Постанова

від 24.10.2013 по справі 805/13282/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р. Справа №805/13282/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:54 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Кушнерьовій К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" до Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2013 року №0000302200/2113, №0000332200/2114,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2013 року №0000302200/2113, №0000332200/2114.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість з мотивів вчинення правочинів, що вчинені без мети реального настання обумовлених ними правових наслідків, по господарської операції за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг з ТОВ «Менеджмент систем консалтинг» .

А тому, позивач вважає висновки перевіряючих безпідставними, та такими, що спростовуються первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача надала письмові заперечення, відповідно до яких, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 25.10.2010 року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 37014600, є платником податку на додану вартість, що підтверджує свідоцтво платника податку на додану вартість № 200032612.

Добропільською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 13.08.2013 № 42/22-0/37014600.

Актом перевірки зафіксовані порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме :

перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» з отримання інформаційно - консультаційних послуг у грудні 2012 року у ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» на суму 21600,00 грн., у тому числі ПДВ - 3600,00 грн. та подальшої їх використання у господарській діяльності підприємства.

порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, статті 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого, завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 3600,00 грн.;

порушення підпункту 138.1, 138.8. статті 138 Податкового кодексу встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, що призвело до завищення валових витрат на суму 18000,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 3780,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 року :

№ 0000302200/2113, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5400 грн., з яких за основним платежем 3600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1800 грн.;

№ 0000332200/2114, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5670 грн. з яких за основним платежем у розмірі 3780 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1890 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що для підтвердження фактичного надання послуг від ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» до перевірки надані акти здачі-приймання послуг щодо надання інформаційно - консультаційних послуг без зазначення конкретних осіб, які отримали інформаційно-консультаційні послуги.

В п. 3.1 акту перевірки податковим органом зроблений висновок, що акти здачі-приймання послуг не підтверджують фактичного здійснення господарської операції. Також зазначено, що на підставі висновків акту перевірки Індустріальної МДПІ м.Харькова Харківської області ДПС від 08.04.2013 року № 1748/22-207/38157610, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при документальному оформлені надання інформаційно-консультаційних послуг ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» та не можливість підтвердження реальності здійснення господарської операції з отримання послуг ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" у грудні 2012 року від контрагента ТОВ «Менеджмент систем консалтінг».

Таким чином, висновки акту перевірки про порушення положень норм діючого законодавства, що призвело до заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток засновані на не підтвердженні фактичного здійснення господарської операції, так як не в одному акті здачі - приймання послуг не конкретизовано прізвище, ім'я та по батькові осіб, кому дійсно надавались послуги та висновки акту перевірки Індустріальної МДПІ м. Харькова Харківської області ДПС від 08.04.2013 року № 1748/22-207/38157610.

Отже, податковий орган дійшов до висновку про не підтвердження факту господарської операції позивача на підставі не підтвердження здійснення реальності правочину з ТОВ «Менеджмент систем консалтінг».

Судом встановлено, що 5 грудня 2012 року між ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» (Замовник) та ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» (Виконавець) укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №MSC/TCIE/01-TRG-ШУД.6-920 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язався приймати на себе обов'язки по наданню замовнику інформаційно-консультаційних послуг та учбово-методичних матеріалів на тему: «Інструменти постійного покращення та удосконалення у системах менеджменту», «Поведінковий аудит», «Внутрішний аудит», «Дорожна карта», «Внутрішнє розслідування».

Пунктом 1.5 зазначено, що кількість осіб, які навчаються 3 особи.

На підтвердження фактично наданих послуг Виконавець надає протягом 5 календарних днів після виконання своїх обов'язків, підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних послуг. Розрахунки за виконані послуги здійснюються шляхом 100% передплати до початку надання послуг (п.п.2.3 п.2 «Вартість послуг та порядок розрахунків» договору.)

Також судом встановлено, що 5 грудня 2012 року між ТОВ «"ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ"» (Замовник) та ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» (Виконавець) укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №MSC/TCIE/02-TRG-ШУБ.6-922 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язався приймати на себе обов'язки по наданню замовнику інформаційно-консультаційних послуг та учбово-методичних матеріалів на тему: «Інструменти постійного покращення та удосконалення у системах менеджменту», «Поведінковий аудит», «Внутрішний аудит», «Дорожна карта», «Внутрішнє розслідування».

Пунктом 1.5 зазначено, що кількість осіб, які навчаються 3 особи.

На підтвердження фактично наданих послуг Виконавець надає протягом 5 календарних днів після виконання своїх обов'язків, підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних послуг. Розрахунки за виконані послуги здійснюються шляхом 100% передплати до початку надання послуг (п.п.2.3 п.2 «Вартість послуг та порядок розрахунків» договору.)

Господарські операції позивача, що стали причиною виникнення спору між сторонами відбувалися після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому оцінка спірних правовідносин між сторонами здійснюється судом із врахуванням положень Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді залежить від розміру задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно з пункту 14.1.27 статті 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статтею 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, передбачено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 134.1. Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні". Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, та їх недоліків при перевірці не виявлено.

На підтвердження фактичного надання послуг ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» та реальності здійснення господарської операції, позивачем надані наступні первинні документи.

ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» виписані податкові накладні № 20 від 21.12.2012 року на загальну суму 10800,00 грн., з яких податок на додану вартість у розмірі 1800,00 грн., № 22 від 26.12.2012 року на загальну суму 10800,00 грн., з яких податок на додану вартість у розмірі 1800,00 грн.

За наслідками дослідження в судовому засіданні зазначених податкових накладних, виписаних ТОВ «Менеджмент систем консалтінг», судом встановлено їх відповідність вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696), що набрав чинності 10 січня 2011 року.

Суд зазначає, що позивачем надані суду платіжні доручення про сплату послуг: №19313 від 21.12.2012 року про сплату у розмірі 10800,00 грн., в якому в призначенні платежу зазначено - передплата за надання інформаційно-консультаційних послуг по темі: «Інструменти постійного покращення та удосконалення у системах менеджменту» за договором № MSC/TCIE/01-TRG-ШУД.6-920 від 05.12.2012 року в тому числі ПДВ в сумі 1800,00 грн.; № 11492 від 26.12.2012 про сплату у розмірі 10800,00 грн. в якому в призначенні платежу зазначено - передплата за надання інформаційно-консультаційних послуг по темі: «Інструменти постійного покращення та удосконалення у системах менеджменту» згідно договору № MSC/TCIE/02-TRG-ШУБ.6-922 від 05.12.2012 р. в тому числі ПДВ в сумі 1800,00 грн.

Наявність вищезазначених документів, а також відповідність їх вимогам чинного законодавства податковим органом в акті перевірки та в судовому засіданні не заперечується.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту грудня 2012 року, що відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість грудня 2012 року за номером № 154.

Отже, наявними в матеріалах справи, документами підтверджено включення позивачем до податкового кредиту в грудні 2012 року податку на додану вартість в сумі 3600,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Також суд зазначає, що на підтвердження реальності здійснення правочину позивачем суду надані документи, які підтверджують отримання послуг, а саме акти здачі-приймання послуг № 00000000120 від 27.12.2012 року, № 00000000118 від 05.12.2012року.

Позивачем до суду надані накази ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" про відрядження № 70-ком. від 10.12.2012 для проходження навчальних курсів, які проводить ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» в м. Харькові з 25.12.12 по 28.12.12 строком на 4 дні. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9; № 82-ком від 04.12.2012 року про відрядження ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

На підтвердження виконання зазначених наказів суду надані посвідчення про відрядження № 205 на ОСОБА_1, № 206 на ОСОБА_7, № 207 на ОСОБА_3, №197 на ОСОБА_4, № 198 на ОСОБА_8, № 199 на ОСОБА_6

Суду наданий реєстр виданих та отриманих податкових накладних, звіти про використання коштів, виданих на відрядження на кожну особу, яка була у відрядженні, до якого додані рахунок з готельного комплексу, проїзний документ, акт надання послуг, індивідуальній план розвитку, яка відправлена у відрядження, який затверджений в.о. директора «Шахтоуправління «Білозерське» ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та сертифікати про проходження семінару.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань.

Доводи відповідача стосовно відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання нікчемних правочинів засновані на інформації акту перевірки Індустріальної МДПІ м. Харькова Харківської області ДПС від 08.04.2013 року №1748/22-207/38157610, суд не приймає з огляду на наступне.

За змістом зазначеного акту ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «ТІ ФАКТОР» (ЄДРПОУ 38231601), ТОВ «Бізнесторг-Інновації» (ЄДРПОУ 38106566), ТОВ «Євроторг-Груп» (ЄДРПОУ 38361044), встановлено нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу за період з 01.01.2012 по 28.02.2013 року.

Суд зазначає, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на даних податкової звітності контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків.

З приводу посилання представника відповідача в судовому засіданні на відсутність у контрагента позивача основних засобів, а саме приміщення для проведення семінарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 2.3.3 пп. 2.3. п. 2 акту перевірки Індустріальної МДПІ м.Харькова Харківської області ДПС від 08.04.2013 року № 1748/22-207/38157610 встановлено, що податкова адреса суб'єкта господарювання ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію за адресою 61105 ,м.Харків, вул. Киргизька, 19 згідно договору оренди. Також в вищезазначеному акті зазначено, що орендодавець (ТОВ «Пентаго») передає, а орендар (ТОВ «Менеджмент систем консалтінг») приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення № 59 площею 3,10 кв. м, №М 61 площею 26,6 кв. м. № 62 площею 29,30 кв. м., №м65 площею 65,40 кв. м., об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Харків вул. Киргизька, 19, об'єкт оренди буде використано орендатором для нежитлового приміщення. А саме для розташування офісу загальною площею 124,40 кв.м.

Таким чином, вищезазначені обставини спростовують факти відсутності у ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» приміщень для проведення своє діяльності.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач чи його контрагент - ТОВ «Менеджмент систем консалтінг» був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту та валових витрат, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій.

Таким чином, оскільки такі висновки акту перевірки від 13.08.2013 року № 42/22-0/37014600 є спростованими у ході розгляду справи, то суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно платіжного доручення від 05.09.2013 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 117,00 грн.

Частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" до Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2013 року №0000302200/2113, №0000332200/2114 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30 серпня 2013 року №0000302200/2113 про збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5400,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30 серпня 2013 року №0000332200/2114 про збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5670,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" судовий збір в сумі 117,00 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 жовтня 2013 року.

Постанова в повному обсязі буде складена 28 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Аканов О.О.