Рішення

від 28.01.2009 по справі 59/255-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2009 р.                                                           

Справа № 59/255-08

вх.

№ 9026/4-59

Суддя

господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі

судового засідання Бочарова М.В.

за участю

представників сторін:

позивача -

не з"явився;  відповідача - не

з"явився

розглянувши

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Безпека-Сервіс", м. Харків 

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.

Харків  

про

стягнення 156,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся

до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача про

стягнення 156,26 грн. заборгованості, з яких: 116,00 грн. - основна сума

заборгованості; 24,48 грн. - інфляційні; 6,10 грн. - річні; 9,68 грн. - пеня,

що утворилася на підставі неналежного виконання відповідачем покладених на

нього зобов"язань за договором. В обґрунтування позовних вимог посилається

на ст.ст. 526, 530, 901 ЦК України.

Позивач в

призначене судове засідання не з"явився, але через канцелярію суду в

порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення по суті заявлених позовних

вимог та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (вх.1725), які

долучаються судом.

Відповідач в

судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом

документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним

чином.

Ухвалою суду

від 21.01.2009 року суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в

судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до

статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування

та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75

Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в

ній матеріалами.

З'ясувавши всі

фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали

справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази,

суд встановив наступне.

21 червня

2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на охорону об'єкта

за допомогою ПЦО №60. Відповідно до умов договору відповідач передав, а позивач

прийняв під охорону майно, що знаходиться на об"єктах, перерахованих в

Дислокації (згідно додатку 1 до договору), а відповідач зобов"язався у

відповідності до п.3.2. договору своєчасно сплачувати за послуги охорони.

Позивач свої

зобов"язання виконав в повному обсязі, на підставі визначеного договору

надавав послуги щодо надання послуг охорони.

14 березня 2007

року договір №60 від 21.06.2006р. був розірванийза ініціативою відповідача

відповідно до листа (вхідний №9).

Станом на

16.05.2008р. відповідачем було частково сплачено позивачу за послуги охорони,

залишилася непогашеною заборгованість в сумі 116,00 грн.

19 травня

2008р. позивач направив на адресу відповідача письмове повідомлення №38, в

якому пропонував відповідачу сплатиту зазначену суму заборгованості.

Однак

відповідачем на теперішній час залишається несплаченою сума заборгованості

перед позивачем в розмірі 116,00 грн.

Надаючи правову

кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 978

ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької

діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які

охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані

виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і

щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

У відповідності

до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно

ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК

України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо  у 

зобов'язанні  встановлений  строк 

(термін)  його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)  

виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче

має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо  строк  (термін)  виконання 

боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1

ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є

примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в

натурі).

Згідно ст. 33

ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі

викладеного, з урахуванням обставин справи суд приходить до висновку, що

відповідач не виконав свої зобов'язання за договором з оплати послуг охоронця,

чим порушив вимоги ст. 525, 526, 530, 629, 978 ЦК України та порушив права

позивача.  Відповідачем доказів, які б

спростовували такі висновки суду не надано -докази належної оплати послуг

охоронця, своєчасної відмови від таких послуг, докази неотримання послуг у

матеріалах справи відсутні.

За таких

обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту порушених

прав позивача. Останні підлягають судовому захисту відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК

України, ч.2 ст. 20 ГК України шляхом присудження до виконання в натурі

обов'язку відповідача зі сплати на користь позивача передбачених договором

грошових коштів. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної суми

заборгованості в розмірі 116,00 грн. є законними, обґрунтованими і підлягають

задоволенню.

Правові

наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до

частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору;

сплата неустойки. 

Пунктом 8.2.

договору охорони за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була

встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової

ставки НБУ  від суми недоїмки за кожний

день прострочки.

Враховуючи

вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може

перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що

відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін,

встановлений договором  позовні вимоги в

частині стягнення пені в сумі 9,68 грн. відповідають вимогам договору та

діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Пунктом 2

статті 625 Цивільного кодексу України 

передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у

вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до

уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в

термін, встановлений договором  позовні

вимоги в частині стягнення тьох процентів річних у сумі 6,10 грн.

відповідають  діючому законодавству

України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до

п.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання

грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки,

тому позовні вимоги в сумі 24,78 грн. інфляційних обгрунтовані та підлягають

задоволенню.

Вирішуючи

питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що

виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається

на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають

сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати,

пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на

відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні

позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи

викладене та керуючись статтями  6, 8,

19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610, 611, 624, 625, 629,

978 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12,  22, 33, 43, 

44, 49,  75, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України,  суд

-  

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити.

Стягнути з

Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код

ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

"Безпека-Сервіс" (61058, Харківська область, м. Харків, вул. Ромена

Ролана, б. 12, код ЄДРПОУ 33609032) 116,00 грн. 

основної заборгованості; 24,48 грн. інфляційних; 6,10 грн. річних; 9,68

грн. пені; 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Бринцев

О.В.

Справа № 59/255-08