Рішення

від 29.10.2013 по справі 901/2437/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.2013Справа № 901/2437/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський ряд»

до відповідача Будівельно-монтажного підприємства «Югтепломонтаж»

про визнання права власності та розірвання договору

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Дюкар Р.С., довіреність № б\н від 26.07.2013, представник;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Будівельно-монтажного підприємства «Югтепломонтаж» про розірвання договору підряду, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» та Будівельно-монтажним підприємством «Югтепломонтаж» 28 лютого 2001 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється від підписання акту приймання-передачі майна за договором, що і стало підставою для подання позову до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2013 порушено провадження у справі.

Заявою від 30.07.2013 позивач змінив предмет позову та просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» право власності на нерухоме майно - зупинку громадського транспорту, що складається із нежитлових приміщень літ. «А», площею 3,4 кв.м. та 1,7 кв.м., навісу літ. «а», площею 93,6 кв.м., загальною площею 98,7 кв.м. та мощення площею 719 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Київська, 7д в місті Сімферополь, АР Крим та розірвати договір підряду, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» та Будівельно-монтажним підприємством «Югтепломонтаж» 28 лютого 2001 року.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2013 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» про зміну предмету позову прийнято до розгляду; призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Костур Світлані Вікторівні (Товариство з обмеженою відповідальністю «Судова Експертна Палата»).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2013 провадження у справі зупинено.

На адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим експертною установою повернені матеріали справи №901/2437/13-г з експертним висновком №191/525-2013 від 20.09.2013.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 22 жовтня 2013 року представник позивача надав письмові пояснення з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи №191/525-2013, які судом були долучені до матеріалів справи.

Відповідач явку представника у судові засідання не забезпечив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень.

Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (замовник) та Будівельно-монтажним підприємством «Югтепломонтаж» (підрядник) було укладено договір підряду, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва зупинки громадського транспорту, розташованої по вул. Київській у м. Сімферополі, у строк до 30 квітня 2006 року (пункти 1.1., 4.1. договору підряду).

Факт виконання будівельних робіт з боку підрядника підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2006 року, актом прийому виконаних підрядних робіт за травень 2006 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2006 року, актом прийому виконаних підрядних робіт за червень 2006 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2006 року, актом прийому виконаних підрядних робіт за липень 2006 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2006 року, актом прийому виконаних підрядних робіт за серпень 2006 року, наявними у матеріалах справи.

Оплата замовником послуг підрядника за договором підряду від 28 лютого 206 року підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000039 від 16 травня 2006 року, платіжним дорученням №214 від 16 травня 2006 року, рахунком-фактурою №СФ-0000043 від 18 травня 2006 року, рахунком-фактурою №СФ-0000051 від 21 червня 2006 року, платіжним дорученням №590 від 27 червня 2006 року, платіжним дорученням №240 від 05 червня 2006 року, платіжним дорученням №367 від 21 вересня 2006 року, платіжним дорученням №369 від 21 вересня 2006 року, рахунком-фактурою №СФ-0000074 від 07 вересня 2006 року, рахунком-фактурою №СФ-0000055 від 03 липня 2006 року, рахунком-фактурою №СФ-0000062 від 24 липня 2006 року, наявними у матеріалах справи.

Як вбачається з пояснень представника позивача, відповідач як підрядна організація відмовляється оформити акт приймання-передачі об'єкту та повернути об'єкт будівництва у володіння позивача, у зв'язку з чим, позивачем обрано такий спосіб захисту, як припинення відносин за договором підряду та визнання права власності.

Однак, на думку господарського суду, для вирішення спору між сторонами по суті, слід дослідити питання, яке має суттєве значення для розгляду справи: чи побудовано спірний об'єкт у відповідності до законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці, чи не є він об'єктом самовільного будівництва, чи не порушує будівництво зазначеного об'єкту інтересів відповідної територіальної громади, держави, Автономної Республік Крим, юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Будівництво спірного об'єкту здійснювалось в межах земельної ділянки площею 620 кв.м., наданої в оренду ТОВ «Київський ряд» згідно договору оренди земельної ділянки від 16.03.2005, Сімферопольською міською радою, строком на 25 років. В матеріалах справи також знаходиться засвідчена копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації з землеустрою з перенесення в натуру меж земельної ділянки за 2005 рік.

Суду надана в засвідчених копія проектна документація на будівництво зупинки громадського транспорту, розроблена Фірмою «Рапід», а також дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №69 від 09.02.2006, відповідно до якого виконувались будівельні роботи.

Як встановлено судовим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи №191/525-2013 від 20 вересня 2013 року, на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ТОВ «Київський ряд» розташоване наступне майно: об'єкт - зупинка громадського транспорту, що складається із нежитлових приміщень літ. «А» площею 3,4 кв.м та 1,7 кв.м, навісу літ. «а» площею 93,6 кв.м та мощення площею 719 кв.м, розташований за адресою: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська 7д.

Ці дані встановлені судовим експертом на підставі візуального огляду (обстеження), даних інвентарної справи БТІ - даних первинної інвентаризації, робочого проекту і виконавчої документації на будівництво.

Таким чином, при складанні висновку судової будівельно-технічної експертизи №191/525-2013 від 20 вересня 2013 року судовим експертом на підставі обстеження та наданих сторонами документів встановлено характеристику спірного майна та його адресу розташування.

Окрім того, як слідує з висновку судової будівельно-технічної експертизи №191/525-2013 від 20 вересня 2013 року об'єкт - зупинка громадського транспорту, що складається із нежитлових приміщень літ. «А» площею 3,4 кв.м та 1,7 кв.м, навісу літ. «а» площею 93,6 кв.м та мощення площею 719 кв.м, розташований за адресою: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська 7д, являє собою завершений будівництвом об'єкт, який є відповідно новозбудованим та відповідає вимогам державних будівельних норм і стандартів.

Отже, спірний об'єкт нерухомого майна зведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне:

Згідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як встановлено судом, на підставі наявних у справі доказів за договором підряду від 28 лютого 2006 року відповідачем за рахунок позивача було збудоване нерухоме майно: зупинка громадського транспорту, що складається із нежитлових приміщень літ. «А» площею 3,4 кв.м та 1,7 кв.м, навісу літ. «а» площею 93,6 кв.м та мощення площею 719,0 кв.м, розташоване за адресою: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська 7д, що являє собою новозбудований (завершений будівництвом) об'єкт.

Статтею 882 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Іншими словами, договори про набуття права власності на нерухоме майно (глава 54-55 Цивільного кодексу України), за власною правовою природою відносяться до групи зобов'язань про передачу майна у власність (договір купівлі-продажу, договір міни, договір дарування тощо), в той же час договір підряду, його різновиди відносяться до групи зобов'язань про виконання робіт (глава 61-62 Цивільного кодексу України).

Проте відповідач ухилився від підписання актів приймання-передачі новозбудованого майна за договором, які необхідні для реалізації права позивача на реєстрацію права власності у відповідному органі реєстрації, що не спростовано самим відповідачем.

Таким чином, позивач отримав за даним договором усі права та обов'язки як нового власника новозбудованого майна.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (стаття 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається з підстав, не заборонених законом, зокрема, з правочинів.

Частина 2 статті 331 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Проте, у зв'язку із тим, що відповідач не вчиняє дії щодо передачі вищезазначеного майна позивачеві, порушуються права позивача щодо користування та розпорядження своїм майном, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір підряду, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» та Будівельно-монтажним підприємством «Югтепломонтаж» 28 лютого 2006 року.

3.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський Ряд» (ЄДРПОУ 22315497) право власності на нерухоме майно - зупинку громадського транспорту, що складається із нежитлових приміщень літ. «А», площею 3,4 кв.м та 1,7 кв.м, навісу літ. «а», площею 93,6 кв.м, загальною площею 98,7 кв.м та мощення площею 719,0 кв.м, що розташоване за адресою: вулиця Київська, 7д в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Суддя А.А. Калініченко