Рішення

від 29.10.2013 по справі 911/3631/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 911/3631/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей Ей Еф Україна",

79035, м. Львів, вул. Зелена, 147

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 33 380,71 грн.

за участю представників:

позивача - Володіна А.О. (довіреність від 09.10.2013 № 79/1);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей Ей Еф Україна" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 33 380,71 грн., з яких: 24 400,00 грн. - основний борг, 4 300,43 грн. - інфляційні втрати та 4 680,28 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21087 від 07.10.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 20.09.2013.

У судове засідання 10.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 29.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22396 від 28.10.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 4 000,00 грн., на підтвердження чого додано банківську виписку та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 29 380,71 грн., з яких: 20 400,00 грн. - основний борг, 4 300,43 грн. - інфляційні втрати та 4 680,28 грн. - 3% річних.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, а заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені відповідають змісту позовної заяви, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 29 380,71 грн., з яких: 20 400,00 грн. - основний борг, 4 300,43 грн. - інфляційні втрати та 4 680,28 грн. - 3% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судовому засіданні 29.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Позивачем відповідачеві передано товар, а відповідачем вказаний товар отримано, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною від 15.09.2010 № РН-0001631 на суму 82 567,38 грн., що підписана представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток, наявність яких оцінюється судом як підтвердження юридичними особами факту вчинення правочину.

Відповідно до тверджень позивача, які не заперечені відповідачем, до передачі спірного товару за вищевказаною видатковою накладною, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що у погодженій сторонами видатковій накладній визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договорів купівлі-продажу в простій письмовій формі.

У матеріалах справи міститься лист відповідача, в якому останній просить позивача відстрочити платіж до 30.10.2010.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на суму 58 167,38 грн., що підтверджується банківськими довідками від 26.09.2013 № К 7.21/63 та від 26.09.2013 № 56-3-1-00/832, що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 24 400,00 грн. за поставлений товар, з урахуванням вартості оплаченого товару.

Позивачем подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог, де зазначено про часткову оплату відповідачем товару, отриманого за вищевказаною видатковою накладною, на підтвердження чого надано банківську виписку.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що клопотання підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 380,71 грн., з яких: 20 400,00 грн. - основний борг, 4 300,43 грн. - інфляційні втрати та 4 680,28 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Як встановлено судом, факт передачі позивачем товару підтверджується видатковою накладною.

При цьому, підписання покупцем - відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин сторін, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар. Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній не встановлений, строк виконання відповідного грошового зобов'язання має визначатися за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто, відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Аналогічну правову позицію викладено у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повної оплати товару суду не надав.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк. Оскільки відповідач, в порушення статей 525, 526, 615 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання з оплати товару своєчасно не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума боргу, позовна вимога в розмірі 20 400,00 грн. підлягає задоволенню повністю.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 4 300,43 грн. та 3% річних у розмірі 4 680,28 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 4 680,28 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши заявлений позивачем розмір інфляційних витрат, нарахованих на суму грошового зобов'язання, суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 4 300,43 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 400,00 грн. основного боргу, 4 300,43 грн. інфляційних втрат та 4 680,28 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей Ей Еф Україна" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34760531) 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основної заборгованості, 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 28 коп. 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук