Постанова

від 03.10.2013 по справі 810/4288/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року № 810/4288/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технокерам» до Білоцерківської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Технокерам» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та нечинним рішення від 26.07.2013 № 39, зобов'язати відповідача провести виплату належної позивачу страхової суми, що була виплачена ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства з питань надходження, обліку та використання страхових коштів є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі рішення - протиправним.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Білоцерківської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку ТОВ «Технокерам» з питань надходження та обліку коштів.

За наслідками перевірки складено Акт від 09.07.2013, згідно висновків якого встановлено порушення ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та витратами, зумовленими похованням» та «Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 №16.

На підставі висновків Акту перевірки від 09.07.2013 відповідачем прийнято рішення від 26.07.2013 № 39, яким не прийнято до зарахування витрати ТОВ «Технокерам» в сумі 3 521,88 грн. та накладено на підприємство штраф у сумі 1 760,94 грн.

Вважаючи висновки відповідача необґрунтованими, а прийняте на їх підставі рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 1 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон №2240-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону №2240-III допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Як встановлено судом, гр. ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1) працює бухгалтером ТОВ «Технокерам» і їй в 2010 році підприємством виплачена допомога по вагітності та пологах, зокрема, на підставі листка непрацездатності №053499 за 54 календарних дні за період 01.11.2010 - 29.04.2010 в сумі 3 521,88 грн.

Вказану суму коштів позивачем включено до Звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік як кошти, виплачені на підставі пільг про допомогу постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно висновків відповідача, вказану суму коштів підприємством безпідставно включено до витрат, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю серії НОМЕР_1, видане Київською обласною державною адміністрацією 10.02.2005 на ім'я ОСОБА_1, не є належним доказом того, що кошти виплачено особі, яка має право на пільги передбачені законодавством для громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки у посвідченні та свідоцтві про шлюб не вказано ідентифікаційний код громадянина, тому вони не підтверджують, що належать саме гр. ОСОБА_1

Зі змісту ст. 1 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) слідує, що цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Частиною 4 ст. 14 Закону №796-ХІІ визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, віднесені до категорії 4.

З наявної в матеріалах справи фотокопії посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Київською обласною державною адміністрацією 10.02.2005 (а.с. 20), слідує, що гр. ОСОБА_1 віднесено до категорії 4.

Будь-яких заперечень щодо обґрунтованості видачі даного посвідчення та його дії станом на час виплати ТОВ «Технокерам» гр. ОСОБА_1 у 2010 році допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності №053499 за 54 календарних дні за період 01.11.2010 - 29.04.2010 в сумі 3 521,88 грн. і включення цієї суми до Звіту за 2010 рік, відповідачем не наведено.

Також з наявної в матеріалах справи фотокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (зворотній бік а.с. 20), гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_1 04.09.2009 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1.

Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями паспорта громадянина України НОМЕР_3, виданого 13.10.2010 та дублікату картки фізичної особи - платника податків, виданого 28.10.2009 (а.с. 19 - 20).

Згідно ст. 65 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51.

З аналізу казаних нормативно-правових актів слідує, що обов'язкова заміна посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку зі зміною прізвища, зокрема, після одруження, не передбачена.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення ТОВ «Технокерам» законодавства з питань надходження, обліку та використання страхових коштів.

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Статтею 99 КАС України визначені строки звернення до адміністративного суду.

Згідно частин 1, 2 та 4 та 5 цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до Білоцерківської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із запереченнями на висновки Акту перевірки від 09.07.2013, про результати розгляду яких його повідомлено листом від 26.07.2013 №590-01-08.

Оскільки законодавство України не містить окремо визначених строків оскарження дій та рішень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, і адміністративний позов подано 06.08.2013, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, яким позов надіслано до суду (а.с. 7), суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк для звернення до адміністративного суду, визначений ст. 99 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме на відповідача покладається обов'язок надати достатні докази для обґрунтування висновків про порушення підприємством вимог законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення є обґрунтованими, а висновки відповідача про порушення позивачем законодавства з питань надходження, обліку та використання страхових коштів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 114,70 грн. (платіжні доручення від 06.08.2013 №340 та від 21.08.2013 №349), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу.

Статтею 90 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зі змісту журналу судового засідання у даній адміністративній справі від 11.09.2013 (а.с. 48 - 49) слідує, що представник позивача ОСОБА_5 брав участь у судовому засіданні, яке тривало 49 хв. (з 11.41 год. - до 12.30 год.).

Оскільки окремих процесуальних дій поза судовим засіданням в ході розгляду даної справи не проводилось, з матеріалами справи в суді представник позивача не ознайомлювався, відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України підлягають лише витрати на правову допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні у сумі 374,70 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 87, 90, 94, 97, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.07.2013 № 39.

Зобов'язати Білоцерківську міську виконавчу дирекцію Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності провести виплату належної товариству з обмеженою відповідальністю «Технокерам» страхової суми, що була виплачена гр. ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технокерам» (ідентифікаційний код 33679157) судові витрати в сумі 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 39 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.