Рішення

від 31.10.2013 по справі 904/6872/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.13р. Справа № 904/6872/13

За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО ", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне житлове ремонтно - експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 289, 02 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Євстигнеєв А. О. - представник ( дов. № 10/3-42 від 04.04.13 року)

Плахотній С.В. - представник (дов. № 10/3-43 від 04.04.13 року)

Ковальчук Д.Ю.- представник ( дов. № 10/3-87 від 16.07.13 року)

від відповідача: Трофименко В.В. - представник ( дов. № б/н від 24.04.13 року)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Комунальне житлове ремонтно - експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району м. Дніпропетровська, та просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 4 008,22 грн. та пеню в розмірі 3 280,80 грн.;

- розірвати договір оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1790;

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" з нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 2, загальною площею 8,0 кв.м.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року щодо своєчасної оплати орендних платежів. Вимога про розірвання договору та виселення ґрунтується на обставинах істотного порушення договору відповідачем.

Відповідач відзив на позов не надав, тому відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.10.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2006 року між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" (орендар) був укладений договір оренди комунального майна № 911 (а.с.20).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд.2, яке складається: в житловому будинку літ. А-5 у підвалі приміщення поз.V, загальною площею 8,0 кв.м., яке перебуває на балансі КВЖРЕП Бабушкінського району м. Дніпропетровська відповідно до рішення Дніпропетровської міської Ради від 06.02.2006 року за № 543.

Балансоутримувачем об'єкту оренди є Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.1 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту приймання-передачі зазначеного майна.

Відповідно до акту приймання-передачі від 06.02.2006 року (а.с.26) відповідачу було передано об'єкт оренди, зазначений в п.1.1 договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата за оренду приміщення визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

11.12.2007 року між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" (орендар) був укладений додатковий договір № 1 до договору оренди комунального майна, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти пункт 3.3 договору у наступній редакції: „Орендна плата за оренду приміщення становить за базовий місяць розрахунку червень 2007 року 425,67 грн., ПДВ 85,13 грн. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2007 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендар щомісяця перераховує орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця, авансом, враховуючи індекс інфляції за попередній місяць згідно з рахунком, наданим балансоутримувачем (50% перераховується на рахунок балансоутримувача, 50% - до міського бюджету)"(а.с.28).

11.12.2007 року між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" був укладений додатковий договір № 2 до договору оренди комунального майна, відповідно до пункту 1 якого, Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради з моменту підписання цього додаткового договору вважати орендодавцем нежитлового приміщення, загальною площею 8,00 кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд.2, за договором оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, укладеного між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТРО" (а.с.29).

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради є правонаступником Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради, що підтверджується положенням Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (а.с.31).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Цей договір діє з 06.02.2006 року по 06.02.2021 року (пункт 10.1 договору оренди).

Позивач вимагає стягнути заборгованість за період з червня 2012 року по червень 2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 4 008,22 грн., що не заперечується представником відповідача.

Доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не надано.

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати орендних платежів за користування об'єктом оренди матеріалами справи встановлено, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати орендарем передбачено частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з червня 2012 року по червень 2013 року у розмірі 4 008,22 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За несвоєчасну сплату орендної плати позивач здійснив нарахування відповідачу пені у розмірі 3 280,80 грн.

Стосовно нарахування пені позивачем за несвоєчасну сплату орендної плати відповідачу, суд зазначає наступне:

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, стягнення неустойки у вигляді пені можливе лише у разі, якщо сторони домовились про це у договорі.

Оскільки, сторони у спірному договорі нарахування пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання орендарем не визначили, тому, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3 280,80 грн. слід відмовити.

Окрім вимоги про стягнення грошових коштів позивач заявив вимоги про розірвання договору оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" з нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 2, яке складається: в житловому будинку літ. А-5 у підвалі приміщення поз. V, загальною площею 8,0 кв.м.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України. Згідно наведеної правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.5 договору орендар зобов'язаний застрахувати орендоване майно на користь орендодавця на термін дії договору оренди від пожежі, потопу, пошкоджень, та інших стихійних явищ на суму, визначену звітом про експертну оцінку, але не нижчу від його балансової вартості, в порядку, визначеному чинним законодавством.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

В порушення умов договору відповідачем не було надано копію договору страхування, на підставі чого можна дійти висновку про те, що орендоване майно не застраховано.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору - за рішенням господарського суду. Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

Відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної оплати орендних платежів та страхування орендного майна, чим допустив істотне порушення договору, оскільки, позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору. Тому, це є підставою для розірвання договору.

Отже, за наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню заявлені вимоги щодо розірвання договору оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, підлягають задоволенню вимоги щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" з нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 2, яке складається: в житловому будинку літ. А-5 у підвалі приміщення поз. V, загальною площею 8,0 кв.м., оскільки ця вимога є похідною від вимоги про розірвання договору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік " від 06.12.2012р. № 5515-VI з січня 2013 р. встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 2.11 Постанови Пленуму № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір, якій підлягає стягненню з відповідача становить 3 240,10 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 2; ідентифікаційний код 32219220) на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, ідентифікаційний код 37454258) заборгованість за орендну плату у розмірі 4 008,22 грн. та судовий збір у розмірі 946,10 грн., про що видати наказ.

Розірвати договір оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1790.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" з нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 2, загальною площею 8,0 кв.м., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 2; ідентифікаційний код 32219220) на користь Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805 012, ЄДРПОУ 379892 69, р/рахунок 312 142 067 830 05, код бюджетної класифікації 220 300 01) судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2013р.

Суддя Я.С. Золотарьова