,3грн., п.4.2 додаткової угоди за лютий 2007р. у

розмірі 2942,72 грн., матеріальної шкоди у розмірі 2272 грн., посилаючись на

невиконання відповідачем умов договору підряду по влаштуванню асфальтобетонного

покриття від жовтня 2006 р. та додатку до договору підряду від лютого 2007 р. в

частині оплати виконаних робіт.

В

процесі розгляду справи позивач на підставі ст.22 ГПК України зменшив позовні

вимоги.Просить стягнути з відповідача 

суму боргу за виконані роботи, щодо влаштування асфальтобетонного

покриття товщиною 10 см на площі 225 м2 

на суму 21983 грн. та по акту щодо влаштування асфальтобетонного

покриття товщиною 5 см. на площі 1065 м2 

на суму 68636 грн. Всього на думку позивача ним виконані роботи на

суму 90619 грн.

Однак

позивач просить стягнути в заяві про зменшення позовних вимог 85119 грн. з

врахуванням того, що відповідач із суми 90619 грн. сплатив 5500 грн. Позивач

просить решту позовних вимог не розглядати. Господарський  суд приймає зменшення розміру позовних вимог.

Такі дії не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і

охоронювані законом інтереси.

Таким

чином предметом спору є стягнення основної суми боргу 85119 грн.

Відповідач

в особі ліквідатора Драгун Ірини Іванівні позов не визнає. Свої заперечення

мотивує тим,  що позов суперечить вимогам

чинного законодавства. Зокрема, посилається на те, що:

Постановою

господарського суду Рівненської області 23 липня 2008 року у справі про

банкрутство № 9/30 Приватну фірму «Девіз»визнано банкрутом, відкрито

ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Драгун 1.1. у відповідності

до ст.ст. 11, 22, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом»

Відповідне

оголошення було надруковано в газеті «Голос України» за № 145 (4395) 02 серпня

2008 року. Пунктом 15 статі 11 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що після

опублікування оголошення всі кредитори незалежно від настання строку виконання

зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно

зі статтею 14 вищевказаного Закону. Пунктом 3 статі 51 Закону України «Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено,

що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується,

в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який

ліквідується, банкрутом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Вважає,

що ліквідаційна процедура банкрута ПФ «Девіз»триває, позивачем - підприємцем

Асатряном С.А. не подавалось заяви про визнання кредитором у справі № 9/30 про

банкрутство ПФ «Девіз», керуючись пунктом 5 статі 31 Закону України «Про

відновлення платоспроможності боржника аби визнання його банкрутом», де чітко

зазначено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх

подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

При  цьому, відповідач не подав заперечень по суті

спору.

Давши

оцінку доказам у справі господарський суд прийшов до висновку, що позов

підлягає задоволенню з врахуванням зменшення позовних вимог позивачем.

Матеріалами

справи встановлено, що в жовтні 2006 року між ПФ «Девіз»(замовник) та СПД-ФО

ОСОБА_1 (підрядник) укладено договір на виконання робіт по влаштуванню

асфальтобетонного покриття, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а

підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню асфальтобетонного

покриття площею 2 000 кв. м. Замовник зобов'язується прийняти роботу та

оплатити її (п. 1.3). Вартість доручених до виконання робіт по даному договору

визначається договірною ціною, що становить 195 417 грн. за виконані роботи (п.

1.4). Підрядник зобов'язався виконувати роботи на підставі вказівок замовника

(п. 1.5). Інші роботи, необхідність яких може виявитися в процесі проведення

робіт по даному договору, можуть проводитися і оплачуватись замовником за

додатковою згодою сторін (п. 1.7).

Згідно

розділу 2 даного договору, об'єми, вартість та витрати по виконанню робіт

визначаються згідно затвердженого кошторису та ринкових витрат підрядника

(договірна ціна), про що складаються і підписуються сторонами акти Ф-2 КБ, які

є кінцевими при проведенні розрахунків. Вартість робіт на момент укладення

договору становить 97,70 грн. за 1 кв. м та є орієнтовною і може коригуватися в

процесі виконання робіт по факту в залежності від зміни об'єкта і умов

ціноутворення за погодженням сторін. Замовник попередньо перераховує підряднику

50 % від вартості робіт. Повний розрахунок проводиться після підписання акту

приймання-передачі робіт згідно Ф-2 КБ. Замовник зобов'язується оплатити

виконані роботи протягом 5 днів після підписання акту Ф-2 КБ.

Підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини

(п. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно

ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони

і замовника), а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконану

роботу.

У

договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.

843 ЦК України).

Доказами

у справі підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору

відповідач  в  період з 

07.11.2006  р.  по 07.12.2006 

р.  перерахував на рахунок

позивача 133 000 грн. згідно виписок з банківського рахунку приватного

підприємця (а. с. 14 - 15), а позивач, в свою чергу, виконав роботи по

влаштуванню асфальтобетонного покриття на АЗС в с. Дубрівка Дубенського району

Рівненської області на загальну суму 223 619 грн., про що свідчать скріплені

печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 р. -

на суму 133 000 грн. (а. с. 42 - 43), за 2006 р. - на суму 21 983 грн (а.с. 10)

за 2006 р. - на суму 68 636 грн. (а. с. 11).

Відповідно

до п. 4 ст. 844 ЦК України, якщо виникла необхідність проведення додаткових

робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного

кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника.

Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від

договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати

виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про

необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір

підряду за ціною, встановленою договором.

Листом

№ 1 від 19.02.2007 р. (а. с. 13) позивач повідомив про необхідність укладення

додаткової угоди (а. с. 16). яку надіслав відповідачу, оскільки в процесі

виконання своїх договірних зобов'язань підрядником встановлено, що об"єми

робіт та їх вартість перевищують ті, що визначені договором. Однак, відповідач

дану угоду не підписав і позивач припинив роботи по влаштуванню

асфальтобетонного покриття.

В той

же час, як вбачається з вищезгаданих актів приймання-передачі виконаних робіт,

позивачем виконані роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття товщиною 10

см на площі 1 360 кв. м - на суму 133 000 грн., товщиною 10 см на площі 225 кв.

м - на суму 21 983 грн., товщиною 5 см на площі 1 065 кв. м - на суму 68 636

грн.

Відповідач

заперечує прийняття робіт по актах на суми 21 983 грн. та 68 636 грн.,

посилаючись на те, що вони були прийняті лише до розгляду, а не підписані по

суті.

Однак,

згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану

підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення

допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно

заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає

право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у

виконаній роботі. 

        Відповідно до ст. 882 ЦК України,

замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання

робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено

договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання

робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним

обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це

вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією

стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови

другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.

Замовник

має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають

можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути

усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Господарський

суд дійшов висновку, що відповідач (замовник) не відмовився від підписання

актів виконаних робіт, чим підтвердив їх прийняття. Крім цього, 18.10.2007 р.

ПФ «Девіз»оплатила позивачу 5 500 грн. за виконані роботи по прибутковому

касовому ордеру, що також підтверджує прийняття замовником робіт (а. с. 17).

Посилання

відповідача на акти обстеження асфальтового покриття на АЗС від 25.06.2007 р.

та 16.08.2007 р. (а. с. 40 - 41) на думку суду, є необгрунтованими, виходячи з

наступного.

Згідно

акта обстеження від 25.06.2007 р. асфальтного покриття на АЗС в с. Дубрівка,

якість покриття не відповідає діючим нормам, може бути прийнято 800 кв. м.

асфальтового покриття із 1 600. Проте, відповідач не надав доказів запрошення

та присутності Асатряна С.А. при проведенні обстеження, а також в даному  акті відсутні конкретні обгрунтування  недоліків виконаних робіт.

Відповідно

до акта обстеження полоси гальмування і розгону на АЗС від 16.08.2007 року

складеного за участю представників ТзОВ «НК Альфа-Нафта», представника ПФ

«Девіз»та представника служби автодоріг у Рівненській області, дані роботи

виконувалися ПФ «Девіз»і не відповідають вимогам ДБН В 23-4-20 00. Представник

відповідача від підпису відмовився, а причетність позивача, який не брав участі

в обстеженні, до виконання даних робіт не встановлена.

Отже,

враховуючи наведене, суд вважає, що позивач виконав взяті на себе договірні

зобов'язання належним чином, про що свідчать підписані сторонами акти виконаних

робіт, відсутність претензій замовника, а також часткова оплата робіт, у

зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог

щодо стягнення 85 119 грн. основного боргу є обгрунтованим.

При

вирішенні спору господарський суд враховує ту обставину, що Ухвалою

господарського суду Рівненської області від 16.06.2008 р. порушено провадження

у справі №9/30 про банкрутство приватної фірми "Девіз" за ініціативою

боржника на підставі ст.51 Закону України "Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом"

Постановою

господарського суду Рівненської області від 23 липня 2008 р. у справі №9/30

визнано банкрутом приватну фірму "Девіз". Відкрито ліквідаційну

процедуру. Призначено  ліквідатором

арбітражного керуючого Драгун І.І. Зобов'язано боржника подати в офіційний

державний  орган оголошення про визнання

банкрутом. Відповідне оголошення було надруковано в газеті "Голос

України" №145 (4395) 02 серпня 2008 р.

Постановою

Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 р. скасовано рішення

господарського суду Рівненської області від 25.03.2008 р. по справі №19/4, яким

були задоволені вимоги позивача. Справу передано на новий розгляд.

Таким,

чином спір вирішується за конкурсними вимогами позивача при наявності обставини

- здійснення ліквідаційної процедури відповідача.

В

зв'язку з даними обставинами, господарський суд не приймає заперечення

ліквідатора (відповідача) щодо посилання на статті 14, п.5 ст.31 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" ліквідатор вважає, що заявлені 

після закінчення строку, встановленого для їх подання вимоги не розглядаються

і вважаються погашеними.

Дійсно

п.5 ст.31 вказаного закону вказує, що вимоги, заявлені після закінчення строку,

встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеним. Однак, в

ст.51 вказаного закону такої норми не містить, оскільки існують особливості

застосування процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником.

В

даному випадку, господарський суд розглядає в позовному провадженні справу

№19/4 по суті, не втручаючись в справу про банкрутство. На підставі рішення у

справі             №19/4, висновок про

погашення вимог кредитора належить до компетенції ліквідатора у справі про

банкрутство.

Крім

того, розглядаючи, вирішуючи спір у справі №19/4 господарський суд враховує ту

обставину, що у постанові Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008

р. містяться вказівки обов'язкові для виконання судом першої інстанції при

новому розгляді. Зокрема зобов'язано відповідно до законодавства України про

бухгалтерський облік та фінансову звітність дати оцінку первинним документам,

які фіксують факти здійснення господарських операцій".

В

зв'язку з цим господарський суд вимагав у ліквідатора документи бухгалтерського

обліку та фінансової звітності.

Ліквідатор

надав суду копію акту приймання-передачі від 01 серпня 2008 р. з якого

вбачається, що засновник приватної фірми "Девіз" ОСОБА_3 передав

ліквідатору  бухгалтерську документацію

стосовно господарської діяльності фірми. Однак ліквідатор не надав суду

первинних документів, будь-яких пояснень з цього приводу не надав. Тому

господарський суд вирішував спір за наявних у справі доказах.

На

підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.82-84, 49 ГПК України, - 

                                         ВИРІШИВ:      

1.

Позов задоволити. Стягнути з відповідача Приватної фірми

"Девіз"(33000, м.Рівне, 

поштова адреса:вул.Курчатова,34 А, юрид.дреса:(16 Липня, буд.81, кв.1,

р/р 26006301788 в КБ "Західінком банк", МФО 333614 м.Рівне, код ЗКПО

13971047) на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1,

р/р НОМЕР_1в КБ "Приватбанк" м.Дубно, МФО 333391, код ЗКПО НОМЕР_2) -

85119 (вісімдесят п'ять тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 00  коп., 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 00

коп. витрат по державному миту, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на

забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                

         Рішення підписане "___"  лютого 2009 року