Постанова

від 24.09.2013 по справі 804/11436/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 804/11436/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Ставицькому О.В. за участю: представника позивача - Кудрявцевої Є.С. представника відповідача - Овсяникової Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технострой» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 08.05.2013 р. ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001491530, яким збільшено ТОВ «Технострой» суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 34 269 грн., в тому числі за основним платежем 27 415 грн. та за штрафними санкціями 6 854 грн. і № 0001481530, яким ТОВ «Технострой» збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 35 981 грн., в тому числі за основним платежем 28 785 грн. та за штрафними санкціями 7 196 грн. Дані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технострой» (код ЄДРПОУ 32640595) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р. Позивач не згоден з порушеннями, які виявив податковий орган під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував, а тому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року №0001491530 та №0001481530, винесені відповідачем, а також стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати в сумі 702 грн.

Представник позивача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та додатково зазначила, що на момент проведення фінансово-господарських операцій з ПП «Транс Атлантіка Сервіс», підприємство було належним чином зареєстровано у ЄДРПОУ, взято на облік у податковій інспекції, а також органами ДПС було зареєстровано як платник ПДВ. Жодних даних про неналежну реєстрацію, відсутність за місцем знаходження і тому подібної інформації до ЄДР внесено не було. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято а, відтак, висновки про нереальність господарських операцій, є штучним припущенням, викладення яких в акті перевірки не допускається.

Разом із цим кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих. Таким чином, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, представник позивача просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що згідно висновків вказаних в акті перевірки №1155/222/32640595 від 22.04.2013 року встановлене порушення контрагентом позивача - ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями. Так, згідно податкової звітності фактично у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно ЄДРПОУ. У позивача відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання робіт у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

При проведенні перевірки ТОВ «Технострой» встановлено, що згідно поданої декларації з податку на прибуток підприємства за І, II, III квартали 2012 р. амортизаційні відрахування підприємством не нараховувались. Додаток АМ до рядків 05.1.3, 05.1.4 додатка СВ до рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, рядків 06.1.2, 06.1.3, 06.1.5.2 додатка ЗВ до рядка 06.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, рядків 06.2.3.1, 06.2.3.2, 06.2.6 додатка АВ до рядка 06.2 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, рядків 06.3.9.1, 06.3.9.2, 06.3.10 додатка ВЗ до рядка 06.3 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, рядків 06.5.27, 06.5.28, 06.5.39 додатка ІВ до рядка 06.5 не подавався, тобто основні фонди на балансі підприємства відсутні. З огляду на викладене, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Технострой» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 05.09.2003 року за № 022837 та перебуває на обліку в ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська з 08.09.2003 року за № 4946.

В судовому засіданні встановлено, що співробітниками ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Технострой» (код ЄДРПОУ 32640595) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки №1155/222/32640595 від 22.04.2013 р., а саме:

- порушення частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Технострой» при придбанні робіт у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у березні, червні, липні 2012 р. - зазначені правочини мають ознаки нереальності;

- абз.«а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, абз.«а» п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) по операціях з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у березні, червні, липні 2012 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27 415 грн., у т.ч.: по декларації за березень 2012 року на суму 12 098 грн., по декларації за червень 2012 року на суму 7 145 грн., по декларації за липень 2012 року на суму 6 270 грн. та по декларації за листопад 2012 року на суму 1 902 грн. по операціях за березень 2012 року;

- ст.138, ст.139, ст.140, ст.142, ст.143 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за I-IV квартали 2012 р. на загальну суму 28 785 грн., у т.ч. за І квартал 2012 року на суму 12 703 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 7 502 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 6 583 грн., та за VI квартал 2012 року на суму 1 997 грн. по операціях за березень 2012 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. за № 0001491530, яким ТОВ «Технострой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість за основним платежем 27 415 грн. та за штрафними санкціями 6 854 грн. і № 0001481530, яким ТОВ «Технострой» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 28 785 грн. та за штрафними санкціями 7 196 грн.

Так з акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки позивача був використаний акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012 року за №7204/224/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) за листопад 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року», з якими не встановлено факту поставок товарів по ланцюгам.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

Так в акті перевірки зазначено, що 01.03.2012 року за №ТАС/КР, між ТОВ «Технострой» (Замовник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Підрядник) був укладений Договір на виконання робіт, а саме:

-п.п.1.1. Договору, мовою оригіналу: «Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и сдать в обусловленные сроки работы по монтажу материалов на объектах, указанных в Спецификации (Приложениях) по адресу: ООО «ДНИПРООЛИЯ» по адресу: г.Кривой Рог, ул Коломойцевская, 3».

Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 03.11.2011 року за №03/11 між ТОВ «ДНІПРООЛІЯ» (Замовник) та ТОВ «Технострой» (Підрядник).

01.03.2012 року за № ТАС, між ТОВ «Технострой» (Замовник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Підрядник) був укладений Договір на виконання робіт, а саме:

- п.п.1.1 Договору, мовою оригіналу: «Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и сдать в обусловленные сроки работы по устройству кровельного сэндвича на объекте: «Реконструкция промышленной котельной по ул.Строителей,50».

Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 30.03.2010 року за №30/РК між ТОВ «АЛКОМ» (Замовник) та ТОВ «Технострой» (Підрядник).

01.03.2012 року за № ТАС19, між ТОВ «Технострой» (Замовник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Підрядник) був укладений Договір на виконання робіт, а саме:

- п.п.1.1 Договору, мовою оригіналу: «Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и сдать в обусловленные сроки работы по монтажу кровельного профнастила на объекте-фильтрационное отделение, расположенное по адресу: г.Кривой Рог, ул.Коломойцевская, 3».

Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 19.01.2012 року за №19/01 між ТОВ ««ДНІПРООЛІЯ»» (Замовник) та ТОВ «Технострой» (Підрядник).

03.05.2012 року за № Т\МС, між ТОВ «Технострой» (Замовник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Підрядник) був укладений Договір на виконання робіт, а саме:

- п.п.1.1 Договору, мовою оригіналу: «Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и стать в обусловленные сроки работы по текущему ремонту цеха по переработке мяса лит.«В» (облицовка фасада профнастилом), расположенного по адресу: Днепропетровская область, Днепропетровский район, пос.Юбилейный, ул.Мичурина, 5».

Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 01.05.2012 року за №216Л14 між ТОВ м'ясокомбінат «Юбілейний» (Замовник) та ТОВ «Технострой» (Підрядник).

На виконання вищезазначених договорів були виконані роботи та складено акти виконаних робіт з найменуванням робіт та матеріалів і податкові накладні, здійснена оплата в безготівковій формі. Суми за зазначеними видатковими та податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду.

Господарські операції позивача з іншими контрагентами по виконанню робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» підтверджується первинними документами - відповідними договорами, специфікаціями, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів до актів виконаних робіт, актами переробки, виписками з банківського рахунку про перерахування грошових коштів.

Зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується факт виконання робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», отриманням відповідної оплати від контрагентів, з чого вбачається фактичних рух активів та зміна у власному капіталі та зобов'язаннях позивача, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи визначеність законодавця щодо обов'язку платників податків формувати бухгалтерській та податковий облік на підставі первинних документів, тому для доведення правомірності рішень, прийнятих за результатами проведених перевірок, контролюючому органу необхідно спростовувати саме первинні документи. Тобто, висновок податкового органу повинен містити належні докази щодо недостовірності первинних документів.

Отже, в разі фактичного здійснення господарської операції будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів.

Визначення поняття господарської діяльності наведено в п.1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому, за пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Враховуючи встановлену судом реальність виконаних робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», наявність документального підтвердження даної господарської операції та її відображення в бухгалтерському і податковому обліку позивача, договори укладені між ТОВ «Технострой» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» не є такими, що не були спрямовані на настання реальних наслідків, так як позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що правочин було укладено для здійснення господарських операцій.

В акті перевірки не має даних про відсутність у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» свідоцтва платника ПДВ, на момент складення податкової накладної, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкову накладну, в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких надавались відповідачу, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На момент проведення фінансово-господарської операції з позивачем ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» було належним чином зареєстровано у ЄДРПОУ, взято на облік у податковому органі, а також було зареєстровано як платник ПДВ.

Суд не може погодитись з посилання відповідача щодо відсутність транспорту та основних засобів у ТОВ «Технострой» та як наслідок не нарахування в податкових деклараціях амортизаційних відрахувань, не сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, збору за забруднення навколишнього природного середовища, які свідчать про відсутність у ТОВ «Технострой» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, не можливо брати до уваги, оскільки, зазначене не спростовує та не забороняє ТОВ «Технострой» укладати договори підряду які мають на меті настання реальних юридичних наслідків кожної з сторін договору: для підприємства як замовника - виконання підрядником обумовленого сторонами договору обсягу робіт на об'єктах, для підрядника - виконання доручених робіт та отримання відповідної грошової винагороди. Результати виконаних ПП «Транс Атлантіка Сервіс» робіт реально існують.

Кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих.

В акті перевірки зазначено, що правовідносини існуючі між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Серсіс» з виконання робіт мають ознаки нереальності. Але відповідачем суду не надано доказів визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки №1155/222/32640595 від 22.04.2013 р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення частини 1,5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Технострой» при придбанні робіт у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у березні, червні, липні 2012 р. є безпідставними, не підтвердженими законодавством та фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі правочинів, укладених з його контрагентом у перевіряємому періоді, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2013 р. за номерами 0001481530 та 0001491530 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року за номерами 0001491530 та 0001481530, винесені Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.