Рішення

від 21.01.2009 по справі 14/98-3558

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21"

січня 2009 р.

Справа

№ 14/98-3558

Господарський суд Тернопільської області

у

складі   судді Руденка О.В.            

Розглянув

справу

за

позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1         

до 

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор" вул.

Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільська область           

про

 cтягнення заборгованості в сумі 6045,17 грн.

За

участю представників сторін:

позивача:

ОСОБА_1., паспорт

НОМЕР_1 від 29.09.97р.;

відповідача:

Пустовійт М.М.,

доручення №1 від 18.04.2008р.

Суть

справи:

Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1, м. Львів звернувся у господарський суд

Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бучач-цукор", м. Бучач, Тернопільська область про cтягнення

заборгованості в сумі 6045,17 грн.

Обґрунтовуючи

свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем свої

зобов'язання за договором підряду належним чином не виконані, в зв'язку з чим в

останнього виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з урахуванням

індексу інфляції та 3% річних в судовому порядку.

Позивач

в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У

своєму відзиві на позовну заяву та згідно пояснень повноважного представника,

відповідач основну суму заборгованості визнає. Проте, щодо нарахування індексу

інфляції та 3% річних проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач вимоги

про сплату боргу не пред'являв.

В

судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки,

передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Технічна

фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України

не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши

матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно

до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають 

із  дій  осіб, 

що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що

не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки.

01

червня 2006 року між Приватним підприємцем Ковалем Ярославом Теодоровичем

(Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор"

(Замовник) укладено договір підряду №02.

Відповідно

до умов даного Договору відповідач (Замовник) надає для виконання позивачем

(Підрядником) перелік робіт, які сторони погодили в цьому ж договорі.

Пунктом

4 Договору контрагенти визначили, що в міру виконання робіт по цьому договору

сторонами складається Акт про здачу та прийняття частково або повністю

виконаних робіт на основі яких Замовником проводиться оплата фактично виконаних

робіт.

Так,

20 липня 2006 року сторонами складено та підписано Акт №1 на суму 15268,60 грн.

та 10 жовтня 2006 року Акт №2 на суму 5831,40 грн.

Відповідач

(Замовник) в свою чергу за виконані роботи частково провів оплату в сумі 17 000

грн.

Відповідно

до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав,

визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини,

що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що

випливають із договору підряду, згідно якого та в силу ст. 837 Цивільного

кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати

певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується

прийняти та оплатити виконану роботу.

А

пунктом 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не

передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник

зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі

роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за

згодою замовника, - достроково. Таким чином, обов'язок відповідача (Замовника)

оплатити вартість виконаних робіт позивачем (Підрядником) виник з дати

підписання Актів прийому - передачі виконаних робіт №1 та №2, 20 липня 2006

року та 10 жовтня 2006 року відповідно.   

Як

випливає з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за виконані

роботи в сумі 17 000 грн., допустивши заборгованість перед позивачем станом на

25.12.2008р. (дата звернення до суду) в розмірі 4100 грн.

У

відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання

або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно

ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від

відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно

до поданого позивачем розрахунку розмір втрат від інфляції за прострочення

виконання зобов'язання за період з 11.10.2006р. по 30.11.2008р. становить 1671

грн. 21 коп., три проценти річних від простроченої суми за період з

11.10.2006р. по 30.11.2008р. становить 273 грн. 96 коп.

Беручи

до уваги час звернення позивача до суду, момент вчинення відповідачем порушення

майнових прав позивача, суму боргу, період за який обчислювались пред'явлені

інфляційні нарахування та річні, інші обставини справи, задоволенню підлягають

1568,71 грн. інфляційних нарахувань та 267,05 грн. 3% річних.

В

задоволенні вимог про стягнення 102,50 грн. інфляційних нарахувань та 6,91 грн.

3% річних слід відмовити.

При

цьому, заперечення відповідача щодо підстав для нарахування сум інфляційних нарахувань

та 3% річних всупереч ст.ст.33,34 ГПК України не ґрунтуються на належних та

допустимих доказах, так як останнім не подано доказів та не доведено належним

чином дотримання вимог цивільного законодавства, зокрема статті 854 ЦК України.  

Приймаючи

до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом

не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої до стягнення

суми заборгованості чи належних заперечень з цього приводу, а тому позовні

вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю - 4100 грн.

основного боргу, 1568 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 267 грн. 05 коп.

3% річних, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у

відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та

не заперечені належним чином відповідачем.

Відповідно

до ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок

відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На

підставі наведеного, керуючись ст.ст.4-3,33,43,44,49, 75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю "Бучач-цукор" (вул. Тичини,3, м. Бучач,

Тернопільська область, ЄДРПОУ 31274406, р/р 260064033 в МВ ТЕоД АППБ

"Аваль", МФО 338601) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідент.НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Другій Львівській філії ВАТ

"КБ"Надра", МФО 325246) - 4100 (чотири тисячі сто) грн. боргу,

1568 (одну тисячу п'ятсот шістдесят вісім) грн. 71 коп., 267 (двісті шістдесят

сім) грн. 05 коп. 3% річних, 100 (сто гривень) грн. 15 коп. сплаченого

держмита, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.  

Видати

наказ з моменту набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні вимог про стягнення

102,50 грн. інфляційних нарахувань та 6,91 грн. 3% річних відмовити.

На

рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право

подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з

дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

О.В. Руденко