Рішення

від 31.10.2013 по справі 905/6104/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.2013 Справа № 905/6104/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада СТС», Луганська область, м.Первомайськ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахта ім..А.Ф.Засядька», м.Донецьк,

про: стягнення 98698грн.20коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -- ОСОБА_1 (свідоцтво адвоката НОМЕР_1, договір про надання правової допомоги від 20.08.2013р.);

від Відповідача: - Павук К.В. (довіреність №47/юр від 18.03.2013р.);

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада СТС», Луганська область, м.Первомайськ (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім..А.Ф.Засядька», м.Донецьк (далі - відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 97900грн.00коп. та 3% річних в розмірі 798грн.20коп., що разом складає 98698грн.20коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №420 від 18.04.2013р.

17.09.2013р. через канцелярію суду на вимогу суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо визначення граничних строків оплати за надані послуги.

Ухвалою від 03.10.2013р. за клопотанням позивача строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжувався.

З метою надання відповідачу права на захист розгляд справи судом відкладався, востаннє на 31.10.2013р.

В судовому засіданні 31.10.2013р. позивач підтримав позовні вимоги. Через канцелярію надав витребувані ухвалою суду від 03.10.2013р. документи.

Відповідач забезпечив участь свого представника лише в судовому засіданні 31.10.2013р., під час якого усно визнав позовні вимоги в частині заявленої суми основного боргу, в частині вимог про стягнення 3% річних не заперечив. Вимоги в частині відшкодування витрат за надані послуги адвоката не визнав, про що зазначив у письмових поясненнях наданих 31.10.1013р. через канцелярію суду.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони під час судового засідання 31.10.2013р. повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань представника позивача, відповідача та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

18.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріада СТС», Луганська область, м.Первомайськ (перевізником) та Публічним акціонерним товариством «Шахта ім..А.Ф.Засядька», м.Донецьк (замовником) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 420 (далі - договір), відповідно до умов якого перевізник зобов'язується прийняти, а замовник пред'явити до перевезення вантаж (п.1.1 договору). Перевізник виконує для замовника послуги пов'язані з перевезенням вантажу. (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявок, заявник пред'являє заявку на перевезення вантажів за одну добу.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги виконується замовником шляхом перерахування передплати на рахунок перевізника на підставі пред'явлених перевізником рахунків на оплату.

Відповідно до п. 6.1 договору, строк дії цього договору встановлюється моментом підписання цього договору по 31.12.2013р.

За змістом позовної заяви позивач на виконання умов договору №420 від 18.04.2013р. надав відповідачу послуги на загальну суму 97900грн, у підтвердження чого посилається на акти виконаних робіт №05 від 08.05.2013р., №06 від 15.05.2013р., №07 від 15.05.2013р., стверджує, що разом з підписанням актів представнику замовника було вручено рахунки №38 від 08.05.2013р. на суму у розмірі 30750грн.00коп., №38/1 від 15.05.2013р. на суму у розмірі 30750грн., №38/2 від 15.08.2013р. на суму у розмірі 36400грн. Однак позивач зазначає, що відповідач отримавши послуги, не оплатив їх вартість, внаслідок чого виникла сума заборгованості у розмірі 97900грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач 13.06.2013р. направив відповідачу рахунки №38 від 08.05.2013р., №38/1 від 15.05.2013р., №38/2 від 15.05.2013р., про що свідчить наявний в матеріалах справи опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 9 від 18.07.2013р. про перерахування суми заборгованості в розмірі 97900грн.00коп., яка була надіслана на адресу відповідача 18.07.2013р.

Оскільки вимоги позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду, вважаючи своє право порушеним з наступного дня після підписання актів виконаних робіт відповідачем.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 97900грн.00коп., 3% річних у сумі 798грн.20коп., підставою позову є неналежне виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 420 від 18.04.2013р. щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг.

Договір № 420 від 18.04.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 420 від 18.04.2013р. позивач зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів, а відповідач оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отримання послуг з перевезення вантажу загальною вартістю 97900грн.00коп. підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 05 від 08.05.2013р. на суму 30750грн., №06 від 15.05.2013р. на суму 30750грн., №07 від 15.05.2013р. на суму 36400грн., які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

Господарський суд приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань. Зокрема, вищевказаними актами підтверджено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Доказів укладання інших договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріада СТС», Луганська область, м.Первомайськ та Публічним акціонерним товариством «Шахта ім..А.Ф.Засядька», м.Донецьк, крім договору № 420 від 18.04.2013р., не надано.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів здачі-прийняття робіт без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 420 від 18.04.2013р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, у п. 3.1. договору сторони дійшли згоди, що розрахунок за надані послуги виконується замовником шляхом перерахування передплати на рахунок перевізника на підставі пред'явлених перевізником рахунків на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач без отримання передоплати надав послуги відповідачу загальною вартістю 97900грн.00коп., а відповідач прийняв їх без будь-яких заперечень.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, позивач, який не одержав від відповідача належну за договором попередню оплату, набув право вимагати від нього оплату фактично наданих послуг.

Договором № 420 від 18.04.2013р. між сторонами строк оплати товару (в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України), переданого до здійснення 100% попередньої оплати за нього, сторонами не погоджений. Чинним законодавством такий строк не встановлений.

З урахуванням зазначених обставин, а саме відступлення сторонами від умов договору щодо порядку розрахунків за послуги, суд дійшов висновку про застосування в даному випадку приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 Цивільного кодексу України не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка, так шляхом звернення до боржника листом телеграмою, тощо. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у листі №05-05/276/608 від 17.11.2009р.

Посилання позивача у письмових поясненнях від 17.09.2013р. на те, що разом з підписанням актів здачі-приймання виконаних робіт вручив відповідачу рахунки № 38 від 08.05.2013р., №38/1 від 15.05.2013р., № 38/2 від 15.05.2013р. суд не приймає до уваги, оскільки докази отримання відповідачем вказаних рахунків у день підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) у розумінні ст. 33-36 ГПК України в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з представленого суду опису вкладення, позивачем 13.06.2013р. були направлені на адресу відповідача рахунки №38 від 08.05.2013, №38/1 від 15.05.2013р., №38/2 від 15.05.2013р., які розцінюються судом як вимога в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки рахунки містять посилання на найменування послуг, їх вартість, що узгоджується з актами здачі-прийняття виконаних робіт.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" (Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5) відповідач повинен був отримати рахунки в період з 13.06.2013р. по 18.06.2013р.

Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 19.06.2013р. по 25.06.2013р. включно, а вже з 26.06.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з повної оплати за отримані від позивача послуги.

Крім того, 18.07.2013р. позивач направив відповідачу претензію №9 від 18.07.2013р. з вимогою оплатити суму заборгованості.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем послуг, докази погашення боргу в сумі 97900грн. 00коп. суду не представлені, наявність боргу у вказаному розмірі не спростований відповідачем під час судового засідання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 798грн.20коп., які відповідно до розрахунку нараховані наступним чином:

- за рахунком №38 від 08.05.2013р. з 09.05.2013р. по 20.08.2013р. на суму 30750грн.00коп.,

- за рахунками №38/1, №38/2 від 15.05.2013р. з 16.05.2013р. по 20.08.2013р. на суму 67150грн.00коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог суд, враховуючи вищевикладені висновки суду щодо строків оплати, дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період початку нарахування 3% річних, оскільки позивач має право нараховувати 3% річних на виниклу суму боргу за всіма спірними актами здачі-прийняття виконаних робіт лише з 26.06.2013р.

Суд зробивши власний арифметичний розрахунок в частині стягнення 3% річних за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365(2013) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраних позивачем періодів нарахування, встановив, що обґрунтованою є сума 3% річних в розмірі 450грн.60коп. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних на суму 450грн.60коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення 3% річних в сумі 347грн.60коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6000грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: договір №б/н від 20.08.2013р. про надання правової допомоги, додаткова угода №1 від 20.08.2013р. до договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 19.02.2009р., квитанція до прибуткового касового ордера від 20.08.2013р. на суму 6000грн., акт виконаних робіт наданих послуг між адвокатом та позивачем від 31.10.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються письмовим договором №б/н від 20.08.2013р. про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надавати клієнту юридичні послуги: - представництво інтересів клієнта у Господарському суді Донецької області по справі за позовом клієнта до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені А.Ф.Засідька» щодо стягнення заборгованості по договору від 18 квітня 2013 року №420 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із п. 1.2 договору №б/н від 20.08.2013р., надання юридичних послуг клієнту адвокатом та представництво інтересів клієнта полягає у наступному: складання позовних заяв, заяв та інших письмових документів та подання їх до суду, надання письмових та усних пояснень суду, безпосередня участь у судових засіданнях у суді із всіма правами наданими законодавством клієнту як стороні по справі.

Розділом ІІ договору сторони визначили зобов'язання.

Згідно з п. 3.1 договору сума гонорару, що підлягає сплаті клієнтом на користь адвокати за надані послуги за цим договором визначається у додатковій угоді до цього договору.

Згідно п. 3.3 договору, оплата послуг адвоката здійснюється готівкою у розмірі та строки визначені у додатковій угоді №1 до цього договору.

Додатковою угодою №1 від 20.08.2013р. до договору про надання правової допомоги п.1 сторони погодили, що клієнт зобов'язується за надання правової допомоги за цим договором сплатити адвокату гонорар у сумі 6000грн.00коп. Оплата гонорару здійснюється клієнтом в день підписання зазначеної додаткової угоди.

Позивач відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 20.08.2013р. сплатив адвокату грошові кошти у розмірі 6000грн., підстава - договір про надання правової допомоги від 20.08.2013р.

За змістом наданого суду акту виконаних робіт адвокатом від 31.10.2013р. вбачається, що вартість послуг адвоката у загальному розмірі 6000грн. складається з вивчення первинних документів щодо спірних правовідносин, підготовки позовної заяви та направлення її до суду, представництва інтересів ТОВ «Тріада СТС» у господарському суді Донецької області, що включає підготовку письмових пояснень, заяв, прийняття участі у судових засіданнях, тощо. Вказаний акт підписаний адвокатом та директором ТОВ «Тріада СТС» без будь-яких заперечень, в акті зазначено, що в частині виконання умов укладеного договору одна до одної претензій не мають.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд приймає до уваги, що докази на підтвердження ступеня зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу було затрачено для виконання послуг за договором про надання правової допомоги суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, а також незначну складність розглядуваних в межах справи 905/6104/13 правовідносин, незначну кількість судових засідань, невірний розрахунок 3% річних, співрозмірність суми адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою наданих за договором послуг у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 3000грн. 00коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада СТС», Луганська область, м.Первомайськ до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім..А.Ф.Засядька», м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 97900грн.00коп. та 3% річних в розмірі 798грн.20коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім..А.Ф.Засядька» (83054, м.Донецьк, просп. Засядька, код ЄДРПОУ 00174846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада СТС» (93200, Луганська область, м. Первомайськ, кв.Машиностроітелів, буд. 16, код ЄДРПОУ 38183682) суму основного боргу в розмірі 97900грн.00коп., 3% річних у сумі 450грн.60коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1967грн.01коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

У судовому засіданні 31.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова