Рішення

від 28.10.2013 по справі 910/14481/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14481/13 28.10.13

За позовомПриватного підприємства «РІК» доПублічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» провизнання наявності договірних відносин та стягнення 158 637,01 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Плужникова А.М. від відповідача:Висотюк Є.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «РІК» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» (надалі - «Товариство») про визнання наявності договірних відносин та стягнення 158 637,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно видаткових накладних у період з 05.04.2012 р. по 17.07.2012 р. здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу не оплатив поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 158 637,01 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 30.09.2013 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу №910/14481/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відрядженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу №910/14481/13 прийнято до провадження суддею Стасюком С.В. та призначено її до розгляду на 28.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справу №910/14481/13 передано на розгляд судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимог ухвали суду виконав частково, позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 05.04.2012 р. по 17.07.2012 р. Підприємство поставило, а Товариство прийняло товар на загальну суму 302 228,86 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000059 від 05.04.2012 р., №РН-0000100 від 11.05.2012 р., №РН-0000108 від 15.05.2012 р., №Н-0000130 від 31.05.2012 р., №РН-0000151 від 21.06.2012 р. та №РН-0000177 від 17.07.2012 р.

Видаткові накладні №РН-0000059 від 05.04.2012 р., №РН-0000100 від 11.05.2012 р., №РН-0000108 від 15.05.2012 р., №Н-0000130 від 31.05.2012 р., №РН-0000151 від 21.06.2012 р. та №РН-0000177 від 17.07.2012 р. містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представників позивача та відповідача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі - продажу (шляхом оформлення накладних на відпуск матеріалів), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідач частково оплатив поставлену за договором продукцію на загальну суму 143 591,85 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 158 637,01 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відвідачу товар на суму

302 228,86 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000059 від 05.04.2012 р., №РН-0000100 від 11.05.2012 р., №РН-0000108 від 15.05.2012 р., №Н-0000130 від 31.05.2012 р., №РН-0000151 від 21.06.2012 р. та №РН-0000177 від 17.07.2012 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором (накладними на відпуск матеріалів) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідач частково оплатив поставлену за договором продукцію на загальну суму 143 591,85 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 158 637,01 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 158 637,01 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість визнана, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2013 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 158 637,01 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача про визнання наявності договірних відносин між Підприємством та Товариством суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин ; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При цьому, вимога позивача про визнання наявності договірних відносин між Підприємством та Товариством на підставі рахунків та видаткових накладних, не є спором про право, а є вимогою про встановлення наявності факту.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів , що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Таким чином, спір у даному випадку виник із цивільних правовідносин, а тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «РІК» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 103; ідентифікаційний код 04012773) на користь Приватного підприємства «РІК» (04070, м. Київ, пл. Контрактова, 10-А; ідентифікаційний код 31089529) заборгованість у розмірі 158 637 (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 3 172 (три тисячі сто сімдесят дві) грн. 74 грн. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині вимоги про визнання наявності договірних відносин припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.10.2013 р.

Суддя В.П. Босий