Постанова

від 16.10.2013 по справі 808/6633/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року (12 год. 35 хв.)Справа № 808/6633/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю представників:

позивача: Кривенко Ю.С., Стрельнікової Н.М.

відповідача: Коваленко С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Водоканал»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального

головного управління Міндоходів

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Водоканал» (далі - КП «Водокнал») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 №0000042800, №0000052800.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про неправомірне включення до складу податкових зобов'язань сум податків під час здійснення господарських операцій між КП «Водоканал» та ТОВ НВКФ «Запоріжгранітбуд» за період вересень-грудень 2010 року, ПП НВП «Промресурс» за травень 2012 року, ППФ «Літа» за липень 2012 року, ТОВ «Укрінспецмаш 2004» за серпень 2012 року з поставки товарів та надання ремонтних робіт є безпідставними, оскільки по жодному з правочинів, зазначених в акті перевірки №3/28-10/03327121 від 27.06.2013, відсутні будь-які рішення судів щодо визнання їх недійсними. Крім того, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують факт придбання товарів у вищевказаного контрагента. Тому висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки стосовно формування податкових зобов'язань з порушенням п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1 та п. п. 5.2.1. п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є протиправними. Вказує, що неврахування податковим органом при перевірці всіх первинних документів, прямо порушує положення податкового законодавства України.

З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесені, за наслідками перевірки, податкові повідомлення - рішення №0000052800 від 12.07.2013 та №0000042800 від 12.07.2013 протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечує, зокрема зазначає, що проведеною документальною плановою виїзною перевіркою, в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 15 320 грн. та в порушення п. 5.1 та п. п. 5.2.1. п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 5 326 грн.

На підставі вище викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд сформулював наступні висновки.

Судом встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по результатам відображення в податковому обліку взаємовідносин з контрагентами ТОВ НВКФ «Запоріжгранітбуд» (ЄДРПОУ 33175499), ПП НВП «Промресурс» (ЄДРПОУ 34366033), ППФ «Літа» (ЄДРПОУ 31139919), ТОВ «Укрінспецмаш 2004» (ЄДРПОУ 33123084), за період з 01.01.2012 по 30.06.2012.

За результатами проведення перевірки було складено Акт від 27.06.2013 року № 3/28-10/03327121 яким встановлено порушення:

- п. 5.1 та п. п. 5.2.1., 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 5 326,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15 320,00 грн.

На підставі Акта перевірки СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013:

- № 0000052800 відповідно до якого позивачу нараховано податку на додану вартість на загальну суму 21914,75 грн. з яких 15 320,00 грн. основного платежу та 6594,75 грн. штрафних санкцій;

- № 0000162800 відповідно до якого позивачу нараховано податку на прибуток на загальну суму 6657,50 грн. з яких 5326,00 грн. основного платежу та 1331,50 грн. штрафних санкцій.

Щодо завищення валових витрат та заниження податку на прибуток, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ НВКФ «Запоріжгранітбуд», ПП НВП «Промресурс», ППФ «Літа», ТОВ «Укрінспецмаш 2004».

В акті перевірки вказане порушення п. 5.1 та п. п. 5.2.1., 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставне завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на вартість товарів, придбаних у контрагентів ТОВ НВКФ «Запоріжгранітбуд», ПП НВП «Промресурс», ППФ «Літа», ТОВ «Укрінспецмаш 2004».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВКФ «Запоріжгранітбуд» надавало послуги КП «Водоканал» з капітального ремонту адмінбудівель з використанням будівельних матеріалів, ПП НВП «Промресурс» ППФ «Літа», ТОВ «Укрінспецмаш 2004» здійснювали постачання відповідачу товарів, а саме халати бавовняні, чоботи гумові, свердла, мішки, тени, пломби, круги відрізні.

Товари відповідно до договорів, копії яких містяться в матеріалах справи, були поставлені зазначеними контрагентами на адресу КП «Водоканал», необхідні документи бухгалтерського обліку складені, між підприємствами проведені розрахунки за поставлені товари у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

В свою чергу, поставлені товари у подальшому були використані КП «Водоканал» у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) платника, з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 цього Закону.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, виконані роботи та придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані КП «Водоканал» на підставі видаткової накладної із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому реалізовані третім особам, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно акту перевірки вбачається, що позивачем порушені п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ НВКФ «Запоріжгранітбуд», ПП НВП «Промресурс», ППФ «Літа», ТОВ «Укрінспецмаш 2004».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із внесеними змінами і доповненнями, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної") вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акті перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу не виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки КП «Водоканал» було надані всі податкові накладні, первинні документи, розрахункові, платіжні документи, які також долучені до матеріалів справи щодо виконання ремонтних робіт та придбання товарів у ТОВ НВКФ «Запоріжгранітбуд», ПП НВП «Промресурс», ППФ «Літа», ТОВ «Укрінспецмаш 2004, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців підприємства не виключені.

Відповідачем не надано доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичних осіб, зняття з податкового обліку та анулювання свідоцтв платників ПДВ, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент складання акту перевірки. Отже, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки надані лише акти перевірок контрагентів позивача.

Проте, самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів позивача та висновок про недійсність операцій з окремими контрагентами не є доказами нікчемності правочинів.

Акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладення на нього певних обов'язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Водоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12.07.2013 №0000042800.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12.07.2013 №0000052800.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Водоканал» (код ЄДРПОУ 03327121) 285 (двісті вісімдесят п'ять) гривень 72 копійки судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз