Постанова

від 10.10.2013 по справі 808/6267/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 жовтня 2013 року (17 год. 36 хв.) Справа № 808/6267/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,

за участю представників:

позивача - Дмух О.І.,

відповідача - Міщенко О.В., Давиденко С.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Атлант ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

16.07.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Атлант ЛТД» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідача по зменшенню, на підставі акту перевірки №666/22/19268403 від 14.05.2013, суми податкового зобов'язання на суму 2139815 грн., податкового кредиту на суму 2036227 грн.; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення в АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших автоматизованих системах ДПІ, даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача щодо господарських операцій за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем було складено акт від 14.05.2013 №666/22/19268403 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог діючого законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЮККА ТРЕЙД», ТОВ «ТД АЛЬЯНС», ТОВ «РОДОНІТ-М», ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД», ТОВ «УКРТЕХБУД», ТОВ «В.Л.В.», ПП «АТЕРНУМ» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (далі - Акт перевірки) у висновках якої зазначено, що правочини укладені з підприємствами постачальниками без дотримання норм цивільного законодавства, в частині того, що в момент вчинення правочинів вони були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Позивач вважає висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки, щодо наявності з боку позивача порушень вимог податкового та цивільного законодавства необґрунтованими та безпідставними, а дії вчинені на підставі зазначених висновків протиправними.

Ухвалою судді від 18.07.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 30.07.2013.

У судовому засіданні на підставі ст. 55 КАС України судом було здійснене процесуальне правонаступництво - замість Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя в якості відповідача до участі в справі залучено Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Ухвалою від 30.07.2013 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 03.09.2013.

Ухвалою від 03.09.2013 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 03.09.2013.

Ухвалою від 03.09.2013 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 16.09.2013.

Ухвалою від 16.09.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 16.09.2013.

У судове засідання 16.09.2013 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 16.09.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 10.10.2013.

Ухвалою від 10.10.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 10.10.2013.

10.10.2013 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були викладені в такій редакції: визнати неправомірними дії відповідача по зменшенню, на підставі акту перевірки №666/22/19268403 від 14.05.2013, суми податкового зобов'язання на суму 2139815 грн., податкового кредиту на суму 2036227 грн.; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення в АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших автоматизованих системах ДПІ, даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача щодо господарських операцій за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, поновивши в них дані, задекларовані підприємством.

У судовому засіданні 10.10.2013 на підставі ст. 55 КАС України було здійснене процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що в порушення вимог Податкового кодексу України наказ на проведення перевірки був отриманий позивачем після завершення перевірки. Зазначив, що Акт перевірки мав бути складений протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення перевірки, а саме 08.05.2013, проте зазначений акт було складено лише 14.05.2013. Вважає, всі докази отримані при проведенні перевірки недопустимими так як вони отримані з порушенням закону. Зазначив, що не маючи документів щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, а також не даючи можливості надати їх позивачем, відповідач робить висновок про їх нікчемність. Всі операції з придбання позивачем товарів та послуг підтверджені відповідними податковими накладними, оформленими постачальниками відповідно до податкового законодавства. Наголошує, що всі придбані товари були оприбутковані позивачем на підставі накладних та в подальшому реалізовані покупцям, що призвело до змін в активах позивача та його зобов'язаннях і спричинило зміни майнового стану позивача. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що позивачем включено до складу податкового кредиту, по операціях з контрагентами, суми податку на додану вартість за отримані товари, які не підтверджені податковими накладними та по яким в ході перевірки не підтверджено їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Зазначив, що до перевірки не надано документів (первинних документів, що підтверджують перевезення, реєстри бухгалтерського обліку запасів) які б свідчили про зв'язок понесення витрат з господарською діяльністю позивача. Зазначає, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 від підприємств-постачальників ТОВ «РОДОНІТ-М», ТОВ «В.Л.В.», ТОВ «ІНТА» позивачу, що свідчить про те, що правочини між вказаними суб'єктами укладались без мети настання реальних наслідків. Тому, вважає оскаржувані дії відповідача правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 23.04.2013 №563 та повідомлення від 23.04.2013 №5699, з 22.04.2013 по 26.04.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог діючого законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЮККА ТРЕЙД», ТОВ «ТД АЛЬЯНС», ТОВ «РОДОНІТ-М», ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД», ТОВ «УКРТЕХБУД», ТОВ «В.Л.В.», ПП «АТЕРНУМ» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки 14.05.2013 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем в період з 01.01.2010 по 31.12.2012 вимог п. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, в частині того, що в момент вчинення правочинів вони були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. За зазначений період послуги з виконання робіт позивачем фактично не виконувались, операції робіт (послуг) за участю позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Зазначений акт, разом із додатками, 15.05.2013 було направлено на адресу позивача.

На підставі Акту перевірки, відповідачем було відкореговано в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме зменшено податкового зобов'язання на суму 2139815 грн., податкового кредиту на суму 2036227 грн.

Позивачем до відповідача 22.05.2013 були подані заперечення на Акт перевірки, які не були враховані відповідачем.

Позивач, листом про надання роз'яснень від 04.06.2013, звернувся до відповідача з метою отримання роз'яснення питань щодо правових наслідків для позивача висновків, викладених в Акті перевірки, а також з метою з'ясування чи вносились за результатами перевірки зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та в інші бази даних ДПС України.

Відповіддю від 12.07.2013 №7874/10/22-01/5 відповідач повідомив, що Акт перевірки внесено в автоматизовану систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Інформація щодо проведеної перевірки відображається у інших ДПІ, на обліку в яких перебувають контрагенти-покупці позивача. Прийняття податкового повідомлення-рішення у даному випадку не передбачено.

Вважаючи дії відповідача по зменшенню, на підставі Акту перевірки, суми податкового зобов'язання та податкового кредиту, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог п. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок укладання між позивачем та контрагентами правочинів.

З приводу висновків відповідача про порушення позивачем вимог цивільного законодавства суд зазначає наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірки, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки позивача висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та контрагентами порушують публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності виконання укладених договорів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість, в період здійснення господарських операцій з позивачем, а відтак, мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів (послуг), які надавались.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що документальна невиїзна перевірка позивача проводилась на підставі наказу відповідача від 23.04.2013 №563, тривалістю 5 робочих днів, з 22.04.2013 по 26.04.2013.

Копія наказу на проведення перевірки та повідомлення про початок перевірки були направлені позивачу поштою 24.04.2013 та отримані ним 26.04.2013, про що свідчить підпис наявний на корінці рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто, наказ на проведення перевірки був направлений позивачу в той час як перевірка вже була розпочата та отриманий позивачем в день закінчення зазначеної перевірки.

Отже, відповідач, в порушення зазначеної норми Податкового кодексу України, не повідомив належним чином позивача про початок проведення перевірки, а тому не мав права розпочати її проведення.

Відповідно до п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України - акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Із зазначеної норми вбачається, що відповідач мав скласти Акт перевірки протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Оскільки перевірка була закінчена 29.04.2013, то Акт перевірки мав бути складений (з урахуванням святкових днів) 08.05.2013.

Суд зазначає, що Акт перевірки позивача був складений 14.05.2013, а тому відповідачем було порушено строки, що визначені для складення акту перевірки пунктом 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем було прийнято наказ від 18.04.2013 №543 та направлення на перевірку від 18.04.2013 №626, 627 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЮККА ТРЕЙД», ТОВ «ТД АЛЬЯНС», ТОВ «РОДОНІТ-М», ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД», ТОВ «УКРТЕХБУД», ТОВ «В.Л.В.», ПП «АТЕРНУМ» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, тривалістю 5 робочих днів.

Відповідачем було здійснено вихід на юридичну адресу позивача: 69065, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-а та на фактичну адресу позивача: 69065, м. Запоріжжя, вул. Мінська, 5, проте з'ясувалось, що за даними адресами позивач не знаходиться.

18.04.2013 відповідачем складено Акт б/н про неможливість розпочати перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, відповідно до якого не встановлено місцезнаходження платника податків за юридичною адресою, у зв'язку з чим не можливо розпочати та провести перевірку у терміни, визначені в направленні на її проведення.

Відповідачем направлявся запит до ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо встановлення місцезнаходження посадових осіб позивача, проте відповіді останнього суду надано не було.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу та отримання позивачем зазначеного наказу та направлень на проведення перевірки, а тому, в порушення п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, не повідомив позивача про початок проведення перевірки, у зв'язку з чим не мав права розпочати її проведення.

Згідно наданої позивачем Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідки АА №512020 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, судом встановлено, що юридична та фактична адреса позивача співпадають - підприємство знаходиться за адресою: 69065, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-а.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2011 №1/02-2011, укладений між позивачем та ТОВ «СЄДАН ПЛЮС», відповідно до якого позивач орендує нежитлове приміщення за адресою: 69065, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-а на строк з 01.02.2011 по 31.12.2011. Додатковою угодою до зазначеного договору його дію було пролонговано до 31.12.2013.

З наявних в матеріалах справи податкових декларацій позивача за перевіряємий період вбачається, що позивачем за листопад 2011 року було відображено суму податкового кредиту (+) 66891,46 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «В.Л.В» (декларація №9012730353 від 20.12.2011).

Уточнюючим розрахунком №9068665060 від 05.11.2012 позивач відкоригував взаємовідносини з ТОВ «В.Л.В» на суму податкового кредиту (-) 66891,46 грн. та відобразив взаємовідносини із ТОВ «ІНТА» на суму податкового кредиту (+) 66891,46 грн.

Уточнюючим розрахунком №9074050413 від 23.11.2012 позивач відкоригував взаємовідносини з ТОВ «ІНТА» на суму податкового кредиту (-) 66891,46 грн. та відобразив взаємовідносини із ТОВ «АТЕРНУМ» на суму податкового кредиту (+) 66891,46 грн.

Позивачем за грудень 2011 року було відображено суму податкового кредиту (+) 105572,34 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «В.Л.В» (декларація №901372543 від 18.01.2012).

Уточнюючим розрахунком №9068668176 від 05.11.2012 позивач відкоригував взаємовідносини з ТОВ «В.Л.В» на суму податкового кредиту (-) 105572,34 грн. та відобразив взаємовідносини із ТОВ «ІНТА» на суму податкового кредиту (+) 105572,34 грн.

Уточнюючим розрахунком №9074050413 від 23.11.2012 позивач відкоригував взаємовідносини з ТОВ «ІНТА» на суму податкового кредиту (-) 105572,34 грн. та відобразив взаємовідносини із ТОВ «АТЕРНУМ» на суму податкового кредиту (+) 105572,34 грн.

Позивачем за січень 2012 року було відображено суму податкового кредиту (+) 64850,98 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «В.Л.В» (декларація №9006787427 від 20.02.2012).

Уточнюючим розрахунком №9074050866 від 23.11.2012 позивач відкоригував взаємовідносини з ТОВ «В.Л.В» на суму податкового кредиту (-) 64850,98 грн. та відобразив взаємовідносини із ТОВ «ІНТА» на суму податкового кредиту (+) 64850,98 грн.

Уточнюючим розрахунком №9072931532 від 20.11.2012 позивач відкоригував взаємовідносини з ТОВ «ІНТА» на суму податкового кредиту (-) 64850,98 грн. та відобразив взаємовідносини із ТОВ «АТЕРНУМ» на суму податкового кредиту (+) 64850,98 грн.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу направлявся запит від 03.12.2012 №15843/10/22-12 про надання документів, відповідно до якого відповідач просив надати пояснення та їх документальне підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ «ІНТА» за період з 01.01.2011 по 31.11.2012, ТОВ «УКРТЕХБУД» за період з 01.01.2011 по 31.11.2012, ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД» за період з 01.01.2011 по 31.11.2012, ТОВ «В.Л.В.» за період з 01.01.2011 по 31.11.2012 з питання включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання ТМЦ (послуг) та з питань включення до складу валових витрат сум витрат за операціями з придбання ТМЦ (послуг).

Відповіддю від 12.12.2012 позивач надав пояснення та документальне підтвердження господарських відносин з зазначеними в запиті контрагентами. Позивач повідомив, що з ТОВ «ІНТРА» господарських відносин не відбувалось, а по взаємовідносинам з ТОВ «УКРТЕХБУД» та ТОВ «В.Л.В.» документи вже були надані (лист №251112/1 від 25.11.2012). Крім того, по контрагенту ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД» позивач надав копії первинних документів на отримання та на реалізацію товару, а саме: договори поставки, видаткові накладні, податкової накладні, банківські виписки, товарно-транспортні документи, довіреності на отримання ТМЦ.

Суд зазначає, що як вбачається з наявного в матеріалах справи листа позивача №251112/1 від 25.11.2012, позивачем копії документів на придбання товару у ТОВ «УКРТЕХБУД», ТОВ «В.Л.В.» (договори поставки, видаткові накладні, податкової накладні, банківські виписки, товарно-транспортні документи, довіреності на отримання ТМЦ, договори оренди складських приміщень), дійсно направлялися на письмовий запит відповідача від 15.11.2012 №15005/10/07-09.

Також, відповідачем позивачу направлявся запит від 13.12.2012 №16555/10/22-12 про надання документів, відповідно до якого відповідач просив надати пояснення та їх документальне підтвердження господарських відносин позивача з ПП «АТЕРНУМ» за період з 01.01.2011 по 31.11.2012 з питання включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання ТМЦ (послуг) та з питань включення до складу валових витрат сум витрат за операціями з придбання ТМЦ (послуг).

Відповіддю від 24.12.2012 позивач, на підтвердження господарських відносин з зазначеним в запиті контрагентом, надав копії первинних документів.

Відповідачем позивачу направлявся запит від 23.01.2013 №1219/10/22-112 про надання документів, відповідно до якого відповідач просив надати пояснення та їх документальне підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ «ТД АЛЬЯНС» за січень 2010 та ТОВ «РОДОНІТ-М» за період серпень-грудень 2010 з питання включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання ТМЦ (послуг) та з питань включення до складу валових витрат сум витрат за операціями з придбання ТМЦ (послуг).

Відповіддю від 28.01.2013 позивач надав пояснення та документальне підтвердження господарських відносин з зазначеними в запиті контрагентами. Позивач повідомив, що з ТОВ «ТД АЛЬЯНС» господарських відносин за зазначений період не відбувалось, а по взаємовідносинам з ТОВ «РОДОНІТ-М» документи вже були надані (лист №10/09/11-1 від 10.09.2011).

Суд зазначає, що як вбачається з наявного в матеріалах справи листа позивача від 10.09.2011 №10/09/11-1, позивачем копії документів на підтвердження господарських відносин із ТОВ «РОДОНІТ-М» за період з серпня 2010 по серпень 2011 дійсно направлялися на письмовий запит відповідача від 04.10.2011 №9743/10/26-90.

Отже, судом встановлено, що первинні документи, серед яких копії податкових накладних отриманих від підприємств постачальників, по взаємовідносинам з якими проводилася перевірка, надавалися позивачем відповідачу, як відповіді на вищезазначені запити.

Крім того, судом встановлено, що згідно довідки від 17.01.2012 №58/23/19268403 про результати проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Метал-Ресурс» за період липень 2011 року, документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Метал-Ресурс», їх вид, обсяг, якість та розрахунок. Зазначеною довідкою встановлено, що позивач є посередником товару, постачальником товару є ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД». Крім того, зазначено, що позивачем надавалися на запит податкової первинні документи (податкові, видаткові накладні, банківські виписки).

Отже, дослідивши надані первинні документи по взаємовідносинам позивача (постачальником кого є ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД») з ТОВ «Метал-Ресурс» перевіряючий дійшов висновку про реальність господарських операцій, що здійснювались.

Таким чином, не зрозумілим є той факт, що перевіряючий ОСОБА_5, який проводив перевірку позивача з 22.04.2013 по 26.04.2013, не врахував при складенні Акту перевірки первинні документи, що надавалися позивачем при проведенні зазначеної вище зустрічної звірки.

У висновках Акта перевірки перевіряючий зазначає, що всі господарські операції із всіма постачальниками позивача, за перевіряємий період, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі зазначених висновків відповідачем було відкореговано суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з всіма контрагентами позивача за перевіряємий період, а саме зменшено податкового зобов'язання на суму 2139815 грн., податкового кредиту на суму 2036227 грн., що підтверджується витягом з АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» щодо операцій позивача за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Суд зазначає, що перевірка проводилась з питання дотримання вимог діючого законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ЮККА ТРЕЙД», ТОВ «ТД АЛЬЯНС», ТОВ «РОДОНІТ-М», ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД», ТОВ «УКРТЕХБУД», ТОВ «В.Л.В.», ПП «АТЕРНУМ», а тому роблячи висновки про те, що всі господарські операції із всіма постачальниками позивача, за перевіряємий період, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, перевіряючий фактично вийшов за межі наданих йому повноважень та надав оцінку взаємовідносинам, що не є предметом перевірки.

Отже, висновки перевіряючого щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, що не визначені наказом на проведення перевірки, суд вважає неправомірними та необґрунтованими.

В матеріалах справи наявні пояснення перевіряючого ОСОБА_5, в яких він, серед іншого, наводить таблицю, ідентичну таблиці наведеній в Акті перевірки, в якій зазначено по яким контрагентам позивача, за висновками Акту перевірки, було зменшено податкові зобов'язання на суму 2139815 грн.

Суд зазначає, що з приводу зменшення податкового кредиту на суму 2036227 грн., по взаємовідносинах з контрагентами позивача, перевіряючий ніяких пояснень не надав.

Крім того, суд зазначає, що за наслідками проведеної перевірки повідомлення-рішення не приймалось з тих підстав, що відповідачем, в ході перевірки, не було встановлено заниження податкових зобов'язань чи донарахування податкових зобов'язань до бюджету.

Оскільки за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось, то дані облікової картки позивача внаслідок перевірки не змінилися, що підтверджується обліковою карткою позивача, корегування було здійснено лише в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача ТОВ «В.Л.В.», ТОВ «ІНТА», ТОВ «РОДОНІТ».

Актом від 27.09.2012 №2617/2204/35497499, складеним ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у контрагента позивача ТОВ «В.Л.В.» встановлено відсутність об'єктів оподаткування за період з 01.01.2010 по 04.12.2012. Встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, ТТН, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Також, перевіркою встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «В.Л.В.»

Відповідач посилається на Акт від 26.11.2012 №3078/22-12/30958260, складений ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІНТА» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012., яким встановлено, що ТОВ «ІНТА» було продано новому власнику, згідно договору купівлі-продажу від 10.10.2012, тому фінансово-господарської діяльності не вело. Під час складання акті про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ІНТА», придбаних у постачальників покупцям, що свідчить про те, що правочини здійснені з між останнім та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Також, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено Акт від 11.01.2013 №65/225/36366119 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РОДОНІТ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в бухгалтерському обліку за період з 01.08.2010 по 31.12.2010, яким встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій.

З урахуванням норм ст. 44 та ст. 61 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

У разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Отже, висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів зроблений з огляду на діяльність його контрагентів є безпідставним та не обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Судом встановлено, що первинні документи надавались позивачем як відповіді на запити відповідача. Оскільки після отримання запитуваних документів ніяких питань щодо їх змісту, форми, обсягів у відповідача не виникало, то можна зробити висновок, що документи, які надавались позивачем оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям ТОВ «ЮККА ТРЕЙД», ТОВ «ТД АЛЬЯНС», ТОВ «РОДОНІТ-М», ТОВ «ДІНОТЕК ЛТД», ТОВ «УКРТЕХБУД», ТОВ «В.Л.В.», ПП «АТЕРНУМ».

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність дій відповідача по зменшенню позивачу, на підставі Акту перевірки, суми податкового зобов'язання на 2139815 грн. та податкового кредиту на 2036227 грн., через що визнає цю частину позовних вимог позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач в адміністративному позові просить, серед іншого, зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення в АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших автоматизованих системах ДПІ, даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача щодо господарських операцій за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, поновивши в них дані, задекларовані позивачем.

Судом встановлено, що Акт перевірки було внесено в автоматизовану систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Оскільки суд дійшов висновку про те, що перевірка була проведена із порушеннями норм Податкового кодексу України та, що дії відповідача по зменшенню позивачу суми податкового зобов'язання на 2139815 грн. та податкового кредиту на 2036227 грн. є неправомірними, то і інформація про результати перевірки позивача, що внесена до АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» є неправомірною, а тому має бути вилучена з цієї системи. Крім того, необхідно поновити в АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» дані задекларовані позивачем в період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Що стосується поновлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача щодо господарських операцій за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, задекларованих позивачем, в інших автоматизованих системах ДПІ, суд зазначає, що не володіє інформацією щодо наявності будь-яких інших автоматизованих системах ДПІ (таких даних судом не встановлено), а позивач в позовних вимогах не конкретизував, які саме інші автоматизовані системи ДПІ він має на увазі, тому в задоволенні зазначеної частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, в наведеній вище частині.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Платіжним дорученням від 15.07.2013 №457 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 34,41 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, то з Державного бюджету України на користь позивача мають бути стягнуті понесені ним судові витрати у розмірі 34,41 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Атлант ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби по зменшенню Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Атлант ЛТД» на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 14.05.2013 №666/22/19268403 суми податкового зобов'язання на 2 139 815 грн. та податкового кредиту на 2 036 227 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області вилучити з АС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Атлант ЛТД», оформлені актом перевірки від 14.05.2013 №666/22/19268403, поновивши в цій системі дані задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Атлант ЛТД» в період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Атлант ЛТД» (код ЄДРПОУ 19268403, зареєстроване: м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-а) судовий збір у сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.10.2013.