Постанова

від 26.09.2013 по справі 801/6758/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 р. (17:17)м.Сімферополь Справа №801/6758/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача - Жаворонкова Г.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Південьспецпоставка»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Суть спору. Приватне підприємство «Південьспецпоставка» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.04.2013 року № 0005901501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 16388,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 11.04.2013 року № 0001061504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15188,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 14250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 938,50 грн.

Позов мотивовано протиправністю доводів відповідача, стосовно визнання укладених правочинів позивачем із контрагентом ПП «Аланар» та КП «Альянс» недійсним, а також безпідставністю застосовування наслідків цього.

Ухвалами суду від 03.07.2013 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила останні задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно письмових заперечень позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив в їх задоволенні відмовити.

На підставі викладеного, суд із урахуванням вимог ст.128 КАС України розглянув справу на підставі наявних доказів у відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами відповідача проведено проведена невиїзна позапланова перевірка ПП «Південьспецпоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Аланар» за червень-серпень, грудень 2011 року, з КП «Альянс» за грудень 2011 року, за наслідками перевірки 28.02.2013 складено акт № 1320/15.4/36821941 (далі - Акт перевірки).

Згідно із висновками даного акту виявлені наступні порушення:

- п.44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 п.п. 138.8.1 п. 138.8. ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16388,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 р. - 12075,00 грн., 4 квартал 2011 р. - 4313,00 грн.;

- п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14, п. 15.1 ст. 15, п. 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема, завищено податковий кредит в сумі 14250,00 грн., у результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 14250,00 грн.

На підставі акту, відповідачем 11.04.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0005901501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 16388,00 грн., а також № 0001061504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15188,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 14250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 938,50 грн.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Висновки перевірки обґрунтовані тим, що взаємовідносини позивача із ПП «Аланар» та КП «Альянс» мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, вказуючи на матеріали зустрічних звірок, якими не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки відповідач вказує на встановлення факту неправомірного включення ПП «Південьспецпоставка» суми ПДВ по контрагентам із станом, відмінним від 0 (основний платник) до складу податкового кредиту, посилаючись на: акт про неможливість проведення зустрічної звірки по КП «Альянс» від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 та стан платника податків останнього 8 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «Аланар», що має стан платника 4 - «Порушено провадження у справі про банкрутство», анулювання свідоцтва платника ПДВ 11.10.2011, відсутність вказаного платника податків за місцезнаходженням, вказаним в податкових накладних, у зв'язку з чим податковий орган приходить до висновку про неправомірність віднесення ПП «Південьспецпоставка» сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з КП «Альянс» в сумі 10500,00 грн., по ПП «Аланар» в сумі 3750,00 грн.

Крім того, в акті перевірки, а також під час розгляду справи представником відповідача зазначалось, як на підставу прийняття спірних рішень на порушення кримінальної справи та зрештою вирок суду по кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва стосовно КП «Альянс».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій із КП «Альянс» та ПП «Аланар» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факти сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Відповідно до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Судом також встановлено та ніким не оскаржено той факт, що вказані вище контрагенти в перевіряємий період часу були зареєстровані у якості юридичних осіб та являлись платниками ПДВ.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що ж стосується наданих пояснень відносно вироку Київського районного суду м.Сімферополь АР Крим від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к, то суд останні до уваги не приймає з огляду на ст.ст.70,72 КАС України і не доведеності належності доказів.

З огляду на вказані правові норми, обов'язковість та преюдиційність рішення або вироку суду поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду справи.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Вказану позицію викладено також і в Листі Вищого адміністративного суду від 14.11.2012 за №2379/12/13-12.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 01.10.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.04.2013 № 0005901501.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.04.2013 № 0001061504.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Південьспецпоставка» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 500,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.