Рішення

від 29.10.2013 по справі 914/3551/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 р. Справа № 914/3551/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", м. Київ, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Про", м. Львів, про: стягнення 23150,34 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Сінькевич Р.Ю. - довіреність від 05.01.2013 р., відповідача:не з'явився, На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Про" про стягнення 23150,34 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2013 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 02.10.2013 р. Розгляд справи відкладався на 29.10.2013 р. зв'язку з неприбуттям відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №13 від 02.01.2013 р. не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 22117,99 грн. Крім того, відповідачу нараховано 848,13 грн. пені, 184,22 грн. - 3% річних. В судовому засіданні 29.10.2013 року позивачем повідомлено, що основний борг в сумі 22117,99 грн. погашено, наполягає на стягненні решти сум нарахувань.

Відповідач у судове засідання 29.10.2013 р. повторно не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 05.10.2013 р. та від 15.10.2013 р., долученим до матеріалів справи, проти позову в установленому порядку не заперечив. За таких обставин відповідачу було створено усі можливості для висловлення власної позиції з приводу предмета спору та подання доказів на свій захист.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачу було створено всі належні умови для реалізації власного права на захист, однак відповідач таким правом не скористався, своїх заперечень суду не надав ні в письмовому вигляді, ні шляхом скерування повноважного представника в судове засідання.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №13 від 02.01.2013 р. (надалі - Договір поставки). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач у справі) товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Постачальник здійснює поставку товару покупцю згідно з письмовими замовленнями покупця (у вигляді листів, факсимільних повідомлень тощо), складених на підставі прайс-листів постачальника, на протязі 1 дня з моменту отримання замовлення покупця (пункт 3.1 Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 27935,00 грн., про що свідчать: видаткова накладна №Лв-00352 від 29.04.2013 р. на суму 11000,00 грн.; видаткова накладна №Лв-00359 від 07.05.2013 р. на суму 9725,00 грн.; видаткова накладна №Лв-00416 від 24.05.2013 р. на суму 7210,00 грн.

Сторонами погоджено стан взаємних розрахунків за період з 01.01.2013-31.08.2013 р., про що складено відповідний акт. За цим актом заборгованість відповідача перед позивачем становить 22117,99 грн.

Як убачається із матеріалів справи відповідачем погашено після порушення провадження у справі 22117,99 грн. основного боргу. Про зазначене також свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.10.2013 р., долучений до матерів справи.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору поставки в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.2 Договору поставки передбачено, що покупець на підставі рахунка-фактури складеного постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом 21 календарних днів з моменту поставки.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 4.2 Договору, вимоги позивача про стягнення основного боргу при поданні позову були обгрунтованими.

Разом з тим, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно з пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. №18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, оскільки відповідачем основний борг у сумі 22117,99 грн. погашено після порушення провадження у справі, зазначене тягне за собою припинення провадження у справі на підставі пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 184,22 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В частині вимог позивача про стягнення пені суд виходив із такого. Відповідно до пункту 6.2 Договору поставки за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми, за кожен день прострочення. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 848,13 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник через неправомірні дії останнього.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Про" (адреса: площа Яворського, будинок 1, квартира 7, Галицький район, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 37801308 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (адреса: вулиця Куренівська, будинок 2-Б, Оболонський район, місто Київ, 04073; ідентифікаційний код 25394112 ) 848,13 грн. пені, 184,22 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 22117,99 грн. основного боргу.

Повне рішення складено 01.11.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.