Рішення

від 31.10.2013 по справі 911/3551/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа № 911/3551/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ",

18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рось Елеватор",

09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Піщана, 1А

про стягнення 4 108,40 грн.

за участю представників:

позивача - Харченко О.М. (довіреність від 23.08.2013 № 300);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рось Елеватор" (далі - відповідач) про стягнення 4 108,40 грн., з яких: 3 686,93 грн. - основний борг та 128,49 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20644 від 01.10.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 16.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20644 від 01.10.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 641,57 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 3 466,83 грн., з яких: 3 338,34 грн. - основний борг та 128,49 грн. - пеня.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 3 466,83 грн., з яких: 3 338,34 грн. - основний борг та 128,49 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судове засідання 01.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21566 від 14.10.2013) позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 15.10.2013 судом, у зв'язку з недостатністю доказів, які б підтверджували сплату відповідачем основного боргу та неявкою представників у судове засідання, відкладено розгляд справи на 31.10.2013.

У судовому засіданні 31.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Торговий Дім Поляков" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рось Елеватор" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 01.10.2013 № 536-бц (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах Договору відповідно до виписаних накладних (пункт 1.1. Договору).

Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладних, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору, покупець здійснює розрахунки за кожну поставку окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 28 календарних днів з моменту отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.10.2011, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання Договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (пункт 6.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними (Т.1, а.с. №№ 16-18) на суму 3 979,92 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку про наявність у позивача на час звернення до суду права на стягнення з відповідача основного боргу у сумі 3 979,91 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідач договірні зобов'язання з оплати отриманого товару виконав частково, в розмірі 641,57 грн., що підтверджується касовими чеками, залученими до матеріалів справи, у зв'язку з чим, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог,

Зменшення розміру позовних вимог прийнято судом, а, відтак, ціну позову становить 3 466,83 грн., з яких: 3 338,34 грн. - основний борг та 128,49 грн. - пеня.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність, на час звернення позивача з позовом до суду, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 3 979,91 грн., строк виконання якого настав, а, зважаючи на зменшення розміру позовних вимог, що прийнято господарським судом, у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем та наданням суду відповідних доказів, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 3 338,34 грн. боргу з оплати товару, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач на підставі підпункту 5.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 128,34 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та встановив, що вказаний розрахунок є невірним, позивачем надмірно нарахована пеня у розмірі 2,56 грн. і вказана позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 338,34 грн. основного боргу та 125,93 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2,56 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рось Елеватор" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Піщана, 1А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35942433) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32268131) 3 338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн. 43 коп. основного боргу, 125 (сто двадцять п'ять) грн. 93 коп. пені та 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 23 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук