Постанова

від 18.09.2013 по справі 801/7416/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2013 р. (17:26)м.Сімферополь Справа №801/7416/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., за участю представників сторін:

від позивача - Ткаченко Т.В.

від відповідача- Гришин Р.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору. Публічне акціонерне товариство "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006672203 від 16.07.2013 яким позивачу згідно з ст.ст.44,198 Податкового Кодексу України нараховано податкові зобов'язання на суму 79575 грн.

Позов мотивовано протиправністю доводів відповідача, стосовно визнання укладеного правочину позивачем із контрагентом ФОП ОСОБА_2 протиправним.

Ухвалами суду від 24.07.2013 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та підтримав висновки перевірки з виявленими порушеннями, письмових заперечень проти позову не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідач здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивача зареєстровано як юридичну особу та прийнято на податковий облік до відповідача.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу від 07.06.2013 №2050 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податкового кредиту за березень 2013 року при здійсненні взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1).

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 26.06.2013 № 4008/22.3/05513847, у висновках якого, з огляду на безтоварність операцій по придбанню позивачем товарів у вищевказаного контрагента, були встановлені порушення:

- пп.14.1.191, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 та п.198.3 ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2013 в сумі 63 660 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення:

- №0006672203 від 16.07.2013 яким нараховано з ПДВ в розмірі 63660 та штрафні санкції в розмірі 15915грн.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Так, перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_2

Згідно ж висновку по акту перевірки ФОП ОСОБА_2 за № 3785/17.2/НОМЕР_1 від 14.06.2013 не встановлено ділової мети між ним та контрагентами-покупцями в тому числі і позивачем. До такого висновку відповідач дійшов з того, що різновидом розглянутих операцій є операції з використанням зайвої ланки (уданому випадку постачання ТОВ «Никпласт» (м. Миколаїв, ЄДРПОУ 35638924), ТОВ «ВКП СДТ» (м. Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 31270925) з використанням посередника - ФОП ОСОБА_2 Зокрема, ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів до їх справжнього набувача або від постачальника до покупця, у тому числі через низку посередників. При цьому штучність витрат полягає у тому, що у платника податків, а саме ПАТ «ПБК «Крим» наявні об'єктивні можливості скоротити ланцюжок постачань активів, але він цією можливістю не користується. Отже, за наявності зайвої ланки у вигляді операції, позбавленої ділової мети, податковий облік необхідно визначати без урахування наслідків, задекларованих як результат відповідної негосподарської операції.

Отже, фактично виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобов'язань, які, на його думку, не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій із ФОП ОСОБА_2 оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 18.06.2012 укладено договір постачання № 15 предметом якого є преформи, ручки і кришки.

Як зазначає позивач, укладення договору з виробником ручки і кришки є мінімальна партія разового постачання в об'ємі не менше 200 000 шт. і оплата товару на умовах передоплати або з максимальним відстроченням до 5 банківських днів. При цьому, для здійснення оптимальної господарської і виробничої діяльності позивача0 пов'язаної з виробництвом пивобезалкогольної продукції, достатнім об'ємом є 10 000 комплектів.

Позивачем надані пояснювальна записка начальника відділу матеріально-технічного постачання позивача Логвіненко С.Н. із яких вбачається, що при намаганні укласти договір безпосередньо з виробником товару, а саме з ТОВ «Нікпласт» його представником було вказано, що дистриб'ютором виробника на території АР Крим є ФОП ОСОБА_2, який має можливість здійснювати постачання необхідного матеріалу в бажаних позивачем обсягах.

Враховуючи викладене, Як же вбачається із умов договору № 15 від 18.06.2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_2, обмеження в частині мінімальних або максимальних об'ємів товару не передбачені, крім того в частині оплати встановлено відстрочення в межах 14 календарних днів.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд робить висновок про те, що позивачем цілком обґрунтовано свою ділову мету на укладення договору із ФОП ОСОБА_2.

Відповідно до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) станом на березень 2012 року зареєстрований у якості ФОП.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 24.09.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0006672203 від 16.07.2013 на суму 79575 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" судовий збір у розмірі 795,75 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.