Постанова

від 21.10.2013 по справі 801/1117/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2013 р. (16:50) Справа №801/1117/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відповідача №0000762304 від 23.11.2012 року та №0000772304 від 23.11.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з ПП «Сіті Буд», що має ознаки фіктивності та безтоварність вчинених з ним господарських операцій. Позивач зазначає, що укладені з ПП «Сіті Буд» угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а вказаний висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим замінено відповідача - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби його правонаступником Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача Петренко Е.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у минулих судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, посилаючись на матеріали досудового слідства щодо фінансово-господарської діяльності ПП «Сіті Буд» та на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичної особи) - ПП «Сіті Буд». Податкова інспекція вважає, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які складені вказаним контрагентом позивача не можуть слугувати підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» є юридичною особою, ідентифікаційний код 01125583, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №442394 (а.с.46,том№1), у період, за який проводилася перевірка, було зареєстровано у якості платника ПДВ.

З 23.10.2012 року по 29.10.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Сіті Буд» код за ЄДРПОУ 37081640 за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 листопада 2012 року №1699/22-03/01125583 (далі - акт) (а.с.56-70).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст. 44, п.138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 144.1 ст. 144, ст.. 146, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 9383 грн., у тому числі: 2-4 квартали 2011 року заниження на суму 9383 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ПП «Сіті Буд» код за ЄДРПОУ 37081640;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 6551,71 грн., у тому числі: за грудень 2011 року у сумі 6551,71 грн. по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ПП «Сіті Буд» код за ЄДРПОУ 37081640.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року №0000762304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9383 грн. (а.с.24) та №0000772304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9827,56 грн., з яких 6551,71 грн. - за основним платежем і 3275 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.25).

З акту перевірки вбачається, що підставою для заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість обумовлено висновком податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із ПП «Сіті Буд» у зв'язку з тим, що на адресу податкової інспекції надійшли матеріали досудового слідства по кримінальній справі за фактом фіктивного підприємства вказаного підприємства, а саме: акт про проведення зустрічної перевірки вказаного підприємства, яким також визначено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, у акті перевірки податкова інспекція посилається на пояснення посадової особи ПП «Сіті Буд», що були надані в рамках кримінальної справи. Так керівник ПП «Сіті Буд» ОСОБА_3 пояснив, що підприємство фактично товар та послуги не поставляло, документи ним підписувалися за грошову винагороду.

Всі вказані обставини сталися підставою до висновку податкової інспекції про безтоварний характер фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ПП «Сіті Буд» та невідповідність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку даних суб'єктів господарської діяльності поняттю "первинний документ" у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у зв'язку з чим такі документи не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського та податкового обліку та приймати участь у формуванні валових витрат та податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також розділом V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, робіт та послуг, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари, роботи (послуги) у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що у грудні 2011 роу позивач мав правовідносини з ПП «Сіті Буд», яке згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказаний контрагент позивача є юридичною особою, що має належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Сіті Буд» у листопаді 2011 року всього на суму 47346,00 грн., у т.ч. 7891,00 грн. ПДВ.

Так, судом встановлено, що 16 грудня 2011 року між ДП «Євпаторійський морський торговельний порт» (Замовник) та ПП Сіті Буд» (Підрядник) було укладено договір підряду №657/144, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов цього Договору, на свій ризик виконати роботу з текучого ремонту готельного номеру 6, розташованого у будівлі ПБЗ №1 за адресою: площа Моряків, 1, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умовах цього договору. Ціна договору складає 47346 грн. Вартість робіт по даному Договору вказана з урахуванням ПДВ (а.с.91-93).

На підтвердження реальності взаємовідносин з ПП «Сіті Буд» позивачем надані акт №1 прийомки виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на суму 47346 грн., у т.ч. ПДВ 7891 грн. та податкові накладні №130 від 26.12.2011 року на суму 15000 грн., у т.ч. ПДВ 2500 грн., №142 від 28.12.2011 року на суму 32346,00 грн., у т.ч. ПДВ 5391,00 грн., які підтверджують фактичне отримання позивачем робіт від ПП «Сіті Буд» (а.с.31,32,33-40.)

Оплата позивачем виконаних робіт підтверджується відповідними розрахунковими документами (а.с.157,161).

Право позивача на формування податкового кредиту за відповідний період по вказаним господарським операціям з ПП «Сіті Буд» підтверджується вищевказаними податковими накладними, складеними ПП «Сіті Буд» на загальну суму 7891 грн., у тому числі, які надають право формування податкового кредиту - 6551,77 грн., та які не дають право формування податкового кредиту - 1339,23 грн.

Відповідно до статуту ДП «Євпаторійський морський торговельний порт» одним із видів господарської діяльності є надання готельних послуг (а.с.9).

Придбані у ПП «Сіті Буд» роботи використовуються у господарській діяльності позивача, що не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем.

Згідно відомостей офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) на момент здійснення відповідних операцій ПП «Сіті Буд» було зареєстровано платником податку на додану вартість та мало повноваження виписувати податкові накладні.

Тобто на момент здійснення відповідних операцій вказаний контрагент мав повноваження виписувати податкові накладні.

Таким чином судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ПП «Сіті Буд», яке було окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Суд зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності, у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України " Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину" зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось про те, що правочин між позивачем та ПП «Сіті Буд» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарської діяльності, був відсутній відповідний вирок суду, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочину недійсним, а тому податкова інспекція не мала правових підстав для висновку про нікчемність правочину та висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Також суд зазначає, що посилання податкової інспекції у акті перевірки на матеріали досудового слідства, зокрема - показання керівника ПП «Сіті Буд» ОСОБА_3 не може бути визнано судом правомірним, оскільки акти перевірок платників податків не можуть ґрунтуватися на матеріалах досудового слідства при відсутності відповідного вироку суду, який би встановив певні обставини щодо правових наслідків дій чи бездіяльності певних осіб в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою.

В матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи за фактом фінансово-господарських правовідносин між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарської діяльності, а тому приймати до уваги показання ОСОБА_3, які надані у межах кримінальної справи, що була порушена за фактом фінансово-господарських операцій між ПП «Сіті Буд» з якимось іншими суб'єктами господарювання а ні з позивачем - у суду немає правових підстав.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ПП «Сіті Буд», призвели до зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується не тільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, та також підтверджено у процесі дослідження судово-економічної експертизи, що була призначена судом. Згідно Висновку № 109/13 від 19.07.2013 року факт здійснення господарських операцій ДП «Євпаторійський морський торговельний порт» з ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640) по вчиненим між ними правочинами за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами ДП «Євпаторійський морський торговельний порт», а саме: податковими накладними, виписками банку, актом приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в.

Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та висновки експерта -суду не надано.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не дослідила питання реального виконання умов правочинів між позивачем та ПП «Сіті Буд» та не дослідила питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від постачальника робіт.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Сіті Буд».

Застосування санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 23 листопада 2012 року №0000772304 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 192,11 грн. (а.с.2,3) та витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 6120 грн. (а.с.137).

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 21.10.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенні Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000762304 та №0000772304 від 23.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» судовий збір у розмірі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 11 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 6120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 00 коп., а всього 6312 (шість тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет